WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Мiсце зимiвника в територiально-адмiнiстративному устрої запорозьких вольностей - Реферат

Мiсце зимiвника в територiально-адмiнiстративному устрої запорозьких вольностей - Реферат

Реферат на тему:

МIСЦЕ ЗИМIВНИКА В ТЕРИТОРIАЛЬНО-АДМIНIСТРАТИВНОМУУСТРОЇ ЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙ

Iсторiю Запорозькiх Вольностей важко зрозумiти без реконструкцiї та аналiзу адмiнiстративного устрою. В той же час запорозький зимiвник, як найчисельнiша одиниця запорозьких поселень, постає одним з головних суб'єктiв подiбного устрою. Тому дуже важливо з'ясувати рiвень стосункiв мiж сiчовою адмiнiстрацiєю i зимiвчанами, тобто мiж владою i власниками хуторiв. Не викликає сумнiву, що цi стосунки були далеко не про-стими протягом всiєї iсторiї iснування Вольностей. Про це свiдчать i сучасники, почи-наючи вiд Ерiха Ляссоти i до князя Мишецького. Повiдомлення першого свiдчать про розмежування мiж власне сiчовиками - воїнами професiоналами i зимiвчанами – господарями, котрi живуть десь на кордонах i лиш номiнально пiдпорядкованi Сiчi [2; 49]. Другий автор повiдомляє навiть про заколот i протистояння "homo economicus" проти "homo militaris" за часiв Олешкiвської Сiчi, адмiнiстрацiя якої"...їх (зимiвчан – О.О.) пiдданими у себе мали й образи i насильства їм чинили. Тому й переселились в Кам'-янку"[5; 11]. Достатньо фактiв протистояння i за часiв останньої Сiчi [18; Арк.1a] Подiб-ним фактам невиправдано мало придiлялось уваги через недооцiнку зимiвникiв в роз-витку державницьких iнституцiй Запорозьких Вольностей. Певну роль вiдiграло i над-мi-рне захоплення вiйськовим аспектом запорозького козацтва.

Абсолютне верховенство Сiчi над усiма iнституцiями Вольностей вважалось неза-пе-речним i цiлком сталим. З'ясувати мiсце зимiвника в адмiнiстративному устрої Воль-нос-тей досить важко навiть при уявному вiдтвореннi цiєї системи.

Вiдомо, що всi землi Вольностей подiлялись на 8 паланок, кожною з котрих керував обраний полковник з старшиною. З унiверсалiв наданих Кошем мiсцевiй адмiнiстрацiї на управлiння паланками видно, що паланкову адмiнiстрацiю обирала громада, а Кiш лише затверджував вже обраних [24; Арк.33,39]. Серед виявленого комплексу унiверсалiв в деяких залишено мiсце для прiзвищ новообраної старшини, якi туди вносились пiсля затвердження акту обрання сiчовою адмiнiстрацiєю. В окремих унiверсалах маємо пiзнiше внесенi прiзвища старшин. Це добре видно з порiвняльного аналiзу чорнил i почерку [18; Арк.1a].

Паланки, в свою чергу, подiлялись на отаманства, до складу яких входило кiлька поселень. До Протовчанської паланки входило Василiвське отаманство з селами Васи-лiв-кою i Грузинiвкою, отаманства Шульгiвське, Половицьке, Проданiвське з вiдповiдними селами [17; Арк.30]. Отаманствами теж керувала вибрана мiсцевою громадою старшина, яка в свою чергу вiдповiдала за порядок, збирала податки i вела зносини не тiльки з ке-рiвництвом паланки, а й безпосередньо з Кошем [17; Арк.189. 23; Арк.195]. З Коша теж часто йдуть накази безпосередньо сiльським отаманам. Так, 12 сiчня 1764 р. з Коша на-дiйшов наказ отаману посполитому Нового Кодака, де регламентувалась видача провi-анту посильним [23; Арк.35]. Такий безпосереднiй тiсний зв'язок давав змогу уникнути бюрократичних перепон i оперативно вести управлiння. Добре видно i розподiл на ци-вiльну i вiйськову владу, хоча з огляду на вiйськову ситуацiю остання часто брала на себе i виконання суто цивiльних обов'язкiв, як то збирання податкiв, заготiвля провiанту i фуражу, утримання поштових станцiй i таке iнше.

