WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою “Війська Запорозького” - Реферат

Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою “Війська Запорозького” - Реферат

списки збереглися фрагментарно. В цих же джерелах до Миргородського полку зараховано ще Жигимонтівську (містечко Жигимонтів), Пісоцьку (містечко Піски), Сміленську (містечко Сміле) та Яреськівську (містечко Яреськи) сотні [17, с.255-279; 20, т.Х, с.239, 240, 303, 304; 4, с.30]. Існує думка, що Жигимонтівська і Уцтивицька це одна сотня, позаяк Жигимонтів - це польська назва Уцтивиці. 1658 року полк вперше радикально реформовано. У зв'язку з ліквідацією Кропивнянського полку і відновленням Іркліївського та Лубенського полків, до останнього приєднали дев'ять сотень Миргородського: дві Лубенські, Сміленську, Роменську, Глинську, Пісоцьку, Лохвицьку, Сенчанську та Костянтинівську. У складі Миргородщини лишилося шість сотень: дві Миргородські, Сорочинська (колишня Краснопольська), Уцтивицька (Жигимонтівська), Хорольська та Яреськівська. Внаслідок адміністративного і військового реформування територій Полтавського та Чигиринського полків, у зв'язку з утворенням та ліквідацією Кременчуцького (1660-1663 рр.), Гадяцького (1658-60; 1672 р.) і Зінківського (1662-1672 рр.) полків, укладенням 30 січня 1667 р. між Росією та Польщею Андрусівського перемир'я з умовою поділу України по течії Дніпра територія Миргородського полку від 1660 до1676 рр. зазнавала постійних, майже щорічних змін. Так, у Конотопських статтях (1672 р.) від Миргородського полку стоять підписи лише чотирьох сотників - миргородського, уцтивицького, сорочинського та хорольського. Хоча це не означає, що інших сотень не існувало. Можливо, вони не підтримували І.Самойловича і їхні сотники на Конотопську раду не прибули. В цілому ж, до кінця 1687 року у полку устійнилися такі сотенні підрозділи: Власівська, Городиська [Градизька] (до цього - Максимівська), Кременчуцька, Омельницька, Потоцька - перейшли з Чигиринського полку; Багацька, Білоцерківська, Голтв'янська, Остапівська і Шишацька - перейшли з Полтавського полку; а також п'ять своїх - Миргородська (у 1699-1708рр. - дві), Сорочинська, Уцвицька, Хорольська та Яреськівська. Практично у складі 15-16 сотень Миргородський полк існував до 1742 року, коли до нього приєднали створені понад Чорним шляхом, на Правобережжі, для охорони від татарських вторгнень, Архангелогородську (1742 р.), Крилівську (1744 р.) та Цибулівську (1748 р.) сотні. Від 1676 р. поступово устійнилися і зовнішні кордони полку: північний схід - Гадяцький, південний схід - Полтавський, північний захід - Лубенський полки і південний захід - "Вольності Війська запорозького низового". Внутрішня територія полку складала басейн рік Хорола та Псла. Окрім того зазначимо, що в 60-80-х рр. XVII ст. полк виконував роль територіального донора для населення Правобережної України, яке в часи Руїни цілими селами і містами переселялося добровільно або примусово на Лівобережжя, розселяючись там компактно і розсіяно по полках і сотнях. Згідно з компутом 1723 р. полк мав 15 сотень, 454 піших і 4386 кінних козаків, 3250 заможних і середняків і 1527 убогих та злиденних. Найбільшими сотнями були Миргородська (18 населених пунктів) та Хорольська (17 населених пунктів), найменшою - Багацька. 1752 року у зв'язку зі створенням Нової Сербії Архангелогородську, Крилівську та Цибулівську сотні передали до її складу разом з правобережними селами Власівської, Кременчуцької і Потоцької сотень. 1764 року, після утворення з Новосербської провінції Новоросійської губернії, до неї повністю включили Власівську і Кременчуцьку сотні, відторгнувши від Миргородського полку. При цьому, Кременчук став губернським містом. У зв'язку з цим 1764 р. у складі полку створено Хомутецьку сотню. 