WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Газета «Червоний прапор» як джерело до висвітлення процесу радянізації Галичини - Реферат

Газета «Червоний прапор» як джерело до висвітлення процесу радянізації Галичини - Реферат

1) Про державну владу в Західній Україні.

2) Про входження Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Респуьліки.

3) Про конфіскацію поміщицьких земель.

4) Про націоналізацію банків і великої промисловості Західної України.

Після обрання Президії, секретаріату, мандатної комісії та затвердження порядку денного, Українські Народні Збори вітали представники від робітників, селян та інтелігенції Західної України. Збори заслухали доповідь доктора медичних наук, депутата М.Панчишина "Про державну владу в Західній Україні".

27 жовтня на ранковому засіданні тривали дебати з обговорення першого пункту порядку денного. Заключне слово виголосив депутат М.Панчишин. Головуючий оголосив, що на затвердження Народних Зборів подається декларація "Про державну владу в Західній Україні". Депутат І.Кравчук оголосив текст декларації, яка була прийнята одноголосно.

Після перерви слово для доповіді з другого пункту порядку денного отримав депутат К.Студинський. На вечірньому засіданні тривали дебати й одноголосне прийняття декларації "Про входження Західної України до складу УРСР". Овації тривали 25 хвилин, а також співання "Інтернаціоналу", проголошення слави товаришу Сталіну, Червоній Армії, Радянському Союзу [14].

28 жовтня на ранковому засіданні проходило обговорення третього питання порядку денного – про конфіскацію поміщицьких земель. З доповіддю "Про націоналізацію банків і великої промисловості" виступив депутат т. Садовий. У кінці ранкового засідання Народні Збори вітала делегація від трудящих УРСР. Від імені делегації з промовою виступив режисер О.Довженко. На заключному вечірньому засіданні була заслухана доповідь голови мандатної комісії депутата т. Сидоренка. Він повідомив, що всього по виборчих округах Західної України було обрано 1495 депутатів (в історичній літературі фігурують цифри – 1484 депутати, з них жінок – 239, так, як 11 кандидатів не набрали необхідної кількості голосів і не були обрані) [15, с. 449], серед них – 251 жінка. Робітників у складі депутатів – 415, селян – 766, представників інтелігенції – 257 осіб. У Народних Зборах були представлені всі національності, які населяли Західну Україну. Також було прийнято привітання Голові Радянського Уряду т. Молотову і Народному Комісарові оборони СРСР т. Ворошилову. Збори прийняли вітальні телеграми Раді Народних Комісарів УРСР і Народним Зборам Західної Білорусії, які відбувалися у м. Бєлостоку. Головуючий зборів т. Грищук вніс пропозицію обрати повноважну Комісію Народних Зборів Західної України для доповіді Урядові СРСР і Урядові УРСР про рішення Народних Зборів Західної України. Ця пропозиція прийнялася одноголосно і обралася Комісія у складі 66 чоловік [16]. На цьому суспільно-політична функція Народних Зборів у будівництві нової влади завершилася, подальша доля більшості депутатів невідома.

1 листопада 1939 р. в Москві відкрилася позачергова V сесія Верховної Ради Союзу РСР, яка на доповідь Повноважної Комісії прийняла закон, яким задовольнила просьбу Народних Зборів Західної України і включила Західну Україну до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, возз'єднавши її з Українською Радянською Соціалістичною Республікою. Президії Верховної Ради було доручено призначити день виборів до Верховної Ради СРСР від Західної України, а також запропоновано Верховній Раді Української РСР прийняти Західну Україну до складу УРСР і подати на розгляд Верховної Ради СРСР проект розмежування районів і областей між Українською РСР і Білоруською РСР.

14 листопада 1939 р. у Києві відбулася позачергова ІІІ сесія Верховної Ради Української РСР. Заслухавши заяву Повноважної Комісії, сесія постановила – вітати постанову Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1939 р. про включення Західної України до складу Радянського Союзу; прийняти Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки і возз'єднати тим самим український народ в єдиній Українській державі.

Сесія доручила Президії Верховної Ради УРСР призначити день виборів депутатів до Верховної Ради УРСР від Західної України, а також визначити адміністративний поділ областей і районів Західної України; подати на затвердження Верховної Ради СРСР проект утворення нових областей та розмежування районів і областей між Українською РСР і Білоруською РСР.

На підставі цих законодавчих рішень було утворено шість нових областей України – Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Ровенську, Станіславську і Тернопільську. Їх загальна територія складала 88 тисяч квадратних кілометрів, де проживало майже 8 мільйонів осіб [2, с. 24].

