WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Стратегія та програма конструктивної суспільно-державної опозиційної діяльності в УРСР - Реферат

Стратегія та програма конструктивної суспільно-державної опозиційної діяльності в УРСР - Реферат

у ряді статей, що торкаються українсько-російських стосунків.
Вище наведені приклади й паралелі підводять до висновку, що для нового покоління українських патріотів кінця 80-х рокiв залишався єдиний варіант боротьби за здобуття Україною незалежності - еволюційний, парламентський. Враховуючи, що еволюційна теорія всеохопна, що нею просякнуті всі процеси, які відбуваються у живій природі, матерії і людському суспільстві, завдання політичних сил полягало в тому, щоби вміло приспішувати, стимулювати й активізувати суспільні процеси, спрямовуючи їх у русло реалізації національної ідеї.
Українська гельсинська спілка в основу своєї політичної філософії поклала еволюційну теорію. У Декларації принципів записано, що УГС відстоює право окремих осіб чи громадських груп конституційним шляхом домагатися здійснення своїх ідеалів державності. Це був винятково сприятливий (під кутом зору складних внутрішніх і зовнішніх обставин) час для такої діяльності. Проведену у 1975 році в Гельсинкі Нараду з питань безпеки і співробітництва у Європі слід зарахувати до геніальних стратегічних витворів європейської й американської демократії, а факт підписання Гельсинського акта керівником СРСР Л. Брежнєвим - одним із найбільших здобутків західної дипломатії.
Не відкидаючи внутрішніх суперечностей, які роздирали Радянський Союз, насмілюся твердити, що розпад радянської імперії і звільнення поневолених більшовицьким режимом народів почалися саме із дня підписання Гельсинського прикінцевого акта і створення в республіках колишнього СРСР гельсинських груп.
Перейнявши естафету Гельсинської групи, засновники УГС добре усвідомили, що для здійснення великого задуму гурток людей неспроможний був покласти на свої плечі той тягар, який могла витримати й нести тільки добре структурована організація. Саме це було основною причиною переростання УГГ в УГС.
Аналізуючи значення УГС в українському державотворенні, приходимо до таких висновків:
- завдяки легальній конструктивній опозиційній діяльності УГС Україна включилася у загальноєвропейський гельсинський процес;
- опираючися на міжнародні правові норми, УГС вимагала від радянського керівництва дотримуватися Загальної декларації прав людини ООН, Міжнародного пакту про громадянські й політичні права і здійснювати на практиці пункти Гельсинського прикінцевого акта, активної демократизації суспільного, політичного і економічного життя, що давало можливість акцентувати увагу на колоніальному статусі України, необхідності трансформувати тоталітарний Радянський Союз у демократичний Союз республік - як перший етап шляху до незалежності;
- маючи підтримку й захист світової громадськості, УГС стала першою легальною антимарксистською організацією, по суті, незареєстрованою партією, яка поставила своєю метою боротьбу за права людини й право нації на власне незалежне існування;
- УГС вперше відкрито навела контакти із засобами масової інформації країн західної демократії, зокрема із радіостанцією "Свобода", інформуючи світ про події й факти, пов'язані із своєю діяльністю, налагодила незалежну пресу, виховала кадри, які достойно представляють українську журналістику і сьогодні;
- на мітингах і через самвидавчу літературу УГС викривала злочинну діяльність КПРС, зосуджувала її антилюдську марксистську ідеологію і тим приспішувала політичні реформи в СРСР, які призвели до дискредитації керівної ролі КПРС, а невдовзі і до розпаду СРСР;
- маючи велику підтримку серед громадськості, УГС домоглася права на санкціоновані мітинги, серед яких великого розголосу набули мітинги, приурочені відзначенню річниць прийняття Загальної декларації прав людини. На цих мітингах був проаналізований "ланцюг злочинів" антинародного комуністичного режиму;
- активне зростання кількості членів УГС, її вплив на громадськість спричинили до нездатності політичної поліції, якою був КГБ, контролювати ситуацію. Розгубленість, яка запанувала в партійних і репресивних органах, приспішувала розпад СРСР;
- зростаюча роль впливу УГС дала можливість легалізувати національну символіку (12 березня, 1 травня 1989 р.);
- одна з найбільших заслуг УГС у державобудівному процесі полягає в тому, що вона діяла не ізольовано, а в тісному контакті з іншими організаціями, в яких брала активну участь, - УКК, Товариство Лева, Товариство української мови, "Меморіал". Це створювало своєрідну коаліцію у боротьбі з комуністичним режимом;
- УГС підтримувала контакти з національно-визвольними рухами інших республік, налагодила зв'язки з політичними силами, що боролися за незалежність своїх республік, була ініціатором і брала активну участь у нарадах представників національно-демократичних рухів народів СРСР і установчих з'їздах альтернативних КПРС опозиційних партій, що заклало перші цеглини у підмурівок майбутніх міжнародних - міжпартійних і міждержавних контактів незалежної України;
- розуміючи необхідність консолідації національно-демократичних сил для здобуття державної незалежності України, УГС доклала чимало зусиль для створення НРУ, в роботі якого взяла активну участь.
Поїздки до Польщі керівників УГС заклали основу стосунків, які стали визначальними і для наших днів;
- домігшися зміни Закону про вибори до Верховної Ради УРСР, УГС взяла у виборах активну участь і здобула ряд мандатів (Л. Лук'яненко, В. Чорновіл, Б. і М. Горині, Б. Ребрик, Л. Горохівський, О. Шевченко, І. Деркач, І. Макар);
- отримавши мандат народних депутатів, члени УГС доклали чимало зусиль для того, щоб Декларація про державний суверенітет України перетворилася на важливий документ українського державотворення;
- члени УГС-УРП доклали максимум зусиль, щоб 24 серпня 1991 року був прийнятий Акт про незалежність України.
Перелік цих пунктів дає підставу говорити про чималу питому вагу УГС-УРП у процесах українського державотворення і остаточного здобуття, у співпраці з іншими політичними силами, Україною державної незалежності парламентським шляхом.
Наступний етап діяльності легальної конструктивної опозиції в рамках існуючої УРСР - це діяльнсіть УРП, НРУ та інших політичних національно-демократичних сил у Верховній Раді, створення опозиційної фракції - Народної Ради у кількості до 100 депутатів. Як і в попередній період своєї діяльності, НРУ, УРП і всі, що приєдналися до Народної Ради, задемонстрували перевагу еволюційного шляху надреволюційним. Коли була складена Декларація про державний суверенітет України, опозиція, розуміючи, що перемогу слід здобувати крок за кроком, погодилася проголосувати чуже для опозиції кінцеве речення: "Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладення союзного договору". В результаті документ із майже конституційними розділами, в яких зазначено, що Українська РСР "має своє громадянство", здійснює верховенство на всій своїй території, "має право на свою частку в загальносоюзному багатстві", "забезпечує національно-культурне відродження українського народу", "має право на власні Збройні Сили", "самостійно створює банкову (включаючи, зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а за необхідності впроваджує свою грошову одиницю" - був прийнятий і став видатною подією політичного життя України, яка зробила перший крок до незалежності.
Loading...

 
 

Цікаве