WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа у звітах англійських дипломатів - Реферат

Мазепа у звітах англійських дипломатів - Реферат

Як знаменито Вітворт був поінфорований, може посвідчити така деталь, про яку він згадує в іншому місці того самого звіту, а саме: "бажаючи зберегти своє власне військо, якого залишилося не більше як 19.000, шведський король доручив виконувати роботи в окопах п'ятьом тисячам запорозьких козаків, яким у нагороду обіцяв віддати місто по його здобутті..."

У тому самому звіті на іншому місці, Вітворт згадує, що "новий гетьман Скоропадський із чотирма полками регулярного війська та кількома тисячами козаків атакував відділ генерала Кройца, що знаходився недалеко від шведського табору і протягом кількох годин приневолив його відступити до головної королівської квартири". 43

У звіті з 13 (24) липня 1709 р. Вітворт подає подробиці битви під Полтавою на основі реляції, що її приготували граф Головкін та Шафіров. Свій звіт закінчує Вітворт, так: "відносно короля й решти його армії немає певних відомостей. За одними вістками, — король відступає з трьома або чотирма тисячами шведів, за другими вістками — що при ньому вісім тисяч добірної кінноти й кілька тисяч козаків, що знаходилися з Мазепою при таборі недалеко від місця битви. Кажуть, що шведи окопалися на Дніпрі і стараються відбивати, щонайменше затримати росіян, щоб приготувати човни та інші способи для переправи. Ходять чутки, що вони піддалися росіянам зі всім своїм табором, лише королеві вдалося втекти з п'ятьма стами кіннотчиків...". 44

У звіті з 20 (31) липня 1709 Вітворт докладно описує капітуляцію генерала Левенгавпта під Переволочною. При тому згадує, що видано багато козаків, які просили помилування, але "Мазепа зі своїми однодумцями устиг переправитися через Дніпро коротко перед шведським королем. Покищо невідомо, яким шляхом він утік, але тут надіються, що йому не вдасться втекти, бо за ним і за королем вислано погоню з кількох тисяч регулярного й допоміжного війська...". 45

Далі у своїх звітах Вітворт, продовжуючи детально описувати події після несподіваного наслідку битви під Полтавою, згадує про дальшу долю гетьмана. 27 липня (7 серпня) 1709 р. Вітворт, між іншим, занотовує, що "згідно з достовірними вістками, шведський король і Мазепа прибули до Очакова, татарського міста над Чорним морем, куди поспішив за ними князь Лобанов із відділом царських військ і перетяв їм усі шляхи втечі, надіючись захопити їх у полон. Князеві висилають військову допомогу. Тим часом цар послав окремого кур'єра до Оттоманської Порти з домаганням видачі короля та його почету, погрожуючи на випадок відмови. Це найбільш достовірні відомості, хоч ходять чутки, що король уже втік з Очакова з Мазепою та іншими чотирма або п'ятьма особами, але, коли взяти до уваги важке поранення короля, то ці поголоски не відповідають правді". 46

У своєму звіті за 29 липня (9 серпня) 1709 р. Вітворт знову пише, що "прийшло потвердження відомостей, що шведський король і Мазепа таки знаходяться в Очакові. Кажуть, що вони перебувають тільки в місті, оскільки місцевий губернатор не дозволяє їм увійти до фортеці, як також без дозволу Порти не дозволяє їм їхати до Константинополя. Тим часом цар послав кур'єра своєго посла з інструкціями домагатися їх видачі. 47

Про перебування Мазепи в Очакові та Бендерах Вітворт пише коротко у своїх звітах: з 3 (14) серпня, 10 (21) серпня (4 вересня) та 1 (12) вересня 1709 р. 48 20 (31) жовтня 1709 р. він згадуючи Мазепу повідомляє: "тут кажуть, що старий Генерал Мазепа помер у Бендерах на початку вересня..." 49

Згадка у звіті Вітворта, що "Мазепа помер на початку вересня", заслуговуєна окрему увагу. Як відомо, в українській історіографії думка відносно точної дати смерти Мазепи поділена. Б. Крупницький, опираючись на шведських джерелах, старався доказати, що датою смарти гетьмана треба уважати 2 жовтня (22 вересня с. ст.) 1709 р. 60 Але згадка у звіті англійського посла в Москві про смерть Мазепи на початку вересня радше потверджує думку Костомарова, який уважає, що гетьман помер 2 вересня (22 серпня с. ст.) 1709 р. 51

