WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Походження, державна та громадська діяльність представників дворянських родин, внесених у родовідну книгу дворянства Бессарабської губернії - Реферат

Походження, державна та громадська діяльність представників дворянських родин, внесених у родовідну книгу дворянства Бессарабської губернії - Реферат

Задача складання алфавітних списків лежала на повітових предводителях дворянства. В списках обов'язково подавалися ім'я, по батькові та прізвище дворянина, відомості про шлюб, дружину та дітей, наявність нерухомості, місце перебування, службові посади. Ці списки подавалися губернському предводителю дворянства. На підставі цих списків депутатське дворянське зібрання приймало рішення про внесення в родовідну книгу кожного конкретного роду, при цьому, як вимагалося в законі, рішення про внесення повинно було спиратися на незаперечні докази, а проголосувати за нього мали не менш як дві третини депутатів зборів.

Так, за 1911 - 1913 рр. до дворянства по Акерманському повіту були приписані: дочка генерал-майора Волошинова Надія, відставний полковник М.Д.Заботкін, відставний генерал-лейтенант О.М.Стороженко, дочка генерала кавалерії, барона І.К.Сталь-фон-Гольдштейна Олександра, вдова генерала від інфантерії Бобрикова Єлизавета, дійсний статський радник П.Х.Стаматов, корнет М.В.Терентьєв, відставний полковник Броніслав-Микола Рудольфович-Йосифович Цебржинський, до дворянських родів Баллас були приписані вдова П.К.Баллас Домнікія і його дочка Анна, дружина тайного радника І.О.Балласа Надія, яка володіла маєтком Ляшково на балці Софат площею 300 десятин, дочка тайного радника М.К.Балласа Катерина; до дворянського роду Беліковичів - дочки О.М.Беліковича Лідія і Юлія, діти М.Ц. Беліковича Євген і Лідія, а також його дружина Ольга, вдова Д.Ц.Беліковича Анастасія і його син Євген; дочка О.Ф.Докса Варвара, діти К.Є.Мунтянова Михайло, Григорій та Євген; полковник Генерального штабу М.О.Берг, дружина дворянина А.А.Ярошевича Олена [4]. Як бачимо, більшість внесених в список дворян краю становили військові офіцери. Пов'язане це було, напевно, з переведенням напередодні світової війни до прикордонного регіону додаткових військових підрозділів, з якими перебирався і їх офіцерський склад.

Рішення депутатських зборів направлялися на ревізію до Департаменту герольдії Сенату, який в свою чергу перевіряв справи кандидатів у дворяни. Крім цього департамент здійснював видачу у встановленому законодавством порядку грамот, дипломів та свідоцтв на дворянські права, розглядав справи про зміну прізвищ дворян, складав гербовник дворянських родів.

Одна з основних функцій дворянських депутатських зборів полягала у необхідності внесення нових осіб до дворянства, в основному новонароджених дітей. Так, наприклад, в 1896-1898 рр. по Акерманському повіту до дворянської родовідної книги Бессарабії були приписані Анатолій Докс, Володимир Томачинський і його син Костянтин, Навроцький Микола Григорович і його дочка Юлія, Міткова Катерина Олександрівна, вдова Анна Єгорівна Баллас. З останньої депутатські збори витребували касові і гербові збори за долучення до дворянства в сумі 54 руб. [5]. На протязі 1902-1904 рр. Бессарабськими депутатськими зборами були приписані до бессарабського дворянства сини М.М.Красовського В'ячеслав і Всеволод; І.О.Баллас та його дружина Надія і діти Олександр, Петро, Наталія; Марія Окуліч та її діти Михайло, Леонід, Владислав; син Митрофана Пурішкевича Михайло [6].

Внесення до списків дворянства даного повіту відбувалось також після купівлі в межах повіту землі або іншого майна. У 1912 р. дворянин Андрій Миколайович Гіжицький подав клопотання про занесення його в списки дворян Акерманського повіту у зв'язку з купівлею в урочищі Малога 376 десятин землі із садами, виноградниками, угіддями і будинками. Означене майно знаходилось в закладі Херсонського земельного банку за видану його колишньому власнику позики на 35 700 руб. [7].

