WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Діяльність православних монастирів на Закарпатті в часи угорської окупації (1939-1944) - Реферат

Діяльність православних монастирів на Закарпатті в часи угорської окупації (1939-1944) - Реферат

дуже мужнім, тому що у час появи на Закарпатті партизан-десантників угорська влада забороняла приймати у себе будь-кого, і ці дії могли привести до арештів. В монастирі багато дітей було похрещено. Від старших дітей довідалися, що вони з Ленінградської, Смоленської, Орловської, Вітебської та інших областей СРСР. Дуже важливим є свідченняТетяни Хахиной про перебування Закарпатті. У листі до Омеляна Довганича, нині відомого історика, доктора історичних наук, у 1968 р. вона писала: "Все мы находились в одном из помещений села Червенева. Кормили нас монашки, которые находились в монастыре. Только я не могу вам сказать точно, кто их обязал нас кормить. Толи руководство села или район или просто они сами из-за жалости к нам таким истощенным, измученным в то время детям. Но факт остается фактом, что они нас кормил всё время пока мы там находились до освобождения" [15]. Багато зробив для порятунку дітей о. І. Карбованець, він разом з монахинями організував влаштування їх у родини а разом з дружиною піклувався про Мішу Піскунова, який довго не забував своїх рятівників. Коли у жовтні 1944 р. з монастиря побачили військові машини визволителів, що пересувалися в їхньому напрямку, то один із хлопчиків - Міша Піскунов, знайшов десь шмат білої тканини і вибіг з нею до машин [26, 2]. Новина про дітей миттєво розлетілася серед військових. В Червеньово і Домбоки прибули військові кореспонденти газети 18 армії "Знамя Родины" капітани Б. Галанов та Б. Мілявський. 4 листопада 1944 р. газета надрукувала статтю "Наші діти в німецькому рабстві". У Червеньово були направлені підполковник Герасов, лікар - полковник медслужби Млинарник, а також кінооператор Барбупли, який і знімав цю зустріч" [29, 2]. За рішенням військових властей дітей перевезли до Мукачева, а потім відправили в дитячий будинок м. Орла, а звідти в інші дитбудинку союзу. Таким чином, відродившись на початку ХХ ст. православний рух набув широкого розмаху. Відродження православ'я викликало появу чернецтва, яке взяло керівну роль серед духовенства 1919-1944 рр. Зважаючи на мало чисельність мирських священиків ченці обслуговували багато сільських парафій, намагалися відстоювати права селян. Центрами духовності стали монастирі. Православну єпархію очолили сербські єпископи, які сприяли збільшенню кількості монастирів та скитів та допомагали бажаючим здобувати духовну освіту в Сербії. Церковний розкол ініційований архієпископом Савватієм (Врабец) не мав позитивних наслідків, він лише вніс розбрат серед православних та дещо призупинив відхід від унії. Православні монастирі, що підтримували архієпископа Савватія були менш фінансово розвинуті ніж аналогічні громади сербської юрисдикції. Ставлення угорців до православної церкви і її монастирів було складним. Спочатку вони фаворизували греко-католиків, але вбачаючи у них українофілів, відійшли від них. Тоді угорцям і спало на думку, що не варто відкидати православ'я. Треба просто наповнити його такою самою мадярською ідеологією, як й інші церкви. Тому розпочали організацію автокефальної православної церкви в Угорщині. Оскільки Сербська православна церква, під чиєю юрисдикцією перебувало більшістьправославних закарпатців, була все-таки національною, угорці автокефаліювирішили отримати через празького архієпископа Савватія. Саме за його посередництва угорський уряд сподівався отримати від Константинополя автокефалію православної церкви в Угорщині. За часів угорської окупації кількість православних скитів збільшилася. У 1939 р. в Дубовому Тячівського району Іларіон (Рибар), прихильник архієпископа Савватія, створив чоловічий скит на честь Дмитра Солунського. У 1940 р. було створено жіночий скит Чумалівського монастиря в с. Бадов-Свобода біля Батьова на Берегівщині,на честь Іоанна Предтечі. Це була невеликі чернечі громади де проживало від 5 до 7 чоловік. ? СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Державний архів Закарпатської області (ДАЗО). - Ф. Р - 544. - Оп. 3. - Спр. 12. Вірізки із газет, що відносяться до діяльності духовенства. 2. Там само. - Ф. Р - 544. - Оп. 3. - Спр. 61. Переписка с Советом по делам РПЦ при Совете Министров СССР по вопросам состояния религии и деятельности (14.01. - 15.02.1964 р.). 3. Там само. - Ф. Р. - 1434. Сільський Народний Комітет с. Липча. - Оп. 1. - Спр. 20. Розпорядження управління державної безпеки Закарпатської України і Хустського окружного Народного Комітету. 4. Там само. - Ф. Р - 1490. - Оп. 4 д. - Спр. 44. Документи про діяльність Св. Богородицького жіночого монастиря в с. Липча Хустського району (1950-1961). 5. Поточний архів Мукачево-Ужгородської православної єпархії. - Веніамін (Керечанин), ігумен. Лист до єпархіального управління в Мукачеві від 10. 06. 1940 р. 6. Там само. - Володимир (Раїч), єпископ. Звернення до регентського комісара З. Перені в Ужгород за №741/40. 7. Там само. - Володимир (Раїч), єпископ. Скарга міністерському раднику при регентському комісарі в Ужгороді за №97/40 від 24. 01. 1940 р. 8. Там само. - Володимир (Раїч), єпископ. Скарга регентському комісару З. Перені в Ужгород за №25/40 від 4. 01. 1940 р. 9. Там само. - Володимир (Раїч), єпископ. Скарга регентському комісару З. Перені в Ужгород за №97/40 від 4. 01. 1940 р. 10. Там само. - Звернення єпархіального управління до ігумені Параскеви від 22. 06. 1942 р. 11. Там само. - Декрет монахині Февронії (Рацюк) від 22. 06. 1942 р. 12. Там само. - Іоанн (Іваняс), ієромонах. Автобіографія. 1. 02. 1947 р. 13. Там само. - Макарій (Вадюн), ієромонах. Донесення єпархіальному управлінню в Мукачево від 2. 01. 1940 р., Данилово. 14. Там само. - Прохання сестер Домбоцького монастиря до адміністратора М.Попова від 17. 06. 1942 р. 15. Особистий архів Довганича О.Д. - Лист Тетяни Костянтинівни Хахиной до О. Д. Довганича від 22. 08. 1968 р. 16. Поточний архів Свято-Миколаївського чоловічого монастиря с. Іза Хустського р-ну Закарпатської області. - Список и точное описание братии, живущих и живших в монастыре Святителя о. Миколая, что при с. Иза, округа Хусткого, в Карпатской Руси. (Рукопис). 17. Росоха Т. Погляд у минуле // Карпатська Україна. - 2005. - 12 лютого. 18. Росоха Т. Погляд у минуле // Карпатська Україна. - 2005. - 19 лютого. 19. Росоха Т. Погляд у минуле // Карпатська Україна. - 2005. - 5 березня. 20. Росоха Т. Погляд у минуле // Карпатська Україна. - 2005. - 12 березня. 21. Біляк С. Моя дорога до храму // Карпатська Україна. - 2005. - 6 січня. 22. Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. - Ужгород, 1993. 23. Вегеш М. Карпатська Україна (1938-1939). - Ужгород, 1993. 24. Вегеш М., Мокринин І. Драма отця Феодосія // Закарпатська правда. - 1992. - 6 жовтня. 25. Гавриил (Кризина), игумен. Православная церковь на Закарпатье (век ХХ). - К., 1999. 26. Густі В. Чудотворна ікона Святої Матері // Закарпатська правда. - 1992. - 18 серпня.
Loading...

 
 

Цікаве