WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Місце державного казначейства України у фінансовій системі держави: становлення, проблеми та перспективи (Реферат) - Реферат

Місце державного казначейства України у фінансовій системі держави: становлення, проблеми та перспективи (Реферат) - Реферат

Казначейство провадить оплату рахунків установ, які утримуються з Державного бюджету, зі своїх рахунків. Отже, випадає ланка перерахування коштів на рахунки розпорядників кредитів, а з них — уже на потреби установ, економиться час, гроші та їх оборотність. Образно кажучи. Казначейство виконуватиме функцію касира розпорядників кредитів. Розпорядники кредитів на основі повідомлень Казначейства лише планують видатки та їх спрямування. При цьому забезпечується жорсткий контроль Казначейства за проходженням (використанням) коштів бюджету, їх цільовим і предметним використанням. Це цілком відповідає меті створення Казначейства —впровадження в життя єдиного казначейського рахунку в Національному банку України і його регіональних управліннях та через них проведення всіх операцій розпорядників кредитів Державного бюджету.

Трансформація економіки України до ринкових механізмів господарювання створила об'єктивні передумови для утворення нової структури управління державними фінансами, що забезпечує якісний і оперативний контроль за своєчасністю і повнотою надходжень доходів до Державного бюджету України, цільове і ефективне витрачання бюджетних коштів, прозорість усього процесу виконання Державного бюджету України.

Фундамент переходу на казначейське виконання Державного бюджету України заклав Указ Президента України "Про Державне казначейство України" №335/95, виданий у квітні 1995 року. Зі створення Державного казначейства України почалася реорганізація виконання бюджетного процесу.

Головне призначення казначейства як державного інституту — забезпечення точного обліку доходів та видатків державного бюджету, централізація інформації про рух бюджетних коштів, здійснення попереднього контролю за їх цільовим і ефективним витрачанням, ефективне управління грошовими потоками Державного бюджету України.

За минулі роки проведена значна робота щодо формування єдиної централізованої системи органів державного казначейства, розроблення методологічних принципів казначейського виконання Державного бюджету України, взаємодії з іншими органами законодавчої і виконавчої влади, що беруть участь в організації та здійсненні бюджетного процесу.

На органи Державного казначейства покладені такі функції:

1. Розробка довготермінових та оперативних прогнозів щодо надходження коштів до державного бюджету.

2. Здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства України з питань виконання державного бюджету, надходження коштів до державних цільових фондів.

3. Здійснення контролю над касовим виконанням державного бюджету за доходами.

4. Організація роботи з ведення обліку доходів державного бюджету на основі складання реєстрів.

5. Організація проведення аналітичної роботи з основних напрямків роботи.

6. Регулювання фінансових взаємовідносин між державними і місцевими бюджетами та платниками податків.

7. Підготовка пропозицій із збільшення доходної частини державного бюджету.

8. Підготовка інформацій та звітів.

9. Розробка методичних рекомендацій та організація методологічного забезпечення відповідних структурних підрозділів.

10. Надання практичної допомоги відповідним структурним підрозділам.

Головне управління Державного казначейства в областях відповідно до завдань, покладених на Державне казначейство, організовує та здійснює виконання державного бюджету, виходячи з принципу єдиного казначейського рахунку; здійснює керівництво територіальними органами Держказначейства; управління доходами та видатками державного бюджету, провадить операції з наявними бюджетними коштами, у тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів та видатків державного бюджету; за дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів здійснює операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні уряду; організовує та здійснює прогнозування та касове планування коштів держбюджету, визначає на основі чинного законодавства обсяги їхнього поточного використання у межах, затверджених на відповідний період видатків; доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного бюджету; організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання державного та зведеного бюджетів, подає зазначену звітність до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів; здійснює разом з Національним банком та Міністерством фінансів управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом і провадить їх обслуговування відповідно до чинного законодавства; регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом та державними фондами, організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів; подає Міністерству фінансів, у разі потреби, пропозиції щодо скорочення видатків державного бюджету та інше.

У разі, коли зазначені територіальні органи Державного казначейства та Головне Управління Державного казначейства безпосередньо здійснюють операції щодо виконання державного бюджету, останні виконують ті ж функції, що й відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах.

Органи Державного казначейства мають право відкривати в установах банків рахунки за доходами та видатками державного бюджету; отримувати у банках на договірних засадах внутрішньо річний кредит у межах, встановлених законодавчим актом про державний бюджет на відповідний рік для покриття тимчасових касових розривів державного бюджету; провадити операції щодо розміщення державних цінних паперів, їхнє погашення та виплату доходу за ними тощо.

Запровадження казначейської системи виконання держбюджету супроводжується докорінним перерозподілом функцій між фінансовою та банківською системами, органами державної влади, установами та організаціями, які утримуються з державного бюджету. Банківська система здійснює лише функцію акумуляції (а не обліку та розподілу) коштів держбюджету, зберігання і перерахування їх за дорученням Державного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення конкретних напрямків використання коштів.

Одночасно функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації усі державні доходи і з якого розподілятимуться наступні видатки державного бюджету, тобто державні кошти сконцентровані в руках одного господаря.

Уряд, маючи вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу, здійснює контроль за дотриманням встановленого дефіциту державного бюджету, тобто володіє фінансовими важелями впливу на економічну ситуацію.

Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів в установах банків закриті. Для обліку цих операцій за видатками розпорядників коштів призначені реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. У зв'язку з цим майже вирішена проблема достовірності звітності, оскільки більшість даних для її складання надходить до органів Державного казначейства щоденно.

Образно кажучи, впровадження системи Державного казначейства дозволяє супроводжувати державні кошти лише в одному руслі — мережею Національного банку. Щодо розпорядників коштів, то казначейський принцип оплати рахунків майже не дозволяє порушувати фінансово-бюджету дисципліну щодо використання коштів. Система електронних платежів (СЕП) Національного банку поряд із входженням Державного казначейства у мережу "клієнт банку — банк" дозволяє провадити платежі у лічені хвилини замість двох або більше днів.

Список використаної літератури

  • Алієва В. Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету України: переваги та недоліки // Економіст. – 2000.- №12. – с. 51 – 53.

  • Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. пос. – К.: Вища школа. – 1997. – 383 с.

  • Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с.

  • Єпіфанов А. Останній бюджет і фінансова політика України: Навч. пос. – К.: "Наукова думка" с. 304.

  • Жибер Т. В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи // Фінанси України. – 2001. - №1. – с. 40 – 46.

  • Кіреєв О. І. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів: проблеми та шляхи розв'язання // Фінанси України. – 2001. - №5. – с. 34.

  • Копитов С. М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів // Фінанси України. – 2001. - №5. – с. 45.

  • Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України: навч. пос. – К.: НІОС. – 2000. – с. 400.

  • Юрій С. І., Бескид Й. М., Плішко І. В. Державний бюджет України: Навч. пос. – Тернопіль. – ТОВ "ЦМДС", 1997. – 278 с.

  • Юрій С. І. Демянишин В. Г. Буздуган Я. М. Антологія бюджетного механізму. Монографія. – Тернопіль: Економічна думка. – 2001. – 250с.

  • Loading...

     
     

    Цікаве