Отаманства дiлилися на так званi десятковi хати. Причому знову ж таки окремо на посполитi i вiйськовi, тобто козачi. До цих десяткiв записувались всi пiдданi Вольнос-тей, що мешкали поза Сiччю. Вони були водночас найдрiбнiшою вiйськовою, допомiжною i господарською одиницею по виконанню рiзних нарядiв i збору податкiв. Вiд цих податкiв можна було частково позбавитись лише перейшовши в козацький стан, пере-бування в якому було вигiдне i за матерiальними, i за моральними мiркуваннями [23; Арк.108,117].

В реконструйованiй системi зимiвнику не знайшлося мiсця, його становище чiтко не окреслювалося. Саме тому дослiдники втрачали зимiвник з поля зору при розглядi адмi-нiстративного устрою. Водночас в унiверсалах робиться наголос на тому, що в ком-пе-тенцiю паланки входить i керiвнитво "...сидящими в Самаре и в других местах и по-же-нившимися казаками употребляеми били..."[18; Арк.1a]. Тим самим паланковiй адмi-нiс-трацiї були пiдпорядкованi лише хутори поспольства i одружених козакiв, незважаючи на випадки їх прямих зносин з Кошем. Цi нечисленнi випадки безпосереднiх зносин говорять начебто про пряме пiдпорядкування зимiвникiв сiчовiй адмiнiстрацiї, що, на нашу думку, не зовсiм вiрно. Зимiвники сiчового товариства лише номiнально зали-ша-лись пiдпорядкованими Сiчi, а фактично вони мали певну автономiю, i їх залежнiсть вiд Сiчi обмежувалась залежнiстю господаря вiд влади курiнного, до якого вiн був при-пи-са-ний.

Аналiз тексту унiверсалу дає змогу припустити, що в даному випадку ми маємо хоча й поодинокий, але певний вiдголосок спроб адмiнiстративних реформувань часiв остан-ньої Сiчi, коли зимiвники намагались вивести одружених з прямого пiдпорядкування Сiчi i передати пiд юрисдикцiю паланок. Реформування не вдалося, принаймнi в пода-льшому ми не зустрiчаємо жодних посилань на такi спроби. I це не дивно, адже авто-ритет паланкових полковникiв був слабий, про що свiдчить лист Бугогардiвського пол-ковника Андрiя Сухого до Коша про неможливiсть знайти винних i задовольнити позов курiнного Стецька Старого Левушкiвського куреня з товариством за покрадених коней: "А якщо i знайдуться, то мого суду й покарання не слухають, що пiдтвердити можуть курiннi отамани Левушкiвський та Незамаївський про те вiдають" [16; Арк.14]. Пока-зово, що полковник спирається на традицiйно високий авторитет курiнних отаманiв. Недарма ще М.С.Слабченко вважав, що авторитет курiнних в очах козацтва iнколи ва-жить бiльше, нiж авторитет кошового [12; 248]. Згадаємо й численнi факти мовчазної згоди курiнних в участi їх козакiв в гайдамацьких ватагах i навiть факти передачi части-ни награбованого до рук курiнних для збереження i як платнi за сприяння [12; 248]. Наведенi факти побiжно пiдтверджують наше переконання в бiльш ранньому похо-джен-нi зимiвника, нiж iнших iнституцiй. Трохи пiзнiше в iншiй своїй роботi той же М.С.Сла-бченко писав, що "влада володаря зимiвника наближалась до влади куреня, а подекуди й бiльше, бо в зимiвнику жили й посполитi й дiти з жiнками" [11; 236]. А якщо зважити на те, що при деяких зимiвниках були i поштовi станцiї, утримуванi коштом господаря [22; Арк.88], а подекуди i церкви з iеромонахами,[4; 432,523,533] то стане цiлком зрозуміло, що ця влада дiйсно була вища за владу курiнних. Бiльше того, якщо сюди додати сезонних перехожих робiтникiв, якi не були пiдданими Вiйська, то стане ясно, що влада господаря зимiвника в цьому випадку була вищою навiть за владу кошового, який порядкував лише пiдданими Вiйська та й то з безпосередньою участю Вiйськової ради i курiнної отаманiї – вельми впливового дорадчого органу при кошовому. Саме тому ми й маємо деякi пiдстави говорити навiть про змагання зимiвчан з Сiчовою адмiнiстрацiєю, яка змушена була вживати рiшучих заходiв для змiцнення свого авторитету, надсилаючи погрози володарям зимiвникiв: "Ежели ж вы сей наш приказ принебрежете то имеете быть казнимы непременно" [20; Арк.22-23].

