WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим - Реферат

Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим - Реферат

Д.Каюк говорить, що в подальшому зустрічаються чисельні капітани, кадети, порученці Гегело, яким належали села Гегеловка, Рядове, Миколаївка, Лозоватка. На 1805 р. в Катеринославському повіті поручникові Гегело належало село Миколаївка з 2689 дес. придатної та 100 дес. непридатної землі, на якій мешкали 57 селян; поручниці Гегело належало с.Гегеловка з більш ніж 1.140 дес. землі та 99 селянами; капітанові Гегело - с.Рядове з 720 десятинами придатної, 20 дес. непридатної землі та 9 селянами [10]. Тобто, представники роду Гегел отримували землі і села у власність, переважно, в Новомосковському та Катеринославському повітах. Батько Василя - титулярний радник Петро Іванович Гегело також мав землевласність у Новомосковському повіті, очевидно, вона була значною, оскільки після його смерті Василь успадкуваввід нього 600 дес. (див. лист №1). За обліком земель Новомосковського повіту 1907 р. В.П.Гегело мав у Очеретуватській волості поблизу Новомосковська 152 дес. землі. Час народження В.П.Гегело невідомий, очевидно, рік його народженняприпадає на середину 40-х рр. XIX ст., оскільки він був ровесником М.Ф.Комарова, його однокашником по Катеринославській гімназії (мабуть, так - Г.Ш) та однокурсником по юридичному факультету Харківського університету, який вони закінчили у 1867 р. Після закінчення університету малозаможний Михайло Комаров вступив на службу в Окружний суд м.Острогозька на Воронежчині (тобто, не за місцем народження - в Павлоградському повіті), а син багатого поміщика Василь Гегело повернувся до Катеринослава і вступив на службу також в Окружний суд, де прослужив більше двох десятків років. У 1888 р., отримавши від батька солідну земельну спадщину поблизу Новомосковська, В.П.Гегело незабаром перебрався на постійне проживання в родовий маєток, обгрунтувавши свій переїзд станом здоров'я ("Еду в деревню поправлять здоровье"). Він був обраний дільничним мировим суддею Новомосковського повіту, але з тієї ж причини і там залишив службу і жив на доходи зі свого маєтку, перебуваючи іноді - в Катеринославі, іноді - в своєму маєтку. Неодноразово він обирався повітовим земським гласним. В Постановах повітовихземських зібрань та Звітах Новомосковської повітової земської управи земським зборам неодноразово згадується гласний Василь Петрович Гегело [11]. Часто і тривалий час він відпочивав і лікувавсяв Криму, зокрема, в Алупці, де жила його рідна сестра. Він спілкувався з відомими культурними діячами - О.Я.Кониським, М.М.Коцюбинським, Німцевичем, Д.І.Яворницьким та ін., передплачував різні українські часописи і книги, виступав меценатом деяких видань, був членом рядутовариств. Василя Гегело і Михайла Комарова єднала щира дружба і спільні ідеали. Тільки їх міцною дружбою в юності (про цей період у нас відсутні будь-які відомості) можна пояснитиінтенсивність їх листування і звертання до М.Ф.Комарова, на той час людини дуже відомої і шановної: "Любезный друг, Михаил Федорович", "Мій любий друже, Михайло Федорович", "Друже Михайло", "Мій друже Михайло", "Любий друже, Михайло". Тільки друзям можна так писати: "Как же ты поживаешь? Напиши", "Будь здоров, кланяйся своєму посемейству, та не забувай про мене. Твій В.Гегело", "Не знаю що й думати про тебе: чи ти розсердився на мене, чи хто тебе знає, що з тобою зробилося", "Що ж ти досі не обзиваєшся, як обіцяв". Коли дочка М.Ф.Комарова Віра виходила заміж (за військового лікаря, члена Одеської Громади Є.І.Волянського), то В.П.