WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Матеріали архівного фонду М.П. Киценка як джерело вивчення діяльності визначого краєзнавця - Реферат

Матеріали архівного фонду М.П. Киценка як джерело вивчення діяльності визначого краєзнавця - Реферат

матеріалів фонду - листи М.П. Киценку з видавництв "Мистецтво", "Промінь", редакцій газет та журналів: "Літературна Україна", "Радянська Україна", "Червоне Запоріжжя", "Комсомолець Запоріжжя", "Український історичний журнал", "Жовтень" та ін. [10]. Надзвичайно цінним серед документів фонду є розділ, пов'язаний із службовою діяльністю М.П. Киценка. Центральне місце серед службової документації займають матеріали, зібрані краєзнавцем у зв'язку із створенням Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на острові Хортиці. Вони передають драматичні колізії навколо реалізації початкового проекту. Серед них є унікальні, які відклалися в архіві не тільки завдяки скрупульозності краєзнавця, а й через те, що він займав значні посади в ієрархії державно-партійної номенклатури. Це постанови, рішення та розпорядження Центрального Комітету Комуністичної партії України, Ради Міністрів УРСР, Президії Академії Наук УРСР, Президії Правління Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури, Запорізького обкому Компартії України та облвиконкому, доповідні та пояснювальні записки, листи, інформації, довідки до згаданих інстанцій тощо. Частина з них стала більш відомою завдяки їх публікації у вищезгаданому документальному збірнику "Збережемо тую славу". Привертає увагу планово-звітна документація до проекту створення заповідника. Зокрема - "Програма відкритого конкурсу на проект історико-меморіального комплексу Державного історико-культурного заповідника запорізького козацтва на о. Хортиці" (1968), "Положення про Державний історико-культурний заповідник запорозького козацтва на острові Хортиця"(1968), плани, кошториси витрат на його спорудження, архітектурно-планувальні завдання, тематичні пропозиції, ескізи, програми і завдання, графіки проведення робіт тощо. Вони повідомляють про енергійну роботу по створенню заповідника козацтва, яка, завдяки зусиллям ентузіастів: Миколи Петровича Киценка та його однодумців - заступника Голови Ради Міністрів УРСР Петра Тимофійовича Тронька, Степана Марковича Кириченка, їхніх сподвижників - набула державної ваги. Надзвичайно цікавими є анотації до конкурсних архітектурних проектів історико-меморіального комплексу заповідника (під девізами "Сова", "Сокіл", "13", "Кленовий лист", "Шуруп", "Червоний курінь", "Трикутник", "Капітель", "Запорожець", "Квадрат", "Маска запорожця") та книги відгуків на них, протокол засідання журі відкритого конкурсу (1968), стенограма виступів членів виїзного засідання художньо-експертної ради по монументальній скульптурі (1971). Вони слугують яскравим свідченням суперечливості епохи, під час якої робилася спроба увічнити історію національного лицарства та звитяги запорожців. Документи свідчать про невмирущість української національної ідеї і, поряд з цим, байдужість частини співвітчизників до неї, ігнорування останніми історичної пам'яті, навіть її поталу. Всі ці матеріали пов'язані з втіленням проекту в життя. Вони, безумовно, варті збереження. Тексти виступів, статті, рішення, довідки, листи, написані М.П. Киценком, доповнюють його характеристику, як яскравої особистості [11]. Помітну частку матеріалів фонду складає листування М.П. Киценка. В ньому переважають привітальні листівки від його друзів і колег: редактора журналу "Україна" Василя Большака, відомих істориків Олени Апанович, Костянтина Гуслистого, Олени Компан, Петра Тронька, Федора Шевченка, письменників Олеся Гончара, Якова Баша, Миколи Нагнибіди, Володимира Яворівського, композитора Георгія Майбороди та ін. Після відомих, драматичних для українського вільнодумства подій 1972 року, які співпали з виходом другого видання книги "Хортиця в героїці і легендах", М.