WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Рід та родина Дмитра Івановича Яворницького - Реферат

Рід та родина Дмитра Івановича Яворницького - Реферат

видатний син. 25 жовтня 1855 р. (така дата зазначена в метричній книзі Івано-Богословського храму села Сонцівка Харківського повіту) в с.Сонцівка Харківського повіту Харківської губернії (нині Борисівка Харківського району Харківської області) в сім'ї священика Івана Яворницького (в метриці прізвище пишеться з літерою Я) народився син, якого назвали Дмитром [3, арк.281 зв.]. Хоча, як стверджує С.В.Абросимова, сам Д.І.Яворницький в своїх автобіографіях, які зберігаються в фондах Дніпропетровського історичного музею, писав, що він народився 26 жовтня. Можливо, що помилився священик, який вписував день народження Д.Яворницького в книгу народжених, а може, помилився й сам Д.І.Яворницький, коли писав автобіографію. Хрестили Дмитра Яворницького 10 листопада (29 жовтня за ст.ст.) в Іоанно-Богословській церкві священик Г.Лобковський [3, арк.281 зв.]. До 12 років Дмитро Яворницький жив у Сонцівці, там же отримав домашню освіту і виховання. На цьому освіта Д.Яворницького могла б і закінчитися. В родині Яворницьких зайвих грошей не було, а тому Д.Яворницький навряд чи зміг би навчатися в училищі чи семінарії. В цьому родині Яворницьких допомогли поміщики Сонцеви. Син поміщика Сонцева не хотів вчитися сам і наполіг на тому, щоб з ним поїхав вчитись його товариш Дмитро. Ця інформація, записана зі слів одного зі старожилів Сонцівки, вміщена в книзі М.Шубравської [16, с.15]. Сама М.Шубравська лише частково погоджувалась з цим фактом. Можливо, на цей епізод з раннього періоду життя Д.Яворницького проллє трохи світла той факт, що його хрещеною матір'ю була Ганна Дмитрівна Сонцева, яка цілком могла допомогти своєму хрещенику. Батько Д.І.Яворницького не перечив сину, і той поступив на навчання до Харківського повітового училища, а пізніше (у 1874 р.) - до Харківської духовної семінарії. Можна зрозуміти батька, який бажав своєму єдиному синові кращої долі. Атестат про закінчення духовної семінарії давав право на отримання посади священика. Священики на відміну від дяків жили набагато краще. Отже, Іван Яворницький хотів бачити свого сина священиком. Однак сам Дмитро дотримувався іншої думки. Він доволі довго спостерігав, як жив його батько та чисельні родичі Яворницьких - священики, дяки, паламарі; він бачив це тихоплинне, марудне, безпросвітне і буденне життя старосвітських сільських священиків і воно зовсім не приваблювало його. У 1877 р., закінчивши три класи семінарії, Д.І.Яворницький вступає до Харківського університету, тим самим пориваючи з тривалою священицькою традицією своїх предків. Батька свого Д.І.Яворницький любив і часто згадував його. К.О.Тележняк стверджує, що "поведінка батька дуже сильно вплинула на розвиток Яворницького - дитини, на його світогляд, на сприйняття навколишнього світу" [10, с.29]. Можна припустити, що Д.І.Яворницький мав деяке почуття вини за те, що не виправдав сподівань батька. Однак повертатися до сільського життя Дмитро не хотів. Він рідко бував вдома, відписуючи в листах рідним, що часто хворіє. Влітку 1885 р. він приїхав до Сонцівки, щоб провести в останню дорогу свого батька. Після цього Д.І.Яворницький довгий час не був у Сонцівці, хоча зв'язків з рідними не поривав, допомагав їм грішми. І.М.Тимофеєва наводить дані, що Д.І.Яворницький відвідав свою мати, сестру і племінників восени 1897 р. [13, с.42]. Це була його остання зустріч з матір'ю, з якою, на відміну від батька, в Д.І.Яворницького були досить прохолодні відносини. Він навіть не приїхав на її похорон (Ганна Матвіївна померла влітку 1916 р.). До сестри Горпини (Агрипини) та її дітей Д.І.Яворницький завжди ставився привітно. Горпина Іванівна одружилася зі священиком Іваном Пономарьовим - порядною і освіченою людиною. Від нього вона народила четверо дітей: Ганну, Олександру, Тетяну, Бориса. Зі своїми племінницями Д.Яворницький мав тривале листування, особливо з Тетяною (в заміжжі Коломієць). Ганна (в заміжжі Любецька) дуже поважала свого дядька і намагалася бути схожою на нього, за що в родині її прозвали "дядечком Яворницьким" [12, с.186]. Що стосується приватного життя Д.