WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Дипломатична місія Війська Запорозького до Москви у 1620 р. - Реферат

Дипломатична місія Війська Запорозького до Москви у 1620 р. - Реферат

іноземного дипломата був недостатньо високий або ж у Москві дипломатичне питання вважали малозначущим - тоді на переговори ішов лише дяк [60]. Для подальших переговорів з очолюваною П. Одинцем запорозькою посольською делегацією цар Михайло Федорович призначив осіб з числа впливових у Московській державі діячів і досвідчених представників приказної бюрократії - боярина, коломенського намісника князя Дмитра Пожарського, думного посольського дяка Івана Курбатова та дяка Посольського приказу Саву Романчукова. Невдовзі П. Одинця та його товаришів прийняли у Боярській думі "на государевом дворе". Коли саме вони потрапили "в палату к боярам", залишається невідомим. Можливо, інформація про це містилася у тій частині відповідного джерельного тексту, що на сьогодні виявилася втраченою [61]. В усякому разі, прийом запорозького посольства у Боярській думі відбувався не раніше, ніж думні чини і сам Михайло Федорович ознайомилися зі змістом листа Війська Запорозького до царя. Таке припущення спирається на той факт, що головною темою зустрічі бояр з козацькими послами було обговорення саме цього документа. Причому на той момент його зміст вивчив і цар ("И что писали к цв-ву Петр и все Запорожское войско в своем листу к в. в-ву, то де известно"). Звідси стає зрозумілим, що прийом П. Одинця та інших запорожців у Думі відбувся після 27 лютого (9 березня за н. с.), тобто вже після того, як по завершенні прийому у Посольському приказі їх відпустили "на подворье". Стосовно визначення орієнтованої дати цієї події можна зробити -таке спостереження. Прийом козаків у Посольскому приказі відбувався; у суботу 27 лютого, на Масляну. А під час офіційної зустрічі послів Війська Запорозького у Думі бояри із специфічною куртуазністю просили їх не ображатися, що їм відмовлено у щасті особисто споглядати Михайла Федоровича, оскільки, як було заявлено, у піст він не дає аудієнції іноземним послам: "А в том бы вам не оскорблятца, что есте его ц. в-ва очей не видели, потому что есте пришли к Москве перед постом, и в пост у великого государя нашего никакие послы иноземцы не бывают. А ныне царское величество ездил молитца по святым местам, и велел вас великий государь наш отпустить к себе". Усе це дає підстави стверджувати, що прийом запорозьких послів у Думі міг відбутися не раніше понеділка 1(11) березня, тобто першого дня Великого посту. Найвірогідніше ж ця подія могла статися близько 10 (20) березня. Адже саме того дня на виконання офіційно озвученого боярами царського рішення про подарунки запорозьким послам "денгами, и комками, и тафтами, и сукны, и шапки" було доручено казначею і двом дякам виготовити одяг і шапки з відповідних тканин, сукна та хутра, а потім доставити їх у Посольський приказ І. Грамотіну та С. Романчукову [62]. Під час зустрічі з козацькими послами бояри в позитивному контексті оприлюднили зроблене ними резюме листа Війська Запорозького до царя. Вони передали П. Одинцю та його товаришам похвалу Михайла Федоровича на адресу гетьмана П. Сагайдачного і всього Війська Запорозького за те, що запорожці стали шукати царської милості і жалування, засвідчивши водночас свій намір служити цареві. Окреслюючи зайняту Михайлом Федоровичем політичну позицію стосовно запорозьких ініціатив, бояри запевнили козацьких послів, що він чинитиме так само, як його "предки" царі-дід Іван IV Грозний та дядя Федір Іванович, котрі "прежних запорожских гетманов и все войско Запорожское в своем царском жалованье держали". Окрім цієї відповідальної політичної заяви про прихильність Михайла Федоровича традиції московських царів тримати запорожців за своїх слуг, бояри, вдавшись до мови тогочасної дипломатії, подали П. Одинцю та його товаришам додаткові сигнали щодо зацікавленості офіційної Москви у Війську Запорозькому. На початку прийому запорожців у Думі це проявилося в тому, що дяк С. Романчуков оголосив про веління Михайла Федоровича відвести П. Одинцю та його посольському почту престижний постій на царському дворі. А під кінець прийому козацьким послам пообіцяли царські подарунки, що чекали на них при випровадженні їхнього посольства додому. Тим часом, як можна припустити, їм запропонували задовольнитися щедрим царським столом. Нарешті П. Одинця та його товаришів запевнили у намірі Михайла Федоровича видати Війську Запорозькому грошове жалування. Це свідчило про те, що царський уряд реально був готовий конституювати особливі політико-правові та військово-політичні стосунки із запорожцями. Таким був і головний практичний результат прийому запорозького посольства у Боярській думі. Останній прийом запорозьких послів у Посольському приказі. Укладення московсько-запорозької угоди 1620 р. Хоча запорожців і прийняли у Посольському приказі та Боярській думі, проте це не поставило крапку над "і" у їхньому посольстві. Видається очевидним, що посольській делегації Війська Запорозького належаловідбути у Москві ще одну офіційну зустріч - заключну. До речі, у тогочасних московських політико-дипломатичних колах останньому прийому відводилася особлива роль: без нього посольство вважалося таким, що не відбулося [63]. Тим часом у джерелах не збереглося прямих відомостей про подібний прийом запорожців у Москві. І все ж московська влада його організувала. Щоб переконатись у цьому, ще раз зважимо деякі викладені вище факти. Насамперед не підлягає сумніву те, що П. Одинцеві та іншим козацьким послам офіційно повідомили про рішення Михайла Федоровича стосовно відпуску їхнього посольства, як і про приблизний сценарій останнього. Сталося це тоді, коли добігав кінця прийом запорожців у Боярській думі. Отже, перед тим, як відпустити членів запорозької посольської делегації "на подворье", бояри, по-перше, оголосили, що цар дозволив відпустити їх на батьківщину ("отпустить к себе") із грошовим жалуванням на усе Військо Запорозьке, по-друге, козакам було заявлено, що під час відпуску посольства ("на отпуске") їм вручать посольські подарунки. Прикметним є і той факт, що на виконання царського указу казначей Н. Траханіотов та дяки Ж. Шипов і Б. Милований повинні були підготувати і передати ці подарунки у Посольський приказ в розпорядження І. Грамотіна та С. Романчукова. Звідси випливає, що останній прийом запорожців відбувся саме в Посольському приказі, де вони отримали обіцяні їм гроші та подарунки. Коли ж запорозьких послів запросили на останній прийом і чи обмежився він врученням П. Одинцю та його товаришам грошового жалування, хутряних шапок та інших подарунків? Можна стверджувати, що останній прийом запорозькій посольській делегації було влаштовано у Посольському приказі не раніше 21 квітня (1 травня за н. ст.). Саме того дня цар Михайло Федорович видав грамоту, адресовану гетьманові Петрові Конашевичу, отаманам, сотникам, осавулам та всьому Війську Запорозькому. У цьому документі, врученому запорозьким послам І. Грамотіним і С. Романчуковим під час останнього прийому у Посольському приказі їхньої посольської делегації, підбито підсумок офіційному політичному діалогу між представниками Війська Запорозького та царським урядом. Причому визначено рівень, а також перспективи московсько-запорозьких стосунків. У грамоті спершу
Loading...

 
 

Цікаве