WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Кримські сторінки біографії С. І. Веребрюсова: за новими документами архівів Москви та Санкт-Петербургу - Реферат

Кримські сторінки біографії С. І. Веребрюсова: за новими документами архівів Москви та Санкт-Петербургу - Реферат

поїздки священика у Венецію і Париж для роботи з першоджерелами [9, арк. 9-10]. Цікаво, що в листі, датованому 21 листопада 1876 р., Степан Іванович просив М. Н. Мурзакевича знайти йому в Одесі місце бібліотекаря чи музейного хоронителя. "Думаюпереселитися до Одеси, - писав він.- Останні роки, принаймні, думаю провести серед порядного, цивілізованого міста й притім у Південному краї" [9, арк. 11-12]. Однак ідея про переїзд залишилася лише в планах. У 1877 р. С. І. Веребрюсов працював над складанням нового видання "Покажчика" музею: "У цьому виникла настійна потреба в зв'язку з поповненням фондів древніми написами, кресленнями старих мечетей, бань" [9, арк. 13-16]. У листі до М. Н. Мурзакевича від 2 грудня 1877 р. С. І. Веребрюсов розповів про свою подорож до Керчі й зустрічі там із директором Керченського музею старожитностей Олександром Юхимовичем Люценком (1806-1884). "Похилі літа і розлад здоров'я примушують його залишити свою посаду, - повідомляв С. І. Веребрюсов.- Без сумніву я усвідомлю цілком усю важливість і всі труднощі, пов'язані з обов'язками директора настільки багатого музею, не тільки як хоронителя, але й особливо як дослідника старожитностей. Проте, провівши десять років у званні хоронителя, а потім директора Феодосійського музею, користаючись порадами й вказівками Вашими і постійно займаючись літературою щодо старожитностей, я засвоїв у значній мірі схильність до вивчення пам'яток далеких часів і бажав би потрудитися між руїн і могил Боспорського царства" [9, арк. 19-20]. С.І. Веребрюсов просив М. Н. Мурзакевича звернутися з клопотанням про його кандидатуру до голови Археологічної комісії в Санкт-Петербурзі Сергія Григоровича Строганова (1794-1882), у чиїм веденні знаходився Керченський музей старожитностей. Микола Ничипорович відразу ж відгукнувся на це прохання. 18 квітня 1878 р. Степан Іванович, передавши справи новому директору Феодосійського музею старожитностей Оттону Фердинандовичу Ретовському (1849-1925), переїхав до нового місця служби в Керч. Важливим джерелом про діяльність Керченського музею старожитностей у 1878-1884 рр. - часи директорства С. І. Веребрюсова - є його рапорти до Археологічної комісії. Так, у рапорті від 16 січня 1879 р. він відзначив часті відвідування музею місцевими жителями й, особливо тими, що відпочивають, котрі влітку спеціально припливали в Керч на пароплаві, щоб подивитися на руїни Пантікапею. Серед них були російські й іноземні вчені, медики, студенти, військові, вчителі [10, арк. 1]. С. І. Веребрюсов звернув увагу Археологічної комісії, що у Керченського музею старожитностей дотепер немає друкованого каталогу (покажчика): "Є писаний в одному екземплярі. Він незручний для відвідувачів, особливо для тих, що подорожують" [10, арк. 3]. Директор пропонував Комісії замовити друкований покажчик музею в кількості 100 примірників і просив для цього й для поповнення бібліотеки субсидій [10, арк. 2зв., 5]. Для вивчення історії археологічних досліджень у Керчі безсумнівний інтерес представляє "Журнал археологічних розвідок, зроблених директором Керченського музею старожитностей в околицях Керчі з 26 січня по 14 вересня 1879 р." [10, арк. 12-44] та "Опис стародавніх речей, знайдених