WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Галина Андріївна Кузьменко-голова Cоюзу вчителів Гуляйпільської республіки (1919-1920 рр.) - Реферат

Галина Андріївна Кузьменко-голова Cоюзу вчителів Гуляйпільської республіки (1919-1920 рр.) - Реферат

але його делегати заявили, що з'їзд вважає неправомiрним для себе вирiшувати питання про взаємовiдносини в Українi росiйської та української мов i що цю проблему мають вирiшити з'їзди майбутнього [14]. Таким чином, проблему довелося вирiшувати Культпросвiтньому вiддiлу ВРР самотужки. Його програмне оголошення було опубліковано 18 жовтня 1919 р.: "Революцiйне повстанство, дотримуючись принципiв iстинного соцiалiзму, не може силувати природнi потреби народу українського. Тому питання про мову викладання в школах має бути вирiшене не нашою армiєю, а лише самим народом в особi батькiв, вчителiв i учнiв... Наказ ген. Май-Маєвського, що забороняв материнську мову в школах, вiднинi скасовується як силою нав'язаний нашим школам. В iнтересах духовного розвитку народу мова шкiльного викладання має бути та, до якої природно схиляється мiсцеве населення... i воно, а не влада i не армiя має вiльно i самостiйно вирiшувати це питання" [15]. Відступ у листопаді 1919 р. повстанської армiї на Правобережжя застав Шкiльну секцiю, коли вона ще не завершила свiй органiзацiйний перiод, не встигши провести жодного з запланованих з'їздiв батькiв i вчителiв, хоча і встигла створити Союз учителів головою якого було обрану Г.Кузьменко. У час мирного перепочинку восени 1920 р. справу шкiльного реформування було продовжено. Питання органiзацiї освiти було винесено на вiдкрите засiдання Гуляйпільської сiльради. Станом на 1914 р. Гуляй-Поле представляло собою досить солiдний педагогiчний полiгон. Тут було розташовано п'ять земських початкових шкiл, двi (за iншими даними, три [16]) з яких було перереформовано спочатку в середнi, а потiм, восени 1918 р., в гiмназiї. Крiм цього, існували однокласна церковно-приходська школа, фабрична, нiмецька та двi єврейськi школи [17]. Проте зруйнована війною гуляйпiльська освіта в жовтні 1920 р. перебувала в станi занепаду. Не маючи власних господарств, сiльськi вчителi були поставленi в критичне становище повною вiдсутнiстю заробiтної плати. Голодне життя ставало реальнiстю навiть у сiльських умовах, куди ще недавно вчителi прагнули вирватися з голодуючих мiст: "школу хоч закривай, грошей нема, i вчителi голодують" [18]. Намагаючись отримати бодай якесь харчування, вчителi пристосовувались, як могли. Шкiльнi будови спорожнiли. В цих умовах спроби махновцiв реформуватишкiльництво вже мають вигляд не бажання пристосувати освiту до iдеологiчних вимог анархiзму i потреб мiсцевого населення, аповиннi розглядатися як спроби її збереження вiд повного згасання. Шкальне питання вирішувалося на кількох засіданнях сільської ради. Виникла навiть суперечка мiж послiдовниками Ф.Фаррера i прихильниками "єдиної трудової школи", яким шляхом має пiти реформа. Iдеї "єдиної трудової" почав пiдтримувати i Н.Махно, що знаходився в селi на лiкуваннi. П.Аршинов зазначає, що Н.Махно прохав зробити йому кiлька доповiдей з її теорії [19]. Та, незважаючи на таку авторитетну пiдтримку, в результатi обговорень перемогли прихильники Ф.Фаррера. Було вирiшено утримувати вчителiв за рахунок мiсцевого населення, що обкладалося однорозмiрною "шкiльною повиннiстю". Для керiвництва шкiльництвом було відтворено Шкiльну комiсiю з представникiв учителiв та мiсцевого населення, яка склала навчальний план, а також план подальшого розвитку шкiльництва. Місцеве селянство підтримало освітні заходи махновцiв, керуючись своєрiдним уявленням про достатнiсть освiти, яка навiть при своєму значному обсязі не повинна переходити в iнтелiгентнiсть. Не заводячи розмов про освiту вищу, селяни одночасно стояли за необхiднiсть початкової i, по можливостi, середньої освiти. Гуляйпiльська вчителька Н.