WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа у світлі шведських очевидців - Реферат

Мазепа у світлі шведських очевидців - Реферат

Крім цього, як пише Адлерфельт, московський генерал Шереметьєв, стараючись утруднювати похід шведів на шляху Смоленськ-Москва, "спалив при відвороті до тла всі міста й села, винищуючи все на просторі десяти — дванадцяти миль, так що сонце було затемнене вогнем і димом". З уваги на це, Карло XII вирішив вибрати інший шлях, а саме через Сіверщину. На цей шлях погоджувався й Мазепа, "великий генерал козаків, що були дуже невдоволені з царя, він старався позбутися ярма й піддатися під протекцію шведського короля. Про умову Мазепи з Карлом XII докладніше в розділі "Мазепа — автор українсько-шведського договору".

Ця пропозиція шведському королеві подобалась і він тільки й чекав на прибуття Левенгавпта, щоб разом вирушити в цей плодючий і гарний край, у якому можна б продовжувати війну зі всією силою і звідти вдертися в серце московської держави" — зазначує Адлерфельт.

Про цей плян шведського короля рушати в Україну згадує також Нордберґ. Ідучи за порадою своїх дорадників, пише автор, король вирішив 15 вересня 1708 р. піти в Україну, маючи надію за кілька днів злучитися з Левенгавптом. Рівночасно король виспав на Сіверщину генерал-майора Ляґеркрону зі сильним відділом, у склад якого входили частини кавалерії й піхоти з кількома гарматами. Він мав зайняти Стародуб, обсадити дороги та придбати все, що потрібне, коли прибуде головна армія. Треба сказати, що як одне так і друге стало нещасливою предтечею трагічної долі шведів і що ця місія значно до цього причинилася. Коли Ляґеркрона переправився через першу річку, він дозволив на те, щоб один місцевий селянин попровадив його по дорозі на кілька миль від тої, на якій йому було приказано іти. Через те він мусів звернути в бік, щоб вийти на правильну дорогу. У міжчасі противник, дізнавшись про рухи шведського війська та відгадавши плян Карла XII, вирішив його випередити й заняти місто. Це не сталося б, якби Ляґеркрона не зробив цієї та інших помилок. Шведи прибули до Стародуба о 6-тій годині вечора і без бою могли увійти до міста і, хоч його полковники, а особливо полковник Карл Орнстедт, радили йому це зробити, Ляґеркрона вирішив отаборитися поза містом. Чотири або п'ять годин пізніше з противної сторони прибули росіяни й заволоділи містом, даючи трьома гарматніми пострілами зрозуміти, що вони в місті. Росіяни залишили залоги в цьому та в інших містах. І так на самому початку шведи втратили Стародуб, ключову фортецю та єдиний шлях на Україну. Через цю помилку Ляґеркрони король утратив зимові постої та прохарчування для своєї армії.

Про місію генерала Ляґеркрони теж пише Адлерфельт, навіть докладніше. Адлерфельт детально описує, як Мазепа вислав свого сестрінка А. Войнаровського з листом до Меншикова, що через важку недугу не зможе прибути на нараду. Меншиков, підозріваючи або маючи якісь інформації про заміри гетьмана, хотів приїхати до Мазепи особисто. Войнаровський, будучи остережений ще перед своїм від'їздом до Меншикова, щоб був обережний, не попращавшись, незабаром від'їхав і про все розповів своєму дятькові. Мазепа, вдаючи, що він невдоволений з поведінки свого сестрінка, попросив постійно при ньому перебуваючого полковника поїхати до Меншикова з його листом. Позбувшись його, Мазепа залишив залогу в Батурині, а сам із військом пішов у напрямі Десни. На другому березі ріки, гетьман звернувся до війська з промовою, в якій виявив правдиву мету свого переходу. Як тільки гетьман це оповістив, пише Адлерфельт, деякі полковники зі своїми частинами відійшли назад і коло нього залишилося усього кілька тисяч.

Перейшовши Десну, Мазепа подався в напрямі села, де стаціонували два шведські полковники, Гієльм і Ґілленстієрна, зі своїми кіннотчиками. Коли Мазепа послав до них своїх представників, тоді полковник Гієльм спочатку не хотів вірити і навіть думав, що це засідка. В його полку був капітан де Саксі, що раніше служив у російськім війську і знав особисто Мазепу. Гієльм послав капітана де Саксі до Мазепи, той потвердив тотожність гетьмана. Полковник прийняв гетьмана з повною, йому належною пошаною і негайно повідомив про все короля. Дальше Адлерфельт у подробицях описує прийняття гетьмана та його штабу на авдієнції у Карла XII.