П. Киценкові було поставлено в провину "неврахування... деяких закономірностей розвитку історичного процесу", "ідеалізація суспільного ладу Запорізької Січі, абсолютизація її ролі в історії України, суб'єктивістське пояснення причин і передумов її ліквідації" тощо і головне - "однобічне висвітлення стосунків Запоріжжя з Росією", а відтак посипались і закиди у "відступі від марксистсько-ленінських класових оцінок" та "серйозних недоліках", допущених при будівництві історико-культурного заповідника на о. Хортиці. Гальмівна інерція Системи ставала все сильнішою і непереборною, сковуючи можливості, блокуючи ініціативу, деформуючи саму ідею створення монументального комплексу, присвяченого нескореному духові українського народу. На початку 1972 р. стало очевидним навіть для тих, хто завжди намагався бути вищим за будь-які обставини: боротьба за створення козацького музею-меморіалу втрачає сенс. Безвихідь продиктувала М.П. Киценкові нелегкі кроки. 1 січня 1973 р. він "за власним бажанням" полишає посаду заступника голови облвиконкому. Після цих подій вітальних листівок на його адресу стає помітно менше. На одній з них - першотравневій - від Зої і Василя Большаків, читаємо постскриптум, зроблений Миколою Петровичем, мабуть, з гіркотою на серці: "Очевидно, після виступу О. Гончара в "Лит[ературной] России" сталися певні ускладнення. Я.В. Баш, О.Т. Гончар, О.С. Компан привітань не надіслали". Отож, документи фонду дають матеріал для роздумів і про особисту життєву драму цієї неординарної людини. Надзвичайно цікаву групу матеріалів фонду складають фотодокументи, зібрані М.П. Киценком під час його трудової діяльності, починаючи ще з часу роботи в редакціях газет. Значна частка їх була свого часу використана Миколою Петровичем в його книгах. Привертають увагу світлини людей, які працею та творчістю уславили рідний край, краєвиди історичних місць Хортиці та картосхеми їх знаходження, фото місцевих археологічних знахідок та експонатів. Є серед цих світлин і унікальні - фотолистівка початку ХХ ст. із зображенням однієї з вулиць села Кічкас, затопленого згодом Дніпробудом, фоторепродукція із зображенням могили на острові Хортиці відомого і шанованого німецьким та менонітським населенням депутата Гьопнера - одного з керівників, який займався розміщеннямта влаштуванням перших колоністів на берегах Верхньої Хортиці та Молочної, фото проводів академіка В. Різниченка в селі Вовниги учасниками однієї з археологічних експедицій академіка Д. Яворницького (1931), фото центрального і нижнього корпусів замка Попова в м. Василівці перед руйнуванням (1943). Особливо цінними можна вважати фото конкурсних архітектурних проектів історико-меморіального комплексу Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на острові Хортиці та окремих скульптур козацького меморіалу, які мали бути споруджені на величезному штучному кургані, насипаному на крутому березі Дніпра поряд із музеєм. Це проекти скульптур запорізького живописця і скульптора Владлена Дубініна "Козаки в дозорі", "Кобзар" ("Бандурист") та ін. Опрацювання і систематизація зазначених документів сприятиме кращому поцінуванню творчого доробку одного з найактивніших популяризаторів історії Запоріжжя, лауреата республіканської премії ім. Д.Яворницького, Миколи Петровича Киценка. ? Література 1. Лиходід М. Літературна світлиця // Запорізька правда. - 1991. - 11 січ. 2. Гаєв Ю. Хортица как зеркало национальной разрухи // Суббота. - 1999. - 4 нояб. 3. Науменко І. Микола Киценко: "Сниться мені Україна" // Запорозька Січ. - 1999. - 30 жовт. 4. Збережемо тую славу: Громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій половині 50-х - 80-х рр. ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. - К.: Рідний край, 1997. 5. Державний архів Запорізької області (далі - ДАЗО). Ф. Р - 5760. 6. ДАЗО. Ф. Р. - 5760. - Оп. 1. - Спр. 17. 7. Кириченко С. Посмертний лауреат // Краєзнавство. - 1993. - № 1. 8. ДАЗО. Ф. Р. - 5760. - Оп. 1. - Спр. 136. 9. Науменко І. Микола Киценко: "Сниться мені Україна" // Запорозька Січ. - 1999. - 30 жовт. 10. Див., напр.: ДАЗО. Ф. Р. - 5760. - Оп. 1. - Спр. 117 - 126. 11. ДАЗО. Ф. Р. - 5760. - Оп. 1. - Спр. 46.
Loading...

 
 

Цікаве