І.Яворницького, то його не можна назвати вповні вдалим. Першою його дружиною стала вчителька музики з Харкова Варвара Петрівна Кокіна, з якою він розлучився у 1885 р. Вони не прожили разом і двох років. Ініціатором розлучення стала В.П.Кокіна. У 1884 р. Д.І.Яворницькому причепили ярлик сепаратиста, через що він втратив роботу, а з нею і заробіток, і змушений був підробляти уроками історії. Безгрошів'я і сумнівне майбутнє чоловіка, очевидно, не вдовольняли молоду дружину. Не до вподоби були їй і специфічні заняття Д.Яворницького, який вже тоді захопився археологією і колекціонуванням і всі свої знахідки зберігав вдома, від чого в квартирі утворювався неймовірний безлад. Врешті-решт, вона покинула Дмитра Івановича. Так сталось, що розлучення збіглося у часі зі смертю батька. Всі ці події в комплексі трохи не привели Д.І.Яворницького до душевного зриву, про що він зізнавався своєму другові Г.І.Маркевичу [11, с.103]. В другій половині 1880-х років Д.І.Яворницький знайомиться з Єлизаветою Яківною Щоголевою - донькою харківського поета Я.І.Щоголева. Однак їх взаємна приязнь не переросла у подружні відносини. На заваді став батько, який не бажав бачити своїм зятем бідного молодого вченого. Бідність, від якої так намагався відірватись Д.І.Яворницький, знову стала на заваді сімейному щастю. Лише у зрілому віці Д.І.Яворницькому, нарешті, пощастило створити сім'ю. У 1918 р. після тривалого знайомства він одружився з вчителькою одного з катеринославських навчальних закладів Серафимою Дмитрівною Бураковою (1879-1943). Вона стала його вірною супутницею і помічницею. Вже після її смерті, яка сталась 10 травня 1943 р., О.С.Девлад писав про неї, що вона була найближчою і найріднішою йому людиною, вірною супутницею і співробітницею, вірним другом [14, с.165]. Дітей вони так і ненажили. Д.І.Яворницького можна віднести до людей, які не живуть для себе. Все їх життя - це праця, причому праця суспільно корисна. Творча праця - то і є їх життя. ? Література 1. Абросимова С.В. Дмитро Іванович Яворницький. - Запоріжжя, 1997. 2. Державний архів Харківської області (далі ДАХО). - Ф.31. - Оп.141. - Спр.68. 3. ДАХО. - Ф.40. - Оп.105. - Спр.104. 4. ДАХО. - Ф.40. - Оп.110. - Спр.1251. 5. ДАХО. - Ф.40. - Оп.110. - Спр.1753. 6. Заруба В.М. Академік Дмитро Іванович Яворницький // Заруба В.М. Постаті: (студії з історії України). - Дніпропетровськ: ВКЦ "Україна", 1993. - С.3-42. 7. Маслійчук В.Л. Козацька старшина Слобідських полків другої половини XVII - першої третини XVIIІ ст. - Харків: ВД "Райдер", 2003. - 252 с. 8. Парамонов А.Ф. К истории рода Яворницких // Харьковский исторический альманах. - 2004. - Весна-літо. - С.110-113. 9. Сохань П.С., Олійник-Шубравська М.М. Видатний дослідник запорозького козацтва, полум'яний український патріот // Яворницький Д.І. Твори у 20 томах. - Запоріжжя: Тандем-У, 2004. - Т.1. - С.11-33. 10. Тележняк К.О. Д.І.Яворницький у стосунках з батьками // Грані. - 2005. - №5. - С.29-31. 11. Тележняк К.О. З особистого життя академіка Д.І.Яворницького // Скарби музеїв: Матеріали обласної наукової конференції до Міжнародного дня музеїв 2003 р. - Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. - С.102-106. 12. Тележняк К.О. "Милий дядечко" (З історії приватного життя академіка Д.І.Яворницького) // Гуманітарний журнал. - 2004. - №1-2. - С.185-187. 13. Тимофеєва І.М. Деякі відомості про родину Д.Яворницького з його епістолярної спадщини // З минувшини Подніпров'я. - Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1995. - С.41-45. 14. Чабан М.П. Сучасники про Д.І.Яворницького: Спогади. - Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1995. - 204 с. 15. Шаповал І.М. В пошуках скарбів: Оповідання про Д.І.Яворницького. Дніпропетровськ, 1990. 16. Шубравська М.М. Д.І.Яворницький. Життя, фольклористично-етнографічна діяльність. - К.: Наукова думка, 1972. - 255 с. 17. Эварницкий Д.И. По следам запорожцев. - СПб., 1898. 18. Яременко І.І. Археологія у житті та науковій спадщині академіка Д.І.Яворницького. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. - Дніпропетровськ, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве