WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Дипломатична місія Війська Запорозького до Москви у 1620 р. - Реферат

Дипломатична місія Війська Запорозького до Москви у 1620 р. - Реферат

Посполитої. Адже це могло спричинитися до масового виходу запорожців з підданства польського короля і переселення їх у володіння московського царя, а то й турецького султана і кримського хана ("цими людьми наповниться не лише Москва, а навіть і поганські провінції") [68]. Нарешті, потрібно наголосити ще на одних ключових причинах і наслідках запорозького посольства 1620 р. до московського царя. Можна стверджувати, що це посольство так чи інакше було пов`язане з цілями учасників руху за відновлення православної церковної ієрархії, який активізувався в Україні восени 1619 р. Перебування козацьких послів у Москві певною мірою вплинуло на формування політичної атмосфери, сприятливої для здійснення патріаршої місії Феофана III в Україні. Цьому прислужилися насамперед імовірні контакти П. Одинця з патріархом Феофаном. Вони так чи інакше сприяли налагодженню конструктивного діалогу єрусалимського патріарха з політичне активними православними колами в Україні щодо їхніх конфесійних прагнень. ? Література 1. Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. - К., 1993; Максимович М. А. Собрание сочинений. - Т. 1. -К.,1876. 2. Чувардинский А. Г. Палий А. И. Гетман Сагайдачный. - К., 2002. 3. Кулиш П. А. Материалы для истории воссоединения Руси. - Т. 1. - М., 1877. - С.90. 4. Там же. - С. 91-93. 5. Гуслистий К. Г. Петро Конашевич-Сагайдачний (До 350-річчя від дня смерті) // УІЖ. -1972. -№.4. -С. 12-125. 6. История Украинской ССР: В 10-ти т. - Т. 2. - К., 1982. - С. 409. 7. Голобуцький В. Запорозьке козацтво.- К., 1994.- С. 230-232. 8. Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. 7. - К., 1995. - С. 386. 9. Лист коронного гетьмана С. Жолкевського до короля Сигізмунда III, 15.ХІ 1619 // Жерела до історії України-Руси. - Львів, 1908. - Т. 8. - С. 205. 10. 3 грамоти царя Михайла Федоровича кримському ханові Джанібек-Гірею з виправданнями щодо посланого до царя Військом Запорозьким посольства, лютий 1620 // Документи російських архівів з історії України, - Т. 1. - Львів, 1991. - С. 254. 11. Лист коронного гетьмана С. Жолкевського до короля Сигізмунда III, 15. XI 1619. - С. 203, 204. 12. Кримський царевич Шагін-Гірей здавна спирався на запорожців як на союзників, намагаючись здобути ханський престол, на який турецький султан посадив Джанібек-Гірея, знехтувавши його кандидатурою. Це змусило Шагін-Гірея перейти в опозицію і до кримського хана, і до турецького султана. Згідно із свідченням московських джерел за 1614 р., він був "ныне казакам", або, інакше кажучи, вигнанцем. Шагін-Гірей осів у Білгороді, зібравши військо, до якого входили кримські татари, ногайці і черкеси. Об`єднавшись із запорожцями, Шагін-Гірей того року мав битву з військом хана Джанібек Гірея. За даними московської сторони, влітку 1614 р. запорозькі козаки продовжували залишатися на боці Шагін-Гірея і готувалися разом з ним до нового витка кримських міжусобиць. Сам претендент на ханський престол стояв у той час у Білій Церкві разом із своїми союзниками - козаками. (З інструкції посольству в Крим Г. К. Волконського і П. Євдокимова, 15. VII 1614 //Документи російських архівів з історії України. - Т. 1. - С. 68, 69. 13. Прийом запорозького посольства на чолі з П. Одинцем у Посольській палаті, 27.ІІ (9.III) 1620 // Документи російських архівів з історії України. - Т. 1. - С. 246. 14. 