WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Данило Апостол - Реферат

Данило Апостол - Реферат

Після смерті у 1722 р. гетьмана Івана Скоропадського наказним гетьманом було призначено чернігівського полковника Павла Полуботка. Представники козацької старшини неодноразово зверталися до царя за дозволом на вибори. Проте російський уряд, поставивши на меті поступово ліквідувати автономію Лівобережної України, знаходив різні мотиви для відмови. Реальна влада дедалі більше зосереджувалася в руках Малоросійської колегії. Полуботок, людина енергійна й рішуча, почав активну боротьбу за збереження автономних засад управління на Лівобережній Україні. Такі дії наказного гетьмана призвели до ряду конфліктів з Малоросійською колегією. Роль арбітра у їх вирішенні взяв на себе царський уряд. Наказного гетьмана Павла Полуботка, генерального писаря Семена Савича і генерального суддю Івана Чарниша викликали до Петербурга для пояснень. Там вони ще раз звернулися до царя з чолобитною про вибори гетьмана.

Тим часом Данило Апостол перебував у воєнних походах. У 1722 р. на чолі 10 тис. козаків у складі російських частин він воював у Персії. А восени 1723 р. вже знаходився на р. Коломак неподалік Полтави як наказний гетьман козацького війська. Тут до нього звернулися представники старшини з підготовленими двома чолобитними до царя. У них висловлювалося прохання дозволити вибори гетьмана й ставилося питання про передачу податків, які збиралися з населення Лівобережної України, не до царської казни, а до військового скарбу Гетьманського уряду. Апостол не тільки ознайомився з чолобитними, але й багато що виправив і змінив. І нершим поставив свій підпис. За ним підписалися генеральна старшина, полковники, сотники. Ці чолобитні від імені усього козацького війська були передані Петру І.

Прочитавши їх, цар закипів, за виразом літописця, "великим гневом и яростию" і зараз же віддав наказ заарештувати П. Полуботка, С. Савича і І. Чарниша, які все ще перебували в'Петербурзі. 18 грудня 1724 р. Павло Полуботок помер у в'язниці. Було заарештовано й відправлено до Петербурга найактивніших "авторів" Коломацьких статей, у тому числі й миргородського полковника Д. Апостола.

Тільки у 1726 р., після приведення до присяги на вірність царській владі, Данило Апостол зміг виїхати на батьківщину. Замість нього заложником у Петербурзі залишився син Петро.

Таким було життя Д. Апостола до того часу, коли царський уряд дозволив вибори гетьмана. І цей вибір випав на нього.

Новий гетьман прагнув до ліквідації недоліків в управлінні Лівобережною Україною. Найперше звернув увагу на привласнення старшиною різних маєтків, особливо рангових, що викликало багато судових позовів. Рангові маєтки надавалися у козацькому війську на певну посаду за виконання службових обов'язків. Цей вид володіння мав тимчасовий характер, бо з втратою посади втрачалося й право на маєток. Проте козацька старшина, яка, крім військової, мала ще й адміністративну владу, прагнула закріпити їх у довічне володіння.

Розбазарювання рангових володінь, якими розпоряджався гетьман, підривало економічні підвалини його влади, і Апостол повів з цим рішучу боротьбу. Але окремі заходи, спрямовані на збереження рангових володінь, не могли дати певних результатів. Тому 27 липня 1728 р. гетьман звернувся до царя з пропозиціями, викладеними у спеціальних "пунктах". З деякими уряд погодився, а у деякі вніс значні зміни. Головну увагу гетьман приділяв створенню незалежної від російського уряду політичної, економічної (особливо фінансової), а також судової влади на Лівобережній Україні. Зміни, які вніс цар у пункти Д. Апостола, торкалися насамперед цих болючих питань. Політична влада гетьмана була обмежена й раніше, тепер обмежувалася влада економічна та судова. Так, право надання нових земельних володінь козацькій старшині, російським або іноземним феодалам переходило від гетьмана до царя.

Незважаючи на невдачу з пунктами, Данило Апостол продовжував роботу по ліквідації недоліків управління, які спричиняли втручання російського уряду у справиУкраїни. Одним з таких кроків була підготовка та обнародування 13 липня 1730 р. інструкції судам. Вона встановлювала чітку систему судочинства, визначала склад полкових, сотенних і сільських судів і головне — зобов'язувала відповідні установи оформляти перехід нерухомого майна документальної щоб уникнути суду.