Гегело був запрошений до Одеси на вінчання і весілля. І хоча він не зміг побувати на цьому весіллі, однак цей факт важливий для характеристики відносин між Комаровим і Гегело. Вище зазначене дозволяє стверджувати, що збережені (хоч і в копіях) листи є лише частиною листування Гегело з Комаровим. По-перше, між першим листом, датованим 1.05.1888 р. і другим - від 19.02.1894 р. пройшло майже шість років. За умови давніх дружніх відносин це маловірогідно, тим більше, що в першому (із збережених) листі він звертається до друга з проханням порадити, як краще може влаштуватися на Квартирі в Умані його колега по роботі С.П.Голубєв, призначений старшим нотаріусом Уманського Окружного суду. По-друге, вже перші після звертання рядки наступного листа (№2) свідчать, що це не було відновлення листування після тривалої перерви, а було продовження інтенсивного листування. Більше того, лист вказує на те, що не лише спогади студентської юності зв'язували М.Ф.Комарова і В.П.Гегело, а спільна справа, в якій частину матеріальних витрат взяв на себе Василь Гегело. Меценатській акції В.П.Гегело повинне було передувати листування, в якому вияснялися і узгоджувалися фінансові питання. Василь Петрович пише: "Посилаю тобі ще 200 крб. на "Словарь", бажаю тобі довести його до кінця. Може, ще потребується на яке добре діло грошей, то пиши, буду радий запомогти, скільки зможу". "Ще 200 крб." означає, що раніше якісь кошти булиним пожертвувані на виданнязгаданого "Словаря". Мова в листі йде про вже виданий на той часТовариством ім. Т.Шевченка у Львові перший том (А-К) "Словаря російсько-українського", який зібрали й упорядкували М.Уманець і А.Спілка, тобто, Михайло Комаров (колись працював в Умані і тому взяв такий псевдонім) і Одеська (Адеська) Громада [12]. Відомий політичний діяч, поміщик Херсонської губернії, автор праці "Розмови про сільське господарство" у 5-ти книгах Євген Чикаленко в "Споминах" згадує про роботу Словарної комісії Одеської Громади: "Словарна комісія під головуванням Комара збиралася раз на тиждень і працювала протягом кількох років... Словник той потім вийшов при моїй матеріальній допомозі у Львові в 4-х томах під псевдонімом - М.Уманець і А.Спілка, що означає М.Комар і Одеська Громада. По скінченню праці над словником коло Комаря згуртувалася купка, що працювала над українською бібліографією, але я в тім участі не брав" [13]. Цінність "Словника" була значною. Діяльний член НТШ Володимир Гнатюк в "Історичному нарису ім. Шевченка у Львові", виданому у 1925 р., говорячи про головніші акції різних секцій Товариства після прийняття нового статуту, зазначає: "1894 р. переняло товариство на себе два нові видавництва: 1. "Часопись Правничу", яку видавав до того часу д-р К.Левицький. 2. "Руську Бібліотеку Історичну". Окремо видало товариство об'ємистий "Словар правничий" д-ра Костя Левицького і почало видавати як додаток до "Зорі" "Росийсько-український словар" Уманця і Спілки (закінчений 1899 року)" [14]. Зауважимо, що в "Післямові" до 4-го тому М.Комаров написав: "...Таку ж подяку виявляю і Високоповажним землякам: Є.Чикаленкові, що значними коштами допоміг видати сю працю, і К. Паньківському, під доглядомкотрого вона друкувалася" [15].В цій "Післямові" Василь Гегело не згадується, як і інші жертводавці, названий лише Чикаленко, оскільки він надав значні кошти на видання всіх 4-х томів "Словаря". Згаданий поруч з Є.ЧикаленкомК.Паньківський був на той час редактором часопису "Зоря", який видавався у Львові. Зазначимо, що Василь Гегело передплачував галицьку "Зорю", у якій спершу у вигляді додатків друкувався "Словарь". Він передплачував (з 1882 р.) також єдиний "українознавчий" часопис, який виходив у Київі, - "Київська старовина". Взагалі, галицькі справи- політичні і видавничі - були питаннями, що майже постійно порушувалися в листах В.П.Гегело (треба думати, що і в листах-відповідях
Loading...

 
 

Цікаве