WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мiсце зимiвника в територiально-адмiнiстративному устрої запорозьких вольностей - Реферат

Мiсце зимiвника в територiально-адмiнiстративному устрої запорозьких вольностей - Реферат

Таким чином, оподаткуванню пiдлягали майже всi категорiї населення вiд поспіль-ства до козакiв, "що в наймах i без найму живуть в обивателiв", i навiть церковнi уста-но-ви i окремi духовнi особи [23 (1); Арк.25]. Разом з тим зимiвчани не сплачували нiяких визначених щорiчних грошових податкiв, принаймi жодного документа про це не виявлено, як не маємо й даних про будь-якi iншi податки i повинностi. Щоправда, є окремi згадки про постачання до Коша худоби [14; 188]. Але не ясно, чи з приватних, чи з вiйськових зимiвникiв вона постачалась i наскiльки обов'язковим i регулярним був цей акт з боку приватних осiб. Маємо лише певнi данi про натуральне оподаткування володарiв лодiйних млинiв, яке можна вважати лише як тимчасове. Наприкiнцi сезону вони постачали "...самое чистое годное до церкви божией мерою от каждого каменя по бочке коропской пшеничного i 4 коробки житнього". При цьому збирачі часто допуска-ли зловживань, а iнколи намагались збирати цей податок грошима: "...по три полтини грошей насильно взяли чего нiкогда не було" [19; Арк.42,50,55,89]. Сталий грошовий податок було встановлено лише для володарiв шинкiв – 2,5 крб. з будки, а якщо вiн з льохом – 5 крб. [11; 197]. Крiм того, саме зимiвчани-пiдприємцi були тим джерелом доходу, що платили мито з торгiвельних оборудкiв. Чим активнiшими були їх торгiвель-нi зв'язки, тим бiльший податок сплачувався до Сiчi й паланкової адмiнiстрацii. З чiтко встановлених платежiв "...за перевiз болшой полской бути з горелкою – 50 коп., за воз пшена й пшеничного борошна за четверной – 25 коп., паровичний i житнiй – 50 коп. За воз четверной з риби – 30, а паровичний – 50 коп. ". Все це подiлялось на три час-тини, з яких двi йшло в Сiч, на "паламарню i канцелярiю", а одна залишалась пала-нко-вiй адмiнiстрацiї [24; Арк.45].

Таким чином, за зимiвчанами, як за членами сiчових куренiв, можна визнати за основну – традицiйну вiйськову повиннiсть, якої багато хто намагався уникнути. Решта податкiв стягувалась, так би мовити, за загальним принципом, i їх розмiр залежав вiд заможностi господарiв.

Важливим аспектом для з'ясування цього питання є торгiвельнi оборудки з сусiднiми народами, якi давали Сiчi найбiльшi прибутки.

Обсяг торгiвельних операцiй з Кримом сягав багато бiльше 60 тис. крб. за рiк, а з Туреччиною – 200-250 тис. крб. [11; 195]. За часiв останньої Сiчi сумнозвiсний Мурав-ський шлях перетворюється у виключно торгiвельний. До нього з правого берега Кiн-ських Вод тулились зимiвники запорожцiв, а з iншого берега - татарськi "кишенi" [26; № 649]. Про налагодження чисто сусiдських стосункiв мiж козаками i татарами свi-дчать чисельні документи [21; Арк.4]. В них простежується певна зацiкавленiсть i навiть залежнiсть один вiд одного.

Що ж стосується Польщi, то й тут господарськi iнтереси домiнують над традицiйним вiдчудженням. З Правобережжям торгiвельнi стосунки були далеко не безхмарними, зважаючи на велику кiлькiсть пограбованих запорозьких пiдприємцiв польськими уря-довцями. Алє й прицьому зв'язки Правобережної України з Запорожжям також були не тiльки активними, а й життєво необхiдними для обох сторiн [3; 113]. Цiкавим видався й той факт, що тi ж польськi шляхтичi намагались рятувати своє майно i худобу вiд гай-да-макiв на землях Вольностей [10; 277].

Товарне господарство давало Сiчi найбiльшi кошти. А натуральне господарство дрiб-них зимiвникiв, де частка найманої працi була незначна або й зовсiм вiдсутня, було звi-льнене вiд будь-яких податкiв. За вiйськовою регулою, яка витiкає з iнституту бать-кiв-ства i побратимства, цi господарi повиннi були надавати притулок перехожим сiчовикам i посильним вiд Вiйська. Це друга й остання повиннiсть господарiв зимiвникiв.