У період гетьманства Апостола почалася робота по зведенню законів, які застосовувалися в судочинстві Лівобережної України, до одного кодексу та перекладу його російською мовою. Робота посувалася повільно. 1730 р. гетьман звернувся по допомогу до архімандрита Києво-Печерської лаври з проханням залучити до цієї справи "духовных персон до того дела искуссных и знающихся". Завдяки увазі, яку гетьман приділяв комісії, робота над проектом Зводу законів України пішла швидше. Комісію очолював Василь Стефанович, який навчався за кордоном і одержав там ступінь магістра вільних наук і філософії. Пізніше він працював у Петербурзі, в гімназії, заснованій Феофаном Прокоповичем, де викладав риторику та філософію, його заступником у комісії був М. Ханенко, високоосвічена й, за свідченнями сучасників, надзвичайно розумна людина.

Кодифікація українського права була закінчена вже після смерті Д. Апостола. 28 квітня 1733 р. гетьмана розбив параліч. У нього відібрало ліву руку і ногу. Стан погіршувався. 26 травня гетьмана відвідав князь О. Шаховський, який у своєму повідомленні імператриці Анні Іоанівні змалював стан здоров'я Д. Апостола як безнадійний.

Хвороба гетьмана поставила питання про призначення особи, яка виконувала б його обов'язки. Д. Апостол наказав генеральній старшині прийняти управління Генеральною військовою канцелярією. Проте міністр при гетьмані С. Наришкін та князь О. Шаховський, посилаючись на відсутність наказу імператриці, виступили проти цього рішення. У листі до російського уряду О. Шаховський писав, що управління військовою канцелярією треба доручити міністру Наришкіну, бо "раз допустивши старшину до правління, на випадок невірних їх дій, складніше буде їх відлучити".

У липні 1733 р. стан гетьмана поліпшився. Він зустрічався з російськими чиновниками, обговорював з ними державні справи, цікавився роботою з підготовки кодексу українських законів, турбувався, щоб тим "персонам, определенным для переводу книг правных", були заготовлені дрова і закуплено папір.

На початку 1734 р. стан здоров'я гетьмана знову погіршився, і 15 січня на 80-му році життя він помер. Поховано у Сорочинцях у побудованій на його пожертвування (єдиній на той час у Миргородському полку) кам'яній церкві.

Так скінчився період автономного управління Лівобережною Україною. За царським наказом від 31 січня 1734 р. було створено правління гетьманського уряду, яке складалося з шести осіб: трьох росіян і трьох українців на чолі з князем О. Шаховським.

Після смерті Д. Апостола царський уряд призначив його дружині Уляні Василівні щорічну пенсію в розмірі З 000 крб. і жалуваною грамотою затвердив за нею і дітьми право на ті маєтки, якими володів гетьман. Вони були порівняно невеликі. Апостолу належало трохи більше дев'яти тисяч селянських дворів, в той час як його попередникам гетьманам Мазепі і Скоропадському — близько двадцяти тисяч кожному.

Д. Апостол разом з дружиною із шляхетського роду Іскрицьких виростив і виховав семеро дітей: двох синів і п'ятеро дочок. Через шлюби дітей Апостоли поріднилися із знатними родами України: Скоропадськими, Кулябками, Жураківськими, Дунін-Борковськими, Горленками, Кочубеями та і н. Апостоли по праву зайняли високі посади в тогочасному українському суспільстві: Павло став миргородським, а Петро — лубенським полковником. Петро Апостол, високоосвічена людина, мав не лише прекрасні знання з математики й фортифікації, але добре володів латинською, французькою, італійською, німецькою, російською й польською мовами.

На початку XIX ст. рід Апостолів по чоловічій лінії закінчувався на Михайлові Даниловичу Апостолі. Для збереження роду і прізвища, відомого від "предков по заслугам", він звернувся 1801 р. до імператора з проханням, щоб маєтки і прізвище успадкував після його смерті двоюрідний брат, таємний радник Іван Матвійович Муравйов, котрий став називатися Муравйовим-Апостолом. Із цієї сім'ї вийшли декабристи Сергій, Іполіт та Матвій Муравйови-Апостоли.

Loading...

 
 

Цікаве