WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мазепа у звітах англійських дипломатів - Реферат

Мазепа у звітах англійських дипломатів - Реферат

Реферат на тему:

Мазепа у звітах англійських дипломатів

Хоч Англія до 1709 р. не брала активної участи у Великій Північній Війні, англійський уряд пильно слідкував за розвитком воєнних дій. Про події в Польщі, Росії та Україні звітував не тільки вже згаданий англійський надзвичайний посол, лорд Чарлс Вітворт, але також інші англійські дипломати. І так д-р Джон Робінсон (1650-1723) у Польщі, 1 капітан Джеймс Джефрейс (1689-1718) у головній шведській ставці, 1а навіть сер Филип Медове (1626-1717) у Відні. 2 Робінсон спорадично подає інформації про козаків та Мазепу у своїх звідомленнях 1704 р., 7 червня, 6 і 29 серпня, 3 і 10 вересня, 19 листопада й 19 серпня 1705 р. Між іншим, він пише, що "гей. Мазепа підійшов аж до Львова з 40.000 козаками й Поспішає в напрямі Висли, щоб злучитися з царем або королем." 2а

Особливо точно Вітворт інформував англійський уряд у своїх звітах не лише про російські справи, але також про події в Україні. 3 У зв'язку з активною участю козаків у воєнних діях, він цікавиться не лише географічним положенням України й козаків, але передусім особою гетьмана Мазепи, якому присвячує багато уваги.

У своєму звіті за 14 березня 1705 року Вітворт, подаючи короткий огляд царських збройних сил та їх розташування, згадує при тому, що "Генерал Мазепа з 15.000 або 20.000-тисячним козацьким військом має з'єднатися з царською армією в околиці Києва. Однак дотепер ще не вирішено, чи царська армія злучиться з польським королем, як це було вирішено з кінцем останньої кампанії, тобто чи буде облягати Риґу, але думаю, що це останнє дуже правдоподібне, хоч не зовсім певне". Далі англійський посол обговорюючи роди царських військ, пише: "козаки — це щось в роді царських гусарів, що радше надаються до несподіваних нападів та герців ніж до регулярної воєнної служби. Деякі з них озброєні короткими самопалами інші луками. Вони зобов'язані з'являтися в такому числі, якого цар зажадає". 3а

З'ясовуючи розташування царського війська, згадує він теж, що "Генерал Мазепа з 15.000 козаками наближається в околицю Львова. Їхнє завдання — руйнувати маєтки тієї польської шляхти, Що перейшла на сторону новообраного короля." 4

Вітворт ще раз згадує у своєму звіті з головної ставки в Гродні за 6 (17 н.ст.) жовтня 1705 р., що "львівська провінція висловилася за польського короля, сам же Львів добровільно піддався під опіку генерала Мазепи, який згодом подався зі своїми козаками в напрямі Сандомиру". 5

У звіті за 15 (26) грудня 1705 р. з головної ставки в Гродні, Вітворт згадує 3.000 козаків, що знаходяться на передній лінії фронту в околиці Тикочина. Наприкінці цього ж звіту, він, між іншим, пише, що "відомий польський партизан Сміґельський напав несподівано на Краків, узяв у полон 200 поляків та 96 шведських старшин, які переводили там мобілізацію. Генерал-поручник Бравзе, маючи до диспозиції 6.000 козаків з армії Мазепи, та тисячний відділ з московсько-саксонської кавалєрії, дістав наказ зайняти це місто". 6

Хоч у своєму звіті з 18 (29) квітня 1706 р. Вітворт нарікає на непевність і суперечність вісток із Литви, однак подає, що "за відомостями, які сюди наспіли, Мазепа зі своєю козацькою армією все ще перебуває в Мінську". 6а

Що Вітворт був добре поінформований не тільки про справи в Москві, але теж і в Україні, свідчить факт, що він у своєму звіті за 24 липня (4 серпня) 1706 р. допускає різні причини прибуття царя з його головною армією до Києва: "Не можу докладно сказати, чи це сталось тому що Карло маневрує на Волині, чи через невдоволення козаків, чи може через обидві ті причини", — закінчує Вітворт. 7

Цар думав, що Карло піде на Київ, і тому відступив зі своїми головними силами до Києва, де наказав будувати фортифікації на терені Печерського монастиря. Будову фортифікацій не тільки в Україні, але теж далеко поза її межами, напр., у Прибалтиці, мусило виконувати українське військо. Царські офіцери жорстоко поводилися з козаками та їхніми старшинами, московське ж військо не тільки безоглядно вело себе, з безборонним населенням в Україні, але допускалося грабунків, ґвалтів і підпалів, так що навіть цар був змушений видати відповідний наказ, загрожуючи винним суворими карами, включно з карою смерти. 8 Про це знав не тільки англійський посол, але теж інші дипломати, напр. австрійський посол Отто Плеєр, який у своєму звіті за 15 липня 1706 р. писав, що "козаки дуже невдоволені, так що Мазепа скаржився в царя". 9