Зробивши висновки про певну автономiю зимiвникiв в устрої Запорозьких Вольностей, слiд вiдзначити i його вiдносно вiльнi стосунки з iноземними сусiдами. Недарма серед запорожцiв була поширена приказка, своєрiдна формула успiху: "Хочеш бути багатим – не будуй доброї хати, над границею живи, передержiя держи". Намагання певної частини козакiв жити на кордонах спостерiгається ще з часiв Ляссоти. Причому, ця час-тина була бiльшою за кiлькiсть сiчовикiв [2; 49]. А тому слiд обережно ставитись до тве-рдження В.Степового, що над татарським кордоном зимiвникiв було мало [13; 5]. Деякi картографiчнi данi XVIII ст. i археологiчнi розвiдки доводять, що щiльнiсть зимiв-никiв на прикордонних територiях була ненабагато меншою нiж в пiвнiчних паланках [7]. Бiльше того, є певнi вiдомостi, що навiть цiлi слободи запорожцiв були розташованi далеко вiд кордонiв на територiях татарських кочовищ [9; 37]. I це вiдбувається не лише через брак вiльних для поселення земель, а й з мiркувань ближчого розташування до ринкiв збуту своєї продукцiї. Важливим в цьому вiдношеннi виступає бажання уник-ну-ти, по можливостi, будь-якої влади над собою, навiть влади Сiчi. Її авторитет падав разом з падiнням агресивностi пiвденного сусiда, який з огляду на зростаючу росiйську експансiю бiльше турбувався про збереження свого, а не про загарбання чужого. Сiчова функцiя оборонця вже не мала великого попиту, а через це i авторитету. Для його пiд-несення Кiш посилював адмiнiструювання i розсилав погрозливi накази: "...мимо вiдома своїх курiнних i без пашпортiв Вiйськової канцелярiї нiкуди не їздити, а хто хоче вiд-лу-читися в зимiвники, тим також давать бiлет" [10; 284].

З огляду на все бiльшу економiзацiю i демiлiтарiзацiю Запорозьких Вольностей роль Сiчi, як вiйськового захисника своїх суб'єктiв, зменшується. Бiльшу роль починають вiдiгравати загальнi економiчнi закони, i зимiвник намагається зберегти i закрiпити за собою певну автономiю. Вiн для своїх мешканцiв починає грати ту ж роль, яку зовсiм недавно для них грала Сiч – роль захисника i упорядника. Тепер негнучкiсть старих загальновiйськових законiв стає на перепонi стосункiв мiж зимiвниками та Сiччю, яку до того ж понукають до невигiдної вiйни за чужi iмперськi iнтереси. Не випадково деякi зимiвники перетворюються на бази гайдамацького руху. Руху, опозицiйного офiцiйнiй Сiчi. Як свого часу Сiч була опозицiйна будь-якому уряду, маючи свої мiлiтарнi iнте-ре-си понад iнтереси держави-сюзерена, будь то Польща чи Московiя. Коли їх мiлiтарнi iнтереси збiгались, то вони були взаємозацiкавленi один в одному. А коли цi iнтереси не спiвпадали, то наступала чергова криза у стососунках. Саме цим можна пояснити i факт бiльш довгого iснування зимiвникiв, про якi згадується аж до 1804 року [15;65]. Саме їх, а не Сiч, завзято боронили ватаги Поляруша, не даючи змоги росiйським вiй-ськовим спокiйно описувати i розкрадати майно зимiвчан [8; 190]. Саме на зимiвники був нацiлений перший пiдступний удар царату, i їх захоплення зробило Сiч абсолютно безпорадною перед вiйськами Текелiя. I нарештi, саме зимiвники найчастiше згаду-ють-ся в вiдомому указi Катерини II, бо вони були одною з головних причин лiквiдацiї За-порозьких Вольностей [6; 33-39].

ЛIТЕРАТУРА

  1. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

  2. Лассота Эрих. Путевые записки. – СПб., 1873.

  3. 3. Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины (кон. ХVII - 60-е г. ХVIII). – К.,1978.

  4. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. – Екатеринослав, 1880.

  5. Мышецкий С.И. История о козаках запорожских. – М., 1847.

  6. Олiйник О. До причин лiквiдацiї Запорозької Сiчi // УIЖ. – № 2. – 1992.

  7. Олiйник О. Про локалiзацiю запорозких зимiвникiв // УIЖ. – № 10-11. – 1992.

  8. Полонська-Василенко Н. Запорiжжя XVIII ст. та його спадщина. – Мюнхен, 1965. – Т.1.

  9. Скальковский А. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского. – Одесса, 1846.– Ч.1.

  10. Скальковский А. Несколько документов к истории гайдамаччины. // Киевская Старина. – 1885. – Т.ХIII.

  11. Слабченко М.С. Паланкова органiзацiя Запорозьких Вольностей // Працi комiсiї для виучування iсторiї захiдноруського i українського права. – К., 1929. – Вип.VI.

  12. Слабченко М.С. Соцiально-правова органiзацiя Сiчi Запорозької. // Працi комiсiї для виучування iсторiї захiдноруського та українського права. – К., 1927. – Вип.III.

  13. Степовий В. Запорожський зiмовник. – Катеринослав, 1916.

  14. Яворницький Д.I. Iсторiя Запорозьких козакiв в 3-х т. – К., 1990.

Loading...

 
 

Цікаве