Деякі спадкові дворяни, які мешкали на території Бессарабії, були внесені в родовідні книги інших губерній. В 1902 р. підполковник Костянтин Стржижевський подав прохання до Бессарабського дворянського депутатського дворянства про зарахування його до бессарабського дворянства на основі свідоцтва Подільського дворянського депутатського дворянства про його перебування в списках спадкових дворян Подільської губернії. У відповідь депутатські збори затребували від нього копію формулярного списку, свідоцтва губернатора про те, що він не був позбавлений своїх прав на дворянство та зобов'язали сплатити збір в дворянську касу за внесення до дворянства в сумі 100 руб. [8]. А відставний капітан Дмитро Велізарій у 1914 р. був внесений в списки 2-ї частини родословної книги Бессарабської губернії по Акерманському повіту, паралельно знаходячись у родовідній книзі Херсонської губернії. Сам Д.Ф.Велізарій був уродженцем Акермана і сином місцевого судового слідчого, племінником колишнього предводителя дворянства А.М.Томачинського. Велізарій дослужив до штабс-капітана 59-го піхотного Люблінського полку і після відставки надіявся обійняти посаду земського начальника в Акерманському повіті [9].

Бессарабське дворянство брало активну участь у створенні Російського генеалогічного товариства. Його статут було затверджено 19 серпня 1897 р., а ідея створення належала князю О.Б.Лобанову-Ростовському. Головною метою товариство поставило наукову розробку історії та генеалогії російського дворянства, включаючи і служилий клас допетровської Русі, вивчення дворянської геральдики, сфрагістики, дипломатики. Результати своїх досліджень товариство видавало в формі періодичних видань. В будинку Російського музею імператора Олександра ІІІ в Петербурзі товариство мало свою бібліотеку та сховище, в якій знаходились родословні розписи, таблиці, жалувані грамоти, плани, креслення, малюнки дворянських маєтків, акти, фамільні портрети, герби, печатки, автографи, мемуари та інші предмети, що належали дворянам.

Дворянство Бессарабії займало вагоме місце у суспільному та соціально-економічному житті регіону на протязі ХІХ - на початку ХХ ст. Юридичне оформлення бессарабського дворянства та затвердження станової корпоративної системи відбулось доволі швидко і було наслідком цілеспрямованих дій російського уряду, який намагався в такий засіб зміцнити своє становище на Балканах і створити міцну соціальну опору. Домінування дворянства в соціальній структурі адекватно відображало його роль в суспільному житті. Дворяни регіону відіграли важливу роль у культурних процесах краю, поширенні освіти, підприємницькій справі, в роботі земських і міських установ. В будь - якому випадку, це сприяло формуванню початків громадянського суспільства. Прогресивна частина вищого стану об'єктивно сприяла модернізації суспільства, впровадженню в життя нових норм, установ і моделей поведінки, розширенню суспільної активності.

* Ворнік - боярський чин, член Дивану, вищий суддя з карних і деяких цивільних справ. При відсутності Господаря здійснював командування військами князівства під час війни. Було два великих ворника - Верхньої та Нижньої Землі.

 Спатарь - боярський чин, член Дивану.

 *Вістернік - боярський чин, державний скарбник, який здійснював функції міністра фінансів та судді в справах, пов'язаних із зібранням податків. Вістернік - перша апеляційна інстанція у вирішенні справ між ясськими купцями.

Література:

  1. История родов русского дворянства: В 2-х кн. - Книга вторая. - М., 1991. - С.24.

  2. Муніципальне підприємство "Ізмаїльський архів". - Ф.770 (Акерманський повітовий предводитель дворянства), оп.1, спр.18, арк. 87.

  3. История родов русского дворянства: В 2-х кн. - Книга вторая. - М., 1991. - С.23.

  4. Муніципальне підприємство "Ізмаїльський архів". - Ф.770, оп.1, спр.18, арк. 87.

Loading...

 
 

Цікаве