WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Родина Остроградських - Реферат

Родина Остроградських - Реферат

Реферат на тему: Родина Остроградських ? Спадщина традиційного суспільства Гетьманщини та Запорозьких Вольностей, традиційне ієрархічне суспільство Російської імперії створювали специфічну соціокультурну ситуацію у південному краї. Водночас з поступовим приєднання спочатку до Новоросійської та Азовської губерній, а потім й до Катеринославського намісництва значних частин Полтавщини і катастрофічною нестачею чиновників для заповнення штатів постійно створюваних адміністративних установ та територіальних одиниць, цілком природним стало стрімке кількісне зростання в адміністративному апараті степового краю шляхетних родин з Правобережжя, Слобожанщини і особливо - колишньої Гетьманщини. Дуже скоро колишня полкова старшина, посівши провідні, і не тільки провідні посади в адміністративному апараті, заполонила установи степового краю. Втім, безмежні простори степового краю, певною мірою ізолюючи локальні спільноти, консервували ціннісні та світоглядні імперативи населення регіону. Не були виключенням і новоспечені чиновники. В межах своїх груп та прошарків вони продукували традиційні для себе відносини, переносячи їх на виконання функціональних посадових обов'язків. Дуже часто прийняття ними рішень зумовлюється не російськими законами та настановами, в яких вони ще не дуже й орієнтувались, а традиційними нормами Гетьманщини. У діловодних паперах таких чиновників не рідкість посилання на малоросійські права та постанови гетьманів. Як наслідок, традиційне протистояння зросійщеного, переважно через адміністративний апарат, міста сільському аграрному населенню, у степовому краї, принаймні у окремих місцевостях та на окремий час, набуває специфічного забарвлення. У зв'язку з цим, для розуміння позначених процесів, особливого значення мають біографічні відомості про безпосередніх дійових осіб. Для дослідника, особливо якщо він намагається заглибитися у таке бурхливе та суперечливе море соціальної історії, не може бути зайвим жодний факт, який якщо не проливає світло, то хоч натякає на ту чи іншу рису дійової особи. Історія родини Остроградських конкретизує ті процеси, що відбувалися в середовищі нобілітованого товариства південного краю останньої чверті XVIII століття. Старовинний український шляхетський рід Остроградських, який веде свій початок з XVII століття від бунчукового товариша Івана Остроградського, впродовж XVIII - XIX століття давав своїх представників до гетьманського уряду, а після скасування гетьманства і до губернських правлінь. Після включення частини Полтавщини до Катеринославського намісництва Остроградські не залишилися осторонь процесів, що відбувалися в південному краї. Після зруйнування Запорозької Січі і включення запорозьких земель до Новоросійської та Азовської губерній та з початком поміщицької колонізації, Остроградські поспішають придбати найкращі землі. У 1781 роцібунчуковий товариш Микола Остроградський просить Новоросійське губернське правління про виділення йому під поселення слободи 3000 десятин землі у Новопавлівському повіті при вершині річки Єланець [2]. Про позитивне вирішення питання свідчить той факт, що вже у 1782 році суміжно з землею Остроградського відведено землю капітану Некориці [3]. Розгалужені гілки цього роду - родини Андрія, Павла, Максима, Григорія, Матвія Остроградських, - отримали в Катеринославському, Новомиргородському, Олександрійському повітах понад 20 тисяч десятин землі [1]. І це при тому, що вони мали на Полтавщині 7 слобод, які на початок 90-х років ще не були розмежованими. Андрій Остроградський, обраний у 1784 році предводителем дворянства Кременчуцького повіту, входить до оточення Катеринославського намісника Г. Потьомкіна. А. Остроградський відзначається при виконанні доручень намісника по господарській частині і за його поданням нагороджується Катериною II коштовним подарунком та чином. Його доля віддзеркалює усі наслідки наближеності до знакової особи в ієрархічному суспільстві. На той час бути при Потьомкіну означало увійти до когорти, яка складала адміністративну систему південного краю. Прийнятим до когорти просування по службі було гарантоване, особливо коли претендент проявив організаційні та виконавчі здібності. Тому логічним уявляється призначення Андрія Остроградського радником Казенної палати Катеринославського намісництва у соляних та винних питаннях. Ордером від 23 липня 1790 року Г.