Отже, Народні Збори Західної України проведені в умовах воєнного стану і недопуску до участі у виборній кампанії альтернативних політичних партій, мали заднім числом "просити" Москву і особисто "батька всіх народів Й.Сталіна" включити "визволену" Західну Україну до складу СРСР. Народні Збори прийняли декларацію про встановлення державної влади: "Виявляючи одностайну волю звільненого народу Західної України, ідучи за прикладом народів Радянського Союзу, Українські Народні Збори проголошують встановлення Радянської влади на всій території Західної України. Віднині вся влада на Західній Україні належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих" [5, с. 317].

Згідно з історичними деклараціями Народних Зборів Західної України, в тому числі – "Про націоналізацію банків і великої промисловості" тимчасові органи "народної влади" розпочали експропріацію. Першими кроками на селі стали конфіскація поміщицьких і монастирських земель, худоби та частковий розподіл їх між безземельними та малоземельними селянами (рільниками). До соціально-економічних змін необхідно віднести введення 8-годинного робочого дня, обмеження безробіття, розподіл серед міської бідноти житла, розвиток медичного обслуговування тощо. Не менш резонансними були й зміни у культурно-освітньому житті: повсюдне запровадження української мови, відкриття українських мистецьких і навчальних закладів, які було переведено на державне утримання. Загалом у порівнянні з попередньою політикою Польщі, на початковому етапі встановлення радянської влади, спостерігався динамічний поступ у всіх сферах суспільно-політичного життя. Значна частина галичан, в першу чергу українців і євреїв, прихильно ставилася до політики радянізації й підтримувала різноманітні заходи нової влади.

Широке представництво у владі нищих верств тогочасного галицького суспільства, на відміну від польських часів, де депутатами сейму могли бути виключно землевласники, промисловці, військові, священики, купці, урядовці й створювалися різноманітні перешкоди за національною та релігійною приналежністю було на користь новій владі і сприяло поширенню її популярності серед народних мас. Радянська влада привернула на свою сторону "слабшу частину" галицького суспільства – жіноцтво, яке не мало ніякого офіційного представництва у попередніх органах польської влади. Однак, у скорому часі виявилося, що за показними галасливими пропагандистськими кампанія, псевдогуманними гаслами маскувалася досконало організована тоталітарна система.

Література:

  1. Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ ст. / Редрада: В.М. Литвин (голова) та ін.; Редкол.: В.А. Смолій, Ю.А. Левенець (співголови) та ін. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 1028 с.

  2. Галичина у Другій світовій війні. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – 116 с.

  3. Ілюстрована історія України / За ред. Б.Д. Лановика, М.В. Лазаровича. – Тернопіль: Джура, 2003. – 428 с.

  4. Малярчук О.М. Тоталітаризм проти західноукраїнськог села. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. – 228 с.

  5. Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною / Редкол. Ю.Ю. Сливка та ін. – К.: Наукова думка, 1989. – 488 с.

  6. Промова по радіо голови Ради Народних Комісарів СРСР тов. В.М. Молотова // Червоний прапор. – 1939 р. – 1 жовтня.

  7. Боротьба з спекулянтами // Червоний прапор. – 1939 р. – 2 жовтня.

  8. Дудяк О.А. Динаміка соціальної структури і зайнятості польського населення Західної України у міжвоєнний період (20-30-ті роки ХХ ст.): Дисертація. – Львів, 2003. – 191 с.

  9. Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах. Поляки, євреї та українці, 1919–1945. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2002. – 328 с.

  10. Наконечний Є. "Шоа" у Львові. – Львів: ЛА "ПІРАМІДА", 2006, -284 с.

  11. До Станиславівського, Тарнопільського та Луцького тимчасових управлінь. Відозва // Червоний прапор. – 1939 р. – 6 жовтня.

  12. Постанова Військової Ради Українського фронту Про день виборів до Народних Зборів та день скликання Народних Зборів Західної України // Червоний прапор. – 1939 р. – 10 жовтня.

  13. Українські Народні Збори почали свою роботу. Щоденник вечірнього засідання 26 жовтня 1939 р. // Червоний прапор. – 1939 р. – 28 жовтня.

  14. Народні Збори Західної України // Червоний прапор. – 1939 р. – 29 жовтня.

  15. Історія Української РСР. У двох томах / За ред. К.К. Дубини. – К.: Наукова думка, 1967. – 860 с.

  16. Народні Збори Західної України // Червоний прапор. – 1939 р. – 30 жовтня.

Loading...

 
 

Цікаве