3 повідомлення московського посла до Криму О. Лодиженського, 2(12) V. 1620 // Документи російських архівів з історії України. - Т. 1. - С. 256. 15. 15.. Там само. - Коментар до док. 185. - С. 331, 332. 16. Еріх Лясота зі Стеблева. Щоденник // Жовтень. - 1984. - № 10. - С. 104-108. 17. Прийом запорозького посольства на чолі з П. Одинцем у Боярській думі, після 27.II (9.ІІІ) 1620 // Документи російських архівів з історії України. - Т. 1. - С. 247. 18. Грамота царя Михайла Федоровича гетьману Петрові Конашевичу, отаманам, сотникам і всьому Війську Запорозькому, 21.IV (1.V) 1620 // Там само. - С. 248-249. 19. Прийом запорозького посольства на чолі з П. Одинцем у Боярській думі, після 27. II (9.111)1620. - С. 247. 20. За усталеною в Московській державі практикою члени іноземних посольств при вступі на її територію бралися на повне державне забезпечення, їм давали продовольство ("корм") та фураж у містах по шляху прямування до столиці, а також при поверненні додому - аж до перетину московського кордону (Рогожин Н. М. У государевых дел быть указано... - М., 2002. - С. 67). 21. У XVII ст.поняття "діти боярські" означало слуг московського царя, які утворювали другий "чин" служилих людей після царських дворян (Павлов-Сильванський Н. П. Феодализм в России. - М., 1988. - С. 106). 22. Грамота царя Олексія Михайловича путивльським воєводам І. Борятинському та М. Оладьїну, після 28.І. (7. II) 1620 // Документи російських архівів з історії України. - Т. 1. - С. 245; 3 повідомлення російських посланців до Криму П. Воєйкова і С. Матчина, 12 (22). II 1620 // Там само. - С. 251; 3 повідомлення окольничого князя Г. К. Волконського, 10 (20). II 1620 // Там само. - С. 250. 23. 3 повідомлення окольничого князя Г. К. Волконського 10 (20). II 1620. - С. 250. 24. Повідомлення московських посланців до Криму П. Воєйкова і С. Матчина, 12(22).II 1620. - С. 251,252. 25. У XVII ст. посольська "розміна" являла собою зустріч російських та кримських дипломатів, що відбувалася у м. Валуйках на Білгородщині, зазвичай навесні або влітку. Під час посольської розміни сторони обмінювалися посланниками, тобто постійними представниками своїх держав (Новохатко О. В. Записные книги Московского стола Разрядного приказа XVII века. - М., 2001. - С. 212). 26. 3 грамоти царя Михайла Федоровича послам до Криму П. Воєйкову і С. Матчину 12(22).II 1620 // Документи російських архівів з історії України. - Т. 1. - С. 252,253. 27. 3 грамоти царя Михайла Федоровича кримському ханові Джанібек Гірею з виправданнями щодо посланого до царя Військом Запорозьким посольства, лютий 1620 // Там само. - С. 254, 255. 28. Шмидт С. О. У истоков российского абсолютизмa: Исследование социально-политической истории времени Ивана Грозного. - М., 1996. - С. 394, 418, 444; Рогожин Н. М. Указ. соч. - С. 17, 74, 75. 29. Прийом запорозького посольства на чолі з П. Одинцем у Посольській палаті, 27.II (9.ІІІ) 1620 // Документи російських архівів з історії України. - Т. 1. - С. 245. 30. Новохатко О. В. Указ. соч. - С. 204, 205, 220, 225. 31. Процедура прийому у царя Олексія Михайловича послів гетьмана Б. Хмельницького на чолі із чигиринським полковником Ф. Вешняком, 5 (15). VI 1649 // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далі - Акты ЮЗР). - СПб., 1861. - Т. 3. - С. 317. 32. Прийом запорозького посольства на чолі з П. Одинцем у Посольській палаті, 27.ІІ. (9.ІІІ.) 1620. -С. 246. 33. Там само. 34. Лист гетьмана Б. Хмельницького до севського воєводи Замятні Леонтьєва, 8(18). VII 1648 // Акты ЮЗР. - Т. 3. - С. 208. 35. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. - Вид. 2-е, доп. - К., 1995. - С. 124, 125.
Loading...

 
 

Цікаве