25 жовтня 1708 р. записує Нордберґ про прибуття Мазепи до шведського короля в с. Гірках. За словами Нордберґа, гетьман переправившись зі своїм військом через Десну й відкрив козакам правдивий намір свого переходу через ріку; тоді більшість полковників зі своїми полками повернулися назад, "так що при ньому зосталося не більш як сім тисяч війська". Далі Нордберґ перераховує різні причини, які приневолили Мазепу перейти до шведів. З яких найважливіша була та, що, на випадок перемоги, цар мав намір анулювати всі договори з Гетьманщиною, а козаків позбавити їхніх привілеїв. Щоб докладно дізнатися про наміри царя відносно Гетьманщини, Мазепа старався приподобатись йому багатими дарунками, чим зискав собі довір'я не тільки Меншикова, але й самого царя, який не таївся з наміром повернути козаків у піхотинців і драгунів. Мазепа поінформував генеральну старшину про пляни царя й радив піти під шведську протекцію з умовою, що Україна має бути окремим князівством. Однак три полковники з тим пляном не згодилися й повідомили царя. Не маючи точних доказів на свій донос, вони були покарані — цар казав двом відтяти голови, а третього заслати в Сибір.

З черги Нордберґ подає біографію Мазепи. Він не наводить багато подробиць із життя гетьмана. На його думку, Мазепа — польський шляхтич, який у молодому віці був пажем на дворі Яна Казимира. Підчас заворушень в Польщі, пише Нордберґ, Мазепа покинув королівський двір і подався в Україну, щоб зберегти своє майно, яке все таки забрали запорожці. Сам же він пішов на службу до козацького вождя, у якого був писарем і дорадником. Усі його там любили. По кількох роках його вождь попав у неласку царя — його заслали на Сибір; тоді козаки вибрали Мазепу своїм вождем. Не підлягає ніяким сумнівам, що у своїй молодості він гарно виглядав і був добрягою. Тепер йому понад 70 років, його очі іскрилися вогнем а говорив він із великим розумом і скромністю. Він бував щодня в короля сам або в товаристві графа Піпера. Всі розмови відбувалися латинською мовою.

Як згадано, Нордберґ мав можливість використати різні тогочасні джерела й написати про життя Мазепи більш як Адлерфельт. Як наочний свідок, він так схарактеризував гетьмана: "Мазепа має приблизно 64 роки, середнього росту, худорлявий, очі в нього бистрі, вуса має на польську моду. Говорить із великим розсудком і до речі, колись він студіював — тепер дуже добре володіє латинською мовою".

У зв'язку з дуже суворою зимою 1708 р., Нордберґ описує, як то гетьман подарував королеві дороге хутро. Коли Карло XII наступного дня, одягнений у це хутро, появився серед війська і коли його спитали, як це сталося, що він через ніч так "поправився", король зараз роздягнувся і вже більше його не одягав.

11 листопада 1708 р. Нордберґ нотує, що росіяни здобули гетьманську столицю Батурин, яку кілька днів перед тим цілковито знищили; що лише могли, пограбували, а бідних безборонних мешканців повбивали, а на сам кінець усе місто спалили. З руїн можна припускати, що це було гарне, з цегли збудоване, місто, яке своїми будівлями перевищувало інші міста в Україні.

Адлерфельт так описує знищення Батурина:

Цар, хотячи помститися на Мазепі, проти якого опублікував грізний маніфест, наказав Меншикову негайно заатакувати його столицю, поки шведи не прибули на допомогу. Меншиков напав на неї 3 листопада і здобув її. Потім дав наказ вимордувати всіх без різниці віку та плоти а після нелюдської масакри силоміць вивів жінок, що ще лишилися при житті...Він забрав звідти важкі гармати, а було їх близько сорока. Рівно ж по-варварському сплюндрував і спалив все місто та млини. Одна частина залоги перебралася щасливо через Сейм, але її команданта зловили й тортурували. Він був родом з Прус і називався Кеніґсек...

На основі оповідання очевидця Нордберґ описує, як то на наказ царя у Глухові відбулася "екзекуція" над Мазепою. З в'язниці виволочено на зріст подібний до Мазепи манекен під ешафот. Перед "екзекуцією" Меншиков і Ґоловкін, царський канцлєр, подерли грамоту на орден св. Андрея, зняли цей орден з манекена, проголосили гетьмана "зрадником", після чого кат повісив манекен. По цій комедії, цар дозволив козакам вибрати нового гетьмана, якого вони й вибрали собі в особі стародубського полковника Івана Скоропадського протягом півгодини. Адлерфельт згадує про цю "детронізацію" гетьмана дуже коротко.

Далі Нордберґ описує більші або менші бої між шведським і російськими військами, яких було багато. В одній такій битві шведське військо під командою самого короля несподівано напало на м. Краснокут, здобуло місто, а ворога переслідувало аж до м. Гродно, де вив'язався завзятий бій. Щоб стримати наступаючу шведську кінноту, кілька російських кавалерійських полків завернуло назад до Краснокута й напали на невелику шведську залогу, — яка під навалою переважаючого ворога — почала відступати. Тільки завдяки вчасно прибувшим іншим шведським полкам удалося прогнати ворога з міста. Нордберґ зазначує, що в цій битві брало участь і військо Мазепи, підчас того полковник Герцик "сам один убив понад тридцять ворогів".

Loading...

 
 

Цікаве