WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Московська держава і козацько-татарський військовий союз - Реферат

Московська держава і козацько-татарський військовий союз - Реферат

[21]. Як видно з фондів Посольського та Розрядного приказів, активно надсилали власні відписки та допитові свідчення різних осіб порубіжні воєводи від Астрахані до Брянська й Путивля. Така структура інформаційного забезпечення уможливила назагал добру, хоча, як побачимо нижче, небездоганну поінформованість Москви про козацько-татарський союз. Перші сигнали про зближення козаків з Магмет- і Шагін-Ґіреями отримали в Москві вже на початку осені 1624 р. 20 листопада до Посольського приказу потрапила відписка на той час вже мертвого І. Бєгічева з повідомленням, що коли військо братів стояло під Кафою "до Шан-Ґірея прийшли з моря та з Міусу черкас чоловік з п`ятсот, а із Запорог де по Шан-Ґіреєвій присилці черкаси до нього ідуть таки" [22]. В кінці року про суттєву причетність запорожців до розгрому Джанібек-Ґірея та турецького Реджеб-паші під Кафою у Москві дізналися зі статейних списків послів до Криму Я. Дашкова й С. Волкова та розмінщиків з московського боку М. Ізмайлова й Ф. Степанова [23]. Останні до того ж підтвердили інформацію І. Бєгічева про присутність в подіях донського сліду (під Кафою було "донських козаків з п`ятдесят та черкас шістдесят") [24]. Отже, Москва отримала свідчення з обох тривожних для неї питань: налагодження військового співробітництва запорожців з новою владою Криму й втягування ними до справи донських козаків. Не минув очей Москви і факт укладання козацько-кримського союзу 24 грудня 1624 р. Однак ця ключова подія відбилася в московських джерелах лише в загальних рисах ("договір вчинено", головний призвідця й підписант з кримського боку (Шагін-Ґірей), номенклатура попередніх дарунків, надісланих запорожцям калгою) [25]. Пункти угоди залишилися невідомими, про що, окрім відсутності в приказній документації будь-яких прямих вказівок на них, свідчить брак опосередкованих згадок в тій її частині, яка характеризує реакцію центральної влади (царські грамоти та накази воєводам, послам розмінщикам). Так само поза кадром залишився власне переговорний процес. Прина-гідно зауважу, що хоча сам козацько-татарський договір вже неодноразово привертав увагу дослідників [26], підступитися до проблеми переговорів вдалося лише останнім часом. Спершу українському дослідникові Ю. Мицику пощастило віднайти у відділі рукописів Бібліотеки Оссолінських звістку про те, що спочатку між козаками й татарами було досягнуто усної домовленості, а вже потім з`явився письмовий варіант [27]. Подальші ж пошуки в польських архівах дозволили виявити джерела, що проливають світло на вихідні позиції сторін та на хід переговорів. Документи вийшли з-під пера польського посла в Криму Кшиштофа Краушевського. "Пересторога" посла, подана до таємної ради 10 березня 1625 р., підтверджує інформацію з джерела, використаного Ю. Мициком, про багатоступеневість процесу досягнення домовленостей між сторонами. Власне К. Краушевський наводить перший варіант присяги Шагін-Прея, далі подає козацькі зауваги до неї й коротку власну оцінку тих загроз для Корони, які породжував договір. Інше джерело - "Новини з боку татар і козаків" - доповнює картину описом кількох суттєвих фрагментів переговорів. Зіставивши "Пересторогу" зі змістом опублікованої С. Голубєвим [28] остаточної присяги Шагін-Прея, не важко помітити, що остання увібрала в себе ті вимоги, які, згідно з повідомленням польського посла, козаки висунули перед калгою після того, як ознайомилися з наданим татарами текстом. А це у свою чергу засвідчує засадничу достовірність інформації К. Краушевського. Принаймні, не викликають сумніву факти існування