Потьомкін доручає А.Остроградському цю посаду[4]. Посада радника казенної палати з таких прибуткових питань як соляна торгівля та винний відкуп означала не аби яку нагороду і довіру намісника. Водночас крім матеріальної вигоди - це надавало можливість наблизитися до верхніх щаблів влади. Адже винний відкуп та поставку вина до армії здійснювали на той час графиня Браницька, канцлер Безбородько, правитель канцелярії Попов, бригадир Фалєєв. Слід сказати, що А. Остроградський використав надану йому можливість і увійшов до потьомкінської когорти. Недарма вже після смерті князя Потьомкіна, правитель його канцелярії, а на той час вже статс-секретар імператриці, правитель її кабінету В. Попов, за дорученням О. Безбородька звернувся 1 березня 1792 року до правителя Катеринославського намісництва В.Каховського з проханням подати прізвища тих, кого слід було нагородити по закінченні російсько-турецької війни. Крім традиційного списку осіб В. Каховським була зроблена приписка з проханням "зробити добро" Тібєкіну, Герсеванову, Остроградському та Сахновському - "особам вам знайомим та людям достойним" [5]. Не аби яке значення для відтворення окремих постатей з родини Остроградських мають протокол засідання комісії дворянських зборів для складання дворянської книги Катеринославської губернії та грамота комісії про внесення А. Остроградського до першої частини дворянської книги. Обидва документи подані в додатках. При тому, що дворянські книги складалися з шести частин, а до першої частини за указом імператриці вносилося виключно спадкове російське дворянство, можна гадати, що Остроградським прийшлося не мало попрацювати, щоб здійснити такий запис. Зауважимо, що після заборони у 1784 році надавати колишні чини скасованої Гетьманщини, депутатські дворянські зібрання, яким доручалося "розібрати" українське шляхетство, не мало точних вказівок щодо критеріїв включення до спадкового дворянства [6]. Як наслідок, намагання козацтва отримати дворянство усіма засобами, помножене на зловживання дворянських депутатів призвело до того, що на 1791 рік на Україні до дворянства було записано більш ніж 22 тисячі чоловік. Як наслідок, герольдія вже з 80-х років XVIII століття почала особливо пильно контролювати поповнення дворянських родів з української старшини. Остання змушена була знаходити більш вагомі підтвердження свого шляхетного стану, ніж виписки з компутів про службу полковими осавулами, хорунжими, писарями та сотниками. З кінця 80-х років їх взагалі було наказано не включати до дворянського стану. Подібна ситуація призвела до того, що українськастаршина почала "шукати" підтвердження свого шляхетства у шлюбних союзах з російським дворянством. Матеріали протоколу демонструють нам цю тенденцію. Андрій Остроградський був одружений на дочці російського капітана Гаврилова, а Павло Остроградський - на дочці генерал-майора М.Чорби. При цьому простежується намагання укладати шлюби з не аби якими представниками російського дворянства. Максим Чорба - брат генерал-поручика Ф.Чорби, предводителя дворянства Олександрійського повіту у 1784 році, а сам М.Чорба вже наприкінці 80-х років став крупним землевласником Південної України, отримавши під заселення на колишніх Запорозьких Вольностях понад 10 тисяч десятин землі [7]. Подібне маємо і з іншими українськими шляхетними родами України, які воліли закріпити свої дворянські позиції через шлюб з російським дворянством Південної України. Родзянки, а потім і Синєгуби повторили шлях Остроградських [8]. Те, що розгляд питання про запис Остроградських до дворянської книги припадає на 1792 рік, та кількість документів, які змушені були вони представити до депутатської комісії Дворянського зібрання свідчить про всю складність процесу нобілітації української шляхти. Водночас документ ставить питання, які вимагають додаткових пошуків і копітких досліджень.
Loading...

 
 

Цікаве