1775 року російський уряд знову урізав адміністративну територію полку: до складу Новоросійської губернії перевели Омельницьку та Потоцьку сотні. Окрім того, 1764 року, внаслідок створення статутових судів згідно з судовою реформою Кирила Розумовського, миргородський полковий суд ліквідували, полкове правління перевели в Сорочинці, а полк розділили на два судові повіти (округи) - Миргородський і Остапівський. Також Рум'янцевська ревізія у складі Миргородського полку під 1765 роком фіксує Биківську волость, яка включала села Веприк та Вороньки [19, с.35]. Згодом вона відійшла до Переяславського полку. За указом Катерини ІІ від 16 вересня 1781 р., з 9 січня 1782 р. полково-сотенний поділ Лівобережної України ліквідовано, а натомість запроваджено намісництва (таку назву спочатку мали на Україні губернії) з їхнім поділом на повіти та волості. Миргородський полк увійшов тим складом, що лишився від 1775 р. (12 сотень) до Київського намісництва (1782-1797 рр.). По повітах сотні розділено наступним чином: у Миргородський повіт увійшли частина першої Миргородської сотні, Миргородська друга, Сорочинська, Уцтивицька (частина) і Яреськівська (частина); Голтв'янський повіт - Білоцерківська, Багацька (частина), Голтв'янська, Остапівська, Хорольська (частина), Шишацька, Яреськівська (частина); Хорольський повіт - Багацька (частина), Уцтивицька (частина), Хорольська (частина); Городиський повіт - Хорольська (частина), Городиська; Лубенський повіт - Миргородська перша (частина). В цілому ж, від 1648 р. до 1782 р. у складі Миргородського полку перебували як адміністративні одиниці такі сотні: Архангелогородська (1742-1752 рр.), Багацька (1663-65; 1672-1681; 1687-1782 рр.); Балаклійська (1663-1665 рр.); Баранівська (1663-1665 рр.); Білоцерківська (1663 - 1665; 1672 - 1782 рр.); Власівська (1676-1764 рр.); Глинська (1649-1658 рр.); Голтв'янська (1672-1676; 1687-1782 рр.); Городиська [Градизька] (1676-1782 рр.); Жигимонтівська (1654-1658 рр.); Ковалівська (1764-1775 рр.); Комишнянська (1649-1662 рр.); Костянтинівська (1649-1658 рр.); Краснопольська (1648-1658 рр.); Кременчуцька (1667-1764 рр.); Крилівська (1744-1752 рр.); Лохвицька (1649-1658 рр.); Лубенська перша та друга (1649-1658 рр.); Манжеліївська (1663-1664 рр.); Миргородська полкова та іменні і номерні (1648-1782 рр.); Омельницька (1676-1775 рр.); Остапівська (1672-1782 рр.); Панківська (1649-1651 рр.); Піщанська (1653-1658 рр.); Потоцька (1672-1775 рр.); Роменська (1649-1658 рр.); Сенчанська (1649 - 1658 рр.); Сміленська (1653-1658); Сорочинська (1658-1782 рр.); Уцтивицька (1648-1661; 1663-1782 рр.); Хомутецька (1764-1780 рр.); Хорольська (1648-1782 рр.); Цибулівська (1748-1752 рр.); Шишацька (1663-1665; 1687-1782 рр.); Яреськівська (1653-1660; 1665-1782 рр.). Відтак, фактично у складі полку постійно, без переміщень і змін перебували лише Миргородські та Хорольськасотні. Сотенними центрами були містечка: Архангелогород (тепер Новоархангельск), Багачка (тепер Велика Багачка), Балаклійка, Баранівка, Білоцерківка, Власівка, Глинськ, Говтва (Голтва), Городище (тепер Градизьк), Жигимонтів, Комишна, Костянтинів, Кременчук, Крилів (тепер не існує), Лохвиця, Лубни, Манжелія, Миргород, Омельник, Остап'є (Остапів), Паньків. Піски, Потоки (Потік), Ромни, Сенча, Сміла, Сорочинці (до 1653 р. - Краснопіль), Устивиця, Хомутець, Хорол, Цибулів (Цибулеве), Шишаки, Яреськи. Значною науковою проблемою залишається встановлення чіткого розмежування територій сотень на місцевості (як власне й полків). Їхні межі нормативно практично ніколи не закріплювалися, проведення демаркаційних ліній не проводилося, що спричиняло постійні сварки та перерозподіли. Про це знаємо з історичних фактів, зазначених зокрема в статті К.Кушніра-Марченка [27], який описує факт розмежування спірної території у Лубенського полку за участю компанійського полковника Г.Новицького. Законодавчо
Loading...

 
 

Цікаве