при археологічних дослідженнях в околицях Керчі з 21 січня по 14 вересня 1879 року" [10, арк. 46-50], виявлені нами в Рукописному архіві Інституту історії матеріальної культури РАН. У рапорті, направленому до Археологічної комісії 15 липня 1882 р. С. І. Веребрюсов повідомляв: "За теперішніх часів при Керченському музеї є лише рукописний фундаментальний каталог, що містить у собі короткий опис усіх стародавніх речей, що зберігаються при музеї з підрозділом на відділи. Вживання такого каталогу на практиці, за браком друкованого, для поради відвідувачам могло бути можливо з крайньою обережністю" [11, арк. 1]. Підсумком скрупульозної роботи краєзнавця з систематизації фондів став підготовлений їм у рукописі для видання "Каталог старожитностей Керченського музею", який було передано до Археологічної комісії у 1882 році [11, арк. 3-33]. Ознайомившись з його змістом голова Археологічної комісії Володимир Густавович Тизенгаузен наклав резолюцію: "Друкувати не дозволяю" [11, арк. 3]. Безперечно, що столичний учений побачив у каталозі згадування ряду коштовних експонатів, що, на його думку, повинні були знаходитися в Ермітажі, а не в провінційній Керчі. Указівка про їхню передачу до петербурзького музею незабаром надійшла [12]. Подвижницька діяльність Степана Івановича Веребрюсова з дослідження кримських старожитностей та охорони пам'яток стародавньої культури, звичайно ж, носила аматорський характер. У зв'язку з цим зрозуміло зауваження про діяльність краєзнавця, що містить лист брата О. Ю. Люценка - Юхима Юхимовича Люценка до хоронителя Історичного музею в Москві, знаного кримознавця Олексія Васильовича Орєшникова (1855-1933). 23 жовтня 1882 року Ю. Ю. Люценко повідомляв йому: "Ваша правда, Керченський музей дуже поганий - усе добуте в тамтешньому класичному ґрунті негайно відсилається до Петербурга й тому він не може дати ніякої уяви щодо багатства тамтешніх розкопок, та й директор його [С. І. Веребрюсов (А. Н.)] не дуже знаючий у старожитностях, особливо в нумізматиці, що Ви легко могли помітити по набраним їм фальшивим монетам, що знаходяться в тамтешньому музеї" [13, арк. 136]. Степан Іванович помер у ніч з 6 на 7 березня 1884 р. так і не встигнувши втілити в життя свою ідею про створення друкованого довідника з описом фондів Керченського музею старожитностей. Література 1. Веребрюсов С. Восхождение на Чатыр-Даг, 18 июля 1844 г. // Журнал для чтения воспитанникам военно-учебных заведений.- СПб., 1846.- Т. 58, № 232.- С. 400-408. 2. Архів Російського географічного товариства (далі: АРГТ), розряд 39, спр. 6. 3. АРГТ, розряд 39, спр. 7, арк. 1-16. 4. АРГТ, розряд 39, спр. 8, арк. 1-7. 5. Непомнящий А. А. Музейное дело в Крыму и его старатели (XIX - начало ХХ века): Биобиблиографическое исследование.- Симферополь, 2000.- 360 с. 6. Веребрюсов С. Краткий отчет по Феодосийскому музею древностей за 1871 г. // Таврические губернские ведомости.- 1872.- 29 янв. 7. [Веребрюсов С. І.] Указатель Феодосийского музея древностей.- 2-е изд.- Феодосия, 1874.- 21 с. 8. Російська національна б-ка, відділ рукописів, ф. 904, оп.1, спр. 296. 9. Ин-т російської літератури (Пушкінський дом) РАН, ф.603, оп. 1, спр. 81. 10. Ин-т історії матеріальної культури РАН, рукописний архів (далі: ІІМК РАН РА), ф. 1 (1879 р.), спр. 6. 11. ІІМК РАН РА, ф. 1 (1882 р.), спр. 28. 12. ІІМК РАН РА, ф. 1 (1884 р.), спр. 12. 13. Державний Історичний музей Російської Федерації, відділ писемних джерел, ф. 136, оп. 1, спр. 33.
Loading...

 
 

Цікаве