Сухогорська, повiдомляє про випадки, коли в мiсцевих школах навчалися "дядi" вiком в 20 i бiльше рокiв. Їх школярство, що занадто затягнулося, не ставало на завадi багатьом iз них бути активними махновцями i з вершини свого становища погрожувати вчителям: "Переводь, а то батько розправиться!" Проте цi погрози на переводи учнiв в наступний клас впливу не мали. Викладачi ставили "коли" махновцям так, як i iншим смертним, i Махно, треба вiддати йому належне, в педагогiчнi справи не втручався" [20]. Махновцi-школярi змушенi були навчатися уривками лише в час свого перебування в селi. Не обійшлося без конфлікту на шкільному грунтi з анархiстами конфедерацiї "Набат". Претензiї "набатiвцiв" були викликанi тим, що їх "вотчиною" було ведення просвiтницької роботи серед повстанцiв, i вони прагнули перенести сферу свого впливу i на цивiльну освiту. Конфлiкт виник вiдносно викладання в школах "закону Божого". Суперечки вiдносно цього предмету мали в Гуляй-Полi свою iсторiю. За спогадами Н.Махна, ще в кiнцi березня 1917 р. директор гуляйпiльської гiмназiї говорив про продовження викладання "закону" в школах через вимоги мiсцевого духовенства i батькiв. У 1917 р. Н.Махно був войовничим атеїстом, але навiть його членство в складi мiсцевої "Просвiти", куди вiн вступив заради антирелiгiйної пропаганди, не викликало змiн у шкiльнiй програмi [21]. В жовтнi 1920 р. "набатiвцi" вiд культпросвiту делегували на вiдкрите засiдання сiльради свого спецiалiста. Його виступ викликав загальне обурення. За вимогу вилучити зі шкiльної програми "закон божий", "набатiвця" звинуватили в "безбожництвi, бiльшовизмi й намаганнi дискредитацiї руху". Г.Кузьменко, що очолювала Шкiльну комiсiю, заявила, що вiдсутнiсть "закону Божого" шкiдливо вiдiб'ється на моральному вихованнi дiтей. Це рiшення було ухвалено бiльшiстю Гуляйпiльської ради. Крiм цього, була вiдхилена пропозицiя щодо обкладання "шкiльною повиннiстю" лише заможногонаселення. Пiдбиваючи пiдсумки вiзиту, I.Тепер висловлюється махновською говiркою, що "спец... ледве звiдти кiгтi драв" [22]. Н.Махно був тiсно пов'язаний з мiсцевим учительським середовищем. Це, врештi, призвело до появи легенди про вчительський фах Н.Махна. Окремi мiсця в його вiдозвах 1919 року справдiпiдводять до думок у цьому напрямку: "Життя будувати будемо самi, поза нав'язаних збоку думок i iдей... Частiше бесiдуйте помiж себе, читайте, розвивайтеся... Товаришi повстанцi! Творцi свiтлого майбутнього, рвiться до свiтла i знань!" [23]. Подальший перебiг подiй поклав край усiм сподiванням на розвиток незалежної освiти. На реформу 1920 р. iсторiєю було вiдведено час з 1 по 25 листопада, пiсля чого її хiд був перерваний, але не з причини методологiчного банкрутства. Це був один із наслiдкiв збройного нападу частин Червоної армiї на повстанський район. Як пережиток "махновщини", "незалежна школа" мала лише один вихiд - самолiквiдуватися. В подальшому Г.Кузьменко ніколи вже не вдасться повернутися до школи вчителькою. У вимушеній паризькій еміграції вона працюватиме пралею у пансіонаті для дочок російських емігрантів. Під час другої світової війни разом з донькою потрапить на примусові роботи у Німеччину. Згодом потрапить до радянської зони окупації, буде репресована і до кінця свого життя в 1978 р. працюватиме чорноробочою на різноманітних роботах. Література 1. Кобзарь В. Галина Кузьменко - Махнова дружина // Березiль. - № 3. - С. 129-133., Семанов С.И. Парижанки из Джамбула // Родина. - 1992. - № 10. - С.70-72. 2. Яланський В., Верьовка Л. Нестор і Галина. - Київ-Гуляйполе, 1999., Семанов С.Н. Махно. Подлинная история. - М.: АСТ-ПРЕСС, 2001. 3. Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. - К.: РВЦ "Проза", 1993. - С.588. 4. Кропоткин П.А. Хлеб и воля. Современная наука и анархия. - М., 1989. - С.459. 5. Шлях до волi. - 1919. - 6 листопада. 6. Avrich P.TheanarchistsintheRussian revolution. - London, 1973. - р.267. 7. Махно Н. Воспоминания. - Кн.1. - К., 1991. - С.174. 8. Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. Т.4. - М.,- Л., 1933. - С.111-112. 9. Семанов С.И. Под черным знаменем // Роман-газета. - 1993. - № 4. - С.68. 10. Сухогорская Н. Воспоминания о махновщине // Кандальный звон. - Одесса, 1927. - Вып.6. - С.57. 11. Путь к свободе. - 1919. - 2 октября. 12. Гутман М. Под властью анархистов // Русское прошлое. - 1923. - № 5. - С.65.
Loading...

 
 

Цікаве