Востаннє Вітворт згадує Мазепу (вже після його смерти) у своєму звіті за 12 (23 січня) 1710 р., пишучи: "Шафіров обіцяв мені показати оригінальн документи та сказав, що їхній амбасадор у Царгороді веде успішно переговори щоб відновити мир із Туреччиною та що труднощі відносно шведського короляїта Мазепи майже не існують...". 52

На закінчення огляду годиться підкреслити, що Вітворт, маючи добрі зв'язки з високими урядовцями та старшинами, зокрема з англійськими офіцерами в російській армії, 53 був не тільки знамените поінформований про події та людей, що брали участь у тих подіях, але писав про них без пристрастей, об'єктивно. З уваги на об'єктивність і докладність звітів англійського посла в Москві, його звіти мають особливо важливе значення для оцінки подій в Україні, особи гетьмана Мазепи та його політики

Література:

  1. АНДРУСЯК, M., До історії правобічних козаків, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, (у дальшому "ЗНТШ"), Львів, 1930, т. 100.

  2. АНТОНОВИЧ, В., Коротка історія козаччини, Чернівці, 1912.

  3. БАНТЫШ-КАМЕНСКІЙ, Д., История Малороссии, Москва, 1822, т. III, IV.

  4. БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ, СССР на фоне прошлого России, Вашингтон, 1973.

  5. БІДНОВ, В., Марія Магдалина, мати гетьмана Мазепи, "ПУНІ", т. 46, (1938).

  6. БОГОСЛОВСКИЙ, М. М., Петр І. Матеріялы для биографии, Москва, 1941 —1948, 4 т.

  7. БОРЩАК, І., Мазепа. Людина й історичний діяч, "ЗНТШ", т. 152, (1933), с. 1

  8. ВИНАР, Л., Андрій Войнаровський, Мюнхен, 1962.

  9. ВИШНЕВСЬКИЙ, Л., Мазепа: історія життя і зради, "Наука і суспільство", 1985, ч. 9, с. 34—37.

  10. ВОЗНЯК, М., Бендерська комісія по смерти Мазепи, "ПУНІ", т. 46, с. 106—138.

  11. ГОЛОБУЦКИЙ, В. А., Запорожское козачество, Київ, 1957.

  12. ГРУШЕВСЬКИЙ, М., Історія України Руси, Нью Йорк, 1956, т. VI.

  13. ДАБЫЖА, А. В., Мазепа — князь и его шляхетскій и княжескій герби, "Киевская старина, 1885, т. XIII, с. 714—718.

  14. ДОНЦОВ, Д., Похід Карла XII. на Україну, Лондон, 1955.

  15. ДОРОШЕНКО, Д., Мазепа в історичній літературі і житті, "ПУНІ", (1938), т. 46. с. 3—34.

  16. ДЯДИЧЕНКО, В. Д., Украинское казацкое войско в конце XVII. — начале XVIII, в., "Полтава. Сборник статей", Москва, 1959.

  17. ЕВАРНИЦКІЙ, Д. И., История запорожских казаков, Ст. Петербург, 1892, 1895, 1897, 3 томи.

  18. ЄНЗЕН, А., Три листи Мазепи, "ЗНТШ", 1909, т. 92, с. 239—241.

  19. КАМАНИН, И., Мазепа и его прекрасная Елена, "Кіевская старина", 1886, т. XI, с. 522—535.

  20. КОЗАЧЕНКО, А. И., События 1708—1709 гг. на Украине в освещении украинской дворянско-буржуазной историографии, "Полтава. Сборник статей", Москва: Академія Наук СССР, Москва, 1959, с. 323—358.

  21. КОСТОМАРОВ, Н., Мазепа и мазепинцы. Полное собрание сочинений, Ст. Петербург, 1905, т. VI.

  22. КРУПНИЦЬКИЙ, Б., Гетьман Мазепа в освітленню німецької літератури його часу, "Записки чина св. Василія Великого", 1932, т. IV, с. 292—316.

  23. КРЫЛОВА, Т. К., Полтавская победа и русская дипломатия, "Петр Великий. Сборник статей", Ленинград-Москва, 1947.

  24. ЛАЗАРЕВСКІЙ, А., Заметки о портретах Мазепы, "Кіевская старина", 1899.

  25. ЛОТОЦЬКИЙ, О., Справа правосильности анатемування гетьмана Івана Мазепи, "ПУНГ, т. 47, с. 57—68.

  26. ЛУЦІВ, В., Гетьман Іван Мазепа, Торонто, 1954.

  27. МАЦЬКІВ, Т., Гравюра І. Мазепи з 1706 р., "Український Історик", 1966, т. III, ч. 1—2, с. 69—72.

Loading...

 
 

Цікаве