Окремим аспектом стосункiв є система оподаткування в Запорозьких Вольностях. Побiжно цього питання торкались вiдомi дослiдники Запорожжя, починаючи з А.Скаль-ковського, який головним прибутком Вiйська вважав царське жалування, а на останнє мiсце ставив вiйськову здобич. Вiн мiж iншим наголошує, що "...податки платили тiльки сiмейнi козаки i поспільство. Вони (податки – О.О.) були постiйнi i тимчасовi. Постiйнi складали 1 руб. або 1,50 руб. з сiм'ї" [9; 253]. Д.I.Яворницький в перелiку головних Вiй-ськових прибуткiв ставить на перше мiсце вiйськову здобич, а податки – на передостаннє мiсце перед царським жалуванням. Цим пiдкреслюється, з одного боку, вiйськова ос-нова козацької корпорацiї, а з iншого – певна незалежнiсть Вiйська вiд царської милостi [14; 301]. Особливо детально розглядали цi питання дослiдники новiтнього часу. М.С.Слабченко описав всi види повинностей на всi категорiї населення Вольностей [11; 182 - 186]. В.Голобуцький стисло охарактеризував лише податки посполитих, якi накладались Кошем на окрему слободу; розподiл належав самiй громадi даного посе-лен-ня [1; 502]. Останнє посилання є не зовсiм коректним. З численних ордерiв Коша вид-но, що остаточне визначення суми податку належало мiсцевiй паланковiй адмiнiстрацiї, яка робила це не без участi сiльської громади. "Предлагаем вам (Протовчанському полковнику – О.О.), – говорилося в одному з ордерiв, – объехав владения свои, налог определить на каждое село смотря по имуществам – хуторам, мельницам, промыслу и другим состояниям, кто чего достоин, положили реестр и собрали такову расписаную сумму" [25; Арк.2]. Дiйсно, податки збирали з сiл диференцiйовано. В 1760 р. з 107 "ко-закiв самарських при Новоселицi" зiбрано було 147 крб., а з 127 козакiв новокодацьких зiбрали 110 крб. [17; Арк.22-23]. Простий пiдрахунок показує, що на одного козака в пер-шому випадку припадало 72 коп., а в другому – 115 коп. Але насправдi нiякого урi-вняння в оподаткуваннi не було. Майновий стан кожної сiм'ї мав велике значення для визначення розмiру податкiв, i тому щорiчно мiсцева адмiнiстрацiя складала загальний майновий реестр не тiльки всього свого вiдомства [23; Арк.15], а й докладний майновий перелiк кожного одруженого козака, як це було зроблено в Протовчанськiй паланцi в 1770 роцi [23 (1); Арк.25]. Тут подано розпис по всім восьми селам трьохоподаткованих категорiй населення, пiших, тяглих i пiдсусiдкiв, до яких зараховано i козакiв, "...що без найму i в наймах живуть в обивателiв". "Полагаючи на одного тяглого 80 коп., на пiшо-го хату - 30 коп., на пiдсусiдочну сiм'ю – по полтинi, а на згаданих козакiв – по 70 коп". Така ж "роспись" i по селах Орiльської паланки, де серед оподаткованих бачимо й Нехворощанський Успенський монастир [25 Арк.8]. В таких "росписах" зустрiчаємо iншу духовну установу - Пустинно-Самарський Миколаївський монастир, який в 1769 ро-цi вiдмовився сплачувати призначений йому податок в 18 крб. [17; Арк.37].

Loading...

 
 

Цікаве