WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Селянський рух на Волині в кінці XVI ст.: спроба статистичного аналізу - Реферат

Селянський рух на Волині в кінці XVI ст.: спроба статистичного аналізу - Реферат

Реферат на тему: Селянський рух на Волині в кінці XVI ст.: спроба статистичного аналізу ? Спроба вивчення селянського руху в роки повстань кінця, XVI ст. на основі "статистичного матеріалу актових книг", заявлена в авторефераті С. А. Леп`явко, висвітлення там із зрозумілих причин не знайшла; правда, він дав змогу автору зробити висновок про те, що найважливішим соціальним наслідком повстання під керівництвом К. Косинського стало різке збільшення числа селянських втеч, в тому числі і до лав козацтва. [1, с. 11] Тільки: подібний підхід, який враховував би всі випадки селянського про-тесту, зафіксовані в джерелах, міг би значно доповнити загальну картину вивчення цього першого широкого соціального виступу на Україні, що охопив широкі простори та різні верстви населення. До останнього часу можливості реалізації вказаного підходу упиралися в можливості кожного окремого дослідника, що займався даною проблематикою. Таким чином, можна зробити висновок, що в даному випадку незадовільний стан вивчення селянського руху залежав від рівня освоєння джерельної бази, введення: джерел до наукового обігу; єдиним же виходом з такого положення була ілюстративність на додаток до теоретичних, а то й ідеологічних узагальнень. Правда, і на досить обмеженому джерельному матеріалі радянські історики досягли значних успіхів у дослідженні різних аспектів такої складної проблеми, як селянський: рух (класова боротьба). На сьогодні у розпорядженні істориків з`явилася публікація,, яка підводить певний фундамент під саме статистичне вивчення проблеми селянського руху, потенційно уможливлює кількісне наповнення, доповнення, уточнення чи спростування існуючих к історіографії положень і висновків. Йдеться; про довгий час ї ґрунтовно готовану збірку документів і матеріалів. "Селянський рух на Україні 1569-1646 рр.", [2] точніше про вміщену в ній "Хроніку селянського руху на Україні (1569-1647)" [3, с. 366-481]. Оскільки нашим завданням не є її рецензування, відзначимо тільки, що посідаючи в структурі публікації одне з останніх місць, вона є її найважливішою інформаційною (і пошуковою) частиною, якій: підпорядковані всі інші. Крім введення до наукового обігу джерел, репрезентативності джерельної бази не менше значення має і розвиненість методики дослідження даної проблеми на основі зазначеного підходу. Як: вважає Б. Г. Литвак, остання досягла того рівня, коли відомо й апробовано багато прийомів, які дають змогу успішно вивчати подієву сторону селянського руху, дати адекватну дійсності кількісну характеристику його і центр ваги в цій методиці посідають кількісні прийоми вивчення. [4, с.136-137] Саме завдяки цим методам було досягнуто непередбаченого результату - поглиблення якісного аналізу селянського руху, а саме, визначено масові форми руху, регіональні особливості, розуміння тактики супротивних сторін, динаміку тощо. [4, с.139] Необхідно, правда, зазначити, що здійснено це на матеріалах XIX ст., на більш широкій і репрезентативній джерельній базі, конкретніших цільових установках, а в результаті і на" значніших зусиллях і традиціях. Обов`язковим атрибутом статистичного дослідження селянського руху - і це визнається всіма істориками - є "хроніка". Вона; носить не лише інформаційну та пошукову функції, а й забезпечує контроль правильності підрахунків, можливість використання різними дослідниками, різноманітні групування загальнодоступного матеріалу. Укладач "хроніки" в згаданому збірнику, В. В. Страшко відзначив і таку якість хронік подій, як вичерпність теми, [5, с. 27] наскільки, додамо, можна будь-яку тему на певний час вичерпати. Використовуваний укладачами збірки й нами тут термін "хроніка" не зовсім відповідає його змісту, оскільки точне датування (а то й взагалі датування) тієї чи іншої події в переважній більшості випадків неможливе. Тому, очевидно, виходячи з цієї обставини, польські архівісти результати подібної роботи, також заснованої переважно на документах судово-адміністративних установ, назвали "Селянська картотека". [6, с.21] На основі "хроніки" можна вивчати різні аспекти селянського руху, вона є базою всебічного дослідження даної проблеми. Але це слід розглядати поки що тільки як перспективне завдання, враховуючи потребу у розвитку відповідної методики чи, можливо, пристосуванні існуючої до особливостей розглядуваного періоду та його джерельної бази. Тому тут розглядаються в першу чергу саме методичні питання та робиться спроба реалізації лише одного, найбільш простого, прийому кількісного (статистичного) аналізу - метод групування. Об`єктом демонстрації можливостей-останнього є втечі селян, оскільки переважна більшість фактів, стосується саме цієї форми селянського протесту, вони краще піддаються підрахункам та свідчать про інтенсивність та динаміку селянського руху в цілому, а також міграційних процесів. Територіально пропонований аналіз стосується Волині, одного з найбільш джерельно забезпечених регіонів України. Визначальним фактором при виборі регіону була і його втягненість у події, пов`язані з повстаннями 1591-1596 рр. З широкого кола методичних питань не останнє місце належить термінологічному. Тут ми не торкаємося можливих дискусійних проблем, перш за все, категорій "виступ" та "масовий виступ", звертаючись до "прикладних" у методичному плані понять. "Хроніка" відбиває як територіальні, так і особові напрямки селянських втеч чи міграцій. Для їх розрізнення пропонується використовувати і різні терміни: перший охоплюватиметься категорією "напрямок" (направленість), другий - "спрямованість". До методологічної групи питань ми відносимо і проблему ідентифікації проявів соціального протесту. До останніх ми, на відміну від укладачів збірки і "хроніки", не відносимо випадків потрави посівів, порубання лісів, розкопки межових знаків тощо сусідніх маєтків та дії стосовно "чужих" феодалів. У даному випадку вважаємо правильною думку про те, що в подібних ситуаціях селяни виступали разом з феодалом для захисту, а то й для нападу, причому опір "чужому" феодалу був набагато сильнішим. [7, с.374] Стосується це, скоріше, взаємовідносин типу "свої - чужі", общинної свідомості селян, зіткнень на ґрунті господарського освоєння суміжних територій. Як показує аналіз документів Луцького гродського уряду за період, що передував 90-м рокам XVI ст., подібні факти були більш властиві для центральної частини Волині, де ще існували можливості розширення земельних площ маєтків і де вони приймали іноді форму справжніх воєн, що
Loading...

 
 

Цікаве