первісного тексту присяги Шагін-Ґірея та відсутності в тій присязі заявлених послом козацьких вимог. Питання виникають тільки щодо ступеня автентичності "пересторожної" присяги, а також з приводу того, чи насправді обмежувалися козацькі вимоги пунктами, занотованими послом. Отже, за дуже правдоподібною версією К. Краушевського, вихідна позиція Шагін-Ґірея полягала в тому, щоб обмежитися зобов`язанням: а) не здійснювати "жодних вторгнень в державу найяснішого короля Жигмунта"; б) надавати Польщі на її заклик військову допомогу проти неприятелів; в) "сусідську приязнь", "мир, спокій, згоду" мати з Військом Запорозьким [29]. Впадає в око, що калга, домовляючись з козаками, уводить в поле договору третій суб`єкт - Варшаву - і при цьому більшість зобов`язань воліє брати якраз перед нею, а не перед козацтвом. Така формула давала йому вигоди одразу на двох напрямах: по-перше, зводила до мінімуму формалізацію своїх союзницьких обов`язків при одночасному збереженні підстав вимагати в козаків збройної допомоги; по-друге, засвідчувала лояльність до польського короля, у якого упродовж літа-осені 1624 р. Шагін Ґірей запобігав політичної та військової підтримки - спілки проти Кантеміра й Туреччини, а також офіційного дозволу на використання її підданих - козаків [30]. Калга добре розумів, що укладення ним договору без згоди короля могло якщо й не зруйнувати його польські плани, то погіршити стосунки з Варшавою. Наведені ж вище односторонні зобов`язання при мінімумі властиво "козацьких" статей суттєво пом`якшували б ситуацію. Однак верхівка козаків виявила далекоглядність, певно, несподівану для кримської сторони. За версією К. Краушевського, політичні вимоги козацтва торкалися конкретизації пункту про приязнь. Козаки вимагали, аби "було долучено до цієї присяги, щоб з усіми Ордами прилеглими вам були приятелями приятелів наших постійно, статечно; при Війську Запорізькому стали, коли нам буде потреба". Крім того, запорожці порушували питання про негайну виплату їм тих упоминок, які Крим отримав від Польщі [31]. Очевидно козаки виявили велику наполегливість, якщо вдалося досягти бажаного. В остаточному присяжному листі натрапляємо на заяву Шагін-Ґірея, що їм від усіх підлеглих Бахчисараю татар ("від мене і від людей наших держави Кримської") не буде чинитися жодної кривди. У протилежному випадку калга мусив би "десятьох за одного видати". Калга також зобов`язувався надавати козакам військову допомогу [32]. Ті у свою чергу брали аналогічний комплект зобов`язань супроти Криму. Врешті, у договорі відсутня будь-яка згадка про Варшаву [33]. Звідси випливає не відбита в "Пересторозі" відправна козацька вимога до Шагін-Ґірея - брати зобов`язання безпосередньо перед Військом Запорозьким, а не перед зверхником козаків - Польщею. І саме ця вимога остаточно усамодостатнює колоаргументів, що змушують скоригувати уявлення про деякі тодішні інтелектуальні горизонти козацької еліти. Переговори козацької верхівки з Шагін-Ґіреєм та укладений договір хронологічно перші, утім виразні свідчення того, що вона чітко усвідомлювала козацтво самостійним і самодостатнім суб`єктом міжнародних відносин, у зв`язку з чим воліє визнання цього від Криму де-юре, а не задовольняється визнанням де-факто, як було ще зовсім недавно. На те, що то був не просто хвилевий настрій, а справді складова тогочасної козацької системи вартостей, вказують стосунки козаків з Кримом у 1635-1638 рр., що виникали на ґрунті спроб центральної влади ханату заручитися підтримкою козацтва для розв`язання внутрішньодержавних проблем (1635-1637 рр.). Козаки тоді демонстрували намір надати таку підтримку лише після укладення відповідного договору. Ця ідея мусила на середину 30-х рр. XVII ст. вже досить сильно
Loading...

 
 

Цікаве