WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Концепція полівасалітетної підлеглості Б. Хмельницького та українсько-російські взаємовідносини середини XVII ст. - Реферат

Концепція полівасалітетної підлеглості Б. Хмельницького та українсько-російські взаємовідносини середини XVII ст. - Реферат

Хмельницький не відмовлявся від "внутрішньополітичної" протекції Корони Польської, засвідчували осінній похід української армії під Замостя та гетьманський лист до одного з головних претендентів на польський трон королевича Яна Казимира від 15 листопада і 1648 р. "Бачачи, що жадають іншого короля, ми навмисне вирушили з усім Військом Запорозьким (у похід. - Т. Ч.)... Просимо господа Бога, щоб ваша королівська м-ть, наш милостивий пан зволив бути самодержцем..." [26], - писав до можливого майбутнього короля український гетьман. І відразу ж потенційному козацькому сюзерену висувалися вимоги щодо забезпечення тепер вже не лише козацько-станових, але й загальноукраїнських прав на вільне віросповідання:".. .і щоб наша грецька віра залишилася недоторканою, як раніше, без унії і уніатів, і щоб ніде ніякої унії не було" [27]. Того ж дня до Варшави вирушило посольство на чолі з родичем гетьмана Захарієм Хмельницьким та католицьким священиком, колишнім вчителем Б. Хмельницького Андрієм Мокрським. Вони мали запропонувати Яну Казимиру умови-"кондиції", на яких Український гетьманат визнає його зверхність над собою у випадку обрання: безпосереднє підпорядкування королеві; відсутність в Україні кварцяного війська; обрання гетьмана з козацького стану; набір та оплата 12-тисячного реєстру; скасування унії; "щоб пани не карали своїх піданих..."; власний суд на зразок суду литовських татар, "які судяться таким правом, як шляхта" [28]. Окрім того, Ян Казимир мав би підтвердити привілеї, що перед тим були надані козацтву Владиславом IV. Якщо порівняти ці умови підданства з privilegia et liberates Війська Запорозького, окресленими Б. Хмельницьким в листі Владиславу IV на початку червня 1648 р., то можна відмітити існування повтору лише двох пунктів, а саме: про набір 12-тисячного реєстру та підтвердження правового статусу козацтва, надане попередниками короля. Таким чином, всі інші пункти можна означити як inovatio, тобто нові вимоги козацтва до верховної влади щодо розширення власних "прав і привілеїв". Зрозуміло, що це було спричинене військовими перемогами армії Б. Хмельницького протягом весни-літа 1648 р. Вже в статусі короля Ян II Казимир видає універсал до Війська Запорозького про збереження його давніх "рицарських прав". Він погоджувався бути його протектором, а також визначити комісію для обговорення й прийняття рішення щодо інших вимог козацтва. Крім того, король затвердив на гетьманстві Б. Хмельницького та вислав йому свої інсигнії - булаву та корогву з написом "Ioannes Casimirus rex " [29]. У лютому 1649 р. королівські посли на чолі з А. Кисилем вручили їх гетьманові. Однак переговори, що відбулися в цей час між українцями й поляками, з різних причин зайшли у глухий кут. Керівництво Українського гетьманату вже не погоджувалося йти ні на які поступки Польщі, мало того - воно висувало ще ряд вимог до представників Речі Посполитої. Серед них була й така, що найкраще засвідчувала розуміння гетьманом і старшиною свого васальнопідданого становища: "Король королем нехай буде, таким щоб карав і стинав шляхту і дуків і князів - аби мав волю: згрішить князь - урізать йому шию, згрішить козак- те саме вчинити. А не схоче король вільним королем бути - як ся йому видить" [30]. Очевидно, універсал Яна II Казимира не задовольнив Б. Хмельницького як фактичного правителя України. А тому він не визнає себе залежним від польського короля, що засвідчувала й гетьманська титулатура, яку зустрічаємо в його універсалах і листах вже після обрання нового монарха Речі Посполитої й підтвердження останнім "рицарських прав" козацтва. Хмельницький продовжував йменуватися як "гетьман Війська Запорозького" без згадки про підданство "Його Королівській Милості". Атому цілком обґрунтованим було повторне звернення гетьмана до царя Московської держави від 8 лютого 1649 р. про бажання "...Вашу Царську Величність нам найнижчим слугам і підданим своїм государем і царем, яко православне світило і самодержцем за благословенням Божим учинився" [31], а також настійливе прохання прислати військові підрозділи для допомоги проти "ляхів". Одночасно в середині лютого український гетьман приймає послів з Трансільванії й заявляє їм, що не відмовляється від ідеї бачити князя цієї держави як свого протектора. Разом з тим, Б. Хмельницький погоджується скласти присягу трансільванському князю про підданство лише на основі чотирьох з шести присланих пунктів проекту трансільвано-української угоди: "...Ясновельможний гетьман приймає, не порушуючи християнства, чотири перші умови, начебто цілком скріплені присягою, і обіцяє зберігати їх честю, вірою і сумлінням, сам з усіма своїми військами, а не тільки із старшинами (як вимагається в пунктах)" ("His positis et ad executionem rei adductis conditiones quantour primas salva christianitate, in toto tanquam sacrosanctas ilmus campiductor suscipit, easdemque ipse cumuniversis exercitibus suis, non tantum cum officialibus (ut in punctis desiderantur) sub honore, fide et conscientia servaturum pollicetur" [32]). Під час прийняття трансільванського посольства українське керівництво проводило переговори про перемир`я з представниками короля на чолі з А. Киселем, які були завершені підписанням (вже після від`їзду угорців) мирної угоди в Переяславі. Перед тим Яну II Казимиру була вручена "Супліка Війська Запорозького", у котрій викладалися умови, з прийняттям яких українці погоджувалися б визнати свій васалітет щодо короля. На початку цього документу так і було заявлено: "...залишимося вірнопідданими, якщо наведені нижче пункти будуть здійснені" [33]. У першому ж пункті відверто говорилося про те, що з огляду на "криваві образи", Військо Запорозьке шукало собі "допомоги у чужих панів". Тут, як вже відзначалося, йшлося про московського царя, турецького султана й трансільванського князя. "Супліка..." яскраво відрізнялася від попередніх вимог козацтва до польського уряду й у правовому відношенні засвідчувала трансформацію козацтва як невизнаного стану в межах Речі Посполитої в провідний стан новоутвореної козаками держави у вигляді гетьманату. Відтепер, з точки зору уряду Б. Хмельницького, йшла мова вже не про відновлення "дідичних" річпосполитських сюзеренно-васальних стосунків, а про встановлення відносин у рамках "протектор" (Річ Посполита: шляхетський стан на чолі з королем) - "підданий" (Український гетьманат: гетьман, "усе Військо Запорозьке" разом з "руськими" станами). Зрозуміло, що король і "стани Речі Посполитої" не могли погодитися з такою позицією Б. Хмельницького, адже в разі невиконання сюзереном-протектором умов українців, васальнозалежна козацька держава могла цілком законно відмовитися від захисту польського короля й Речі Посполитої на користь більш вигідного для себе монарха-заступника. Саме тому, на нашу думку, в укладеному 24 лютого 1649 р. Переяславському перемир`ї не було відображено жодної з вимог гетьмана, а лише домовлено про встановлення тимчасовогокордону між Польщею та Україною й продовження проведення
Loading...

 
 

Цікаве