У дописці до свого звіту за 31 липня (11 серпня) 1706 р. Вітворт, згадуючи донських козаків, підданих цареві, підкреслює, що вони "цілковито різняться від козацької нації під проводом Мазепи". 10

Вітворт згадує ще раз донських козаків у своєму звіті з 7 (18) серпня 1706 р. й нотує, що "Мазепа зі своєю всією козацькою армією вже в дорозі до Польщі; при наближенні якого князь Любомирський відступив на Волинь". 11

У звіті за 21 травня (1 червня) Вітворт пишучи про настрої між донськими козаками, подає причини їхнього повстання проти царя.

Він пише: "при допиті один чи два повстанці зізнали, що метою повстання — усунути теперішній уряд і тим самим зберегти цю країну від погибелі через введення нових порядків, які усувають із життя старовинні звичаї та обряди". 11а

Пишучи про розвиток воєнних дій, Вітворт згадує у своєму звіті за 28 травня (8 червня) 1707 р., що "оборону Волині доручено Мазепі" та що "козаки приготовляються до походу, бо думають, що Литва буде тереном воєнних подій". 12

Хоча шведи ще не вирушили з Саксонії, — пише Вітворт у своєму звіті за 23 липня (2 серпня) 1707 р., — прийшов наказ вислати, крім відділу кінноти генерал-майора Генскена, також 12.000 козаків під командуванням небожа генерала Мазепи 13 на розвідку вздовж ріки Висли. Він отримав інструкції підійти аж до кордонів Шлезька, а у випадку зустрічі з ворогом відступити, знищивши всі харчові запаси на шляху аж до Варшави". 14

У звіті з 17 (28) грудня 1707 р. Вітворт пише, що "повстання донських козаків ще не зліквідоване, близько чотири тисячі їх знову підняли зброю, тут у Воронежі збирають військо для здавлення повстання з допомогою інших козаків, які залишились вірними цареві. Пан Кікін, молодий шляхтич, улюбленець царя, був спішно посланий до п. Мазепи, генерала тих інших козаків, які свого часу зробили повстання проти Польщі, одначе не знаю, яка ціль того посольства". 15 Як відомо, Мазепа допомагав цареві здушити повстання донських козаків.

Цікаву інформацію подає Вітворт наприкінці свого звіту з 24 грудня 1707 р. (4 січня 1708), в якому пише: "Я довідався з достовірного джерела, що до представника князя Ракочого в Мінську прибув кур'єр, який має доручення повідомити царя про те, що султан хоче йому виповісти війну, при чому показав автентичні документи, які зробили тут значне враження, тим більше що турецький посол мав довшу розмову з королем Станиславом. З цією справою пов'язана поїздка пана Кікіна до Мазепи.". 16

Поїздка Кікіна до Мазепи не була без причини. Підчас Великої Північної Війни в українських політичних колах дискутувалося питання визволення України. У той час в Україні були популярні дві політичні концепції: ідея Великого Руського Князівства у федеративній системі Речі Посполитої та ідея союзу України з Кримом, а посередньо також із Туреччиною. Кримська концепція мала свою традицію і була популярна особливо серед козацької старшини на Запорожжі. Ця концепція була відома не тільки Мазепі, але й цареві, бо вже 1703 р. гетьман писав Петрові про те, що полковник Іскра вів таємну кореспонденцію з Кримським ханом. 17 Тож не диво, що на вістку про можливість війни з Туреччиною цар вислав до Мазепи довіреного чоловіка в особі А. В. Кікіна довідатися відносно настроїв на Запорожжі, щоб як виникне потреба, поробити своєчасно відповідні заходи.

Не менш цікаві інформації про українського гетьмана подає Вітворт у своєму звіті за 31 грудня 1707 р. (11 січня 1708), в якому присвячує йому багато уваги. "Генерал Мазепа знову повідомив царя, що турки мають намір зірвати з Москвою", — пише англійський посол, — а "польський король Станислав робить усе можливе й великими обіцянками намагається намовити козаків перейти на його сторону і з цією метою посилає до них довірених емісарів. Один із королівських емісарів попав у руки гетьмана. Ці обіцянки зробили велике враження на козацьких старшин, однак гетьман не хоче вживати супроти них репресій з уваги на їхні впливи серед козацького війська. Гетьман буде докладати всіх зусиль щоб вони були лояльними у своїй службі цареві". 18

Loading...

 
 

Цікаве