WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Я.Г. Гололобов у культурно-громадському житті Катеринослава кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Реферат

Я.Г. Гололобов у культурно-громадському житті Катеринослава кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Реферат

Гололобов присвятив спеціальну статтю [17]. Як секретар Катеринославського статистичного комітету, Гололобов вельми прислужився справі підготовки і видання комітетом статистико-економічних оглядів, що є цінним джерелом з історії краю [18]. У царині історіографії краєзнавства особливу цінність мають нестатистичні видання комітету, як-от: "Памятная книжка и адрес-календарь Екатеринославской губернии" та щорічник "Приднепровье", які редагувалися, як правило, секретарями комітету. Гололобов вважав, що одним з провідних напрямків діяльності статистичного комітету має бути дослідження історії краю. До того ж, він підкреслив актуальність систематичного дослідження місцевої історії [19]. Невипадково, Гололобов був обраний дійсним членом Катеринославської губернської вченої архівної комісії [20]. Великого значення надавав Гололобов ролі історичних знань в розвитку суспільства. Його дружба з Яворницьким базувалась саме на великому пієтеті обох діячів до історії. На думку Гололобова, місія історика була вельми важливою в суспільстві. Яворницького він вважав "істориком-художником", який "яскраво і жваво зображує кращі риси запорожців - лицарів відваги, мужності і волі", й саме цим "пробуджує й зміцнює у читачів кращі якості душі, викликає любов до Батьківщини". У привітанні з нагоди 30-річчя наукової діяльності Яворницького Гололобов назвав історика "бито-писцем славного Запорожжя, який усю душу й усе життя поклав на його дослідження і вславлення" [21]. Державнику і монархісту [22] Гололобову вельми імпонувала любов Яворницького до України [23]. Сам Гололобов вельми захоплювався історією України й передусім історією запорозького козацтва. Коли у 1912 р. було вирішено питання про будівництво нового приміщення для музею ім.О.М.Поля, Гололобов щиро зрадів цьому, вважаючи великою заслугою Яворницького перед Запорозьким краєм збереження його старовини і слави [24]. До пропагування історичних знань Гололобов активно залучав місцеву інтелігенцію. Так, в Бахмуті, під впливом Гололобова, за організацію лекцій Яворницького взявся викладач історії та географії Олександр Сипягін та його дружина, яка, за словами Гололобова, була українофілкою [25]. Деякі колеги Гололобова, зокрема полтавський губернатор Богговут, вважали його "українофілом" [26]. Й він був таким. Невипадково Яворницький прохав Якова Георгійовича допомогти Олені Пчилці (О.П.Косач) здобути дозвіл на переведення журналу "Рідний край" з Києва у Полтавську губернію [27]. Разом з Яворницьким родина Гололобових святкувала народні свята, дотримувалася українських народних звичаїв. Прибічник відомої тріади "православ'я - самодержавство - народність", Гололобов, разом з тим, підтримував почини українських діячів. Покинувши Катеринослав, Гололобов не поривав зв'язків з краєм, постійно цікавився місцевим життям, реакцією катеринославців на внутрішні й зовнішні події того часу. Разом з родиною Гололобов часто приїздив до Катеринослава. У свою чергу, катеринославці, що навідувалися до Петербурга, відвідували Гололобових, які відзначалися своєю гостинністю. На усіх, хто знав Якова Георгійовича, він справляв враження впевненої, цілеспрямованої, енергійної особистості, оптимістичний настрій якої надихав й підбадьорював інших. Широкій публіці Гололобов був відомий й як письменник. Найбільшу популярність здобула його повість "Вор", що витримала кілька видань (СПб., 1886, 1887; М., 1894, 1897). Це психологічний твір про трагічну долю сільського парубка, який став жертвою бюрократичної влади і стихійної моралі сільської громади. Повість здобула схвальних відгуків критики. Перу Гололобова належать також: етюд "Прощай" (1885), оповідання "Разочарование" (1888), статті в катеринославських виданнях. Є відомості, що твори Гололобова друкувалися також у часописах "Голос", "Неделя", "Северный вестник" [28]. Відомості про діяльність Гололобова перериваються 1915 р. Подальша його доля нам невідома. Однак про те, що з ним сталося, безумовно знав Д.І.Яворницький, тому що наприкінці 1920-х рр. в Дніпропетровському історико-археологічному музеї, яким керував Яворницький, працювала бібліотекарем донька Гололобова Ксенія (Оксана) Яківна. Додамо, що тоді ж працював ученим секретарем музею чоловік Ксенії Яківни Павло Євменович Матвієвський, який також навчався в аспірантурі під керівництвом Яворницького. Про те, що зв'язок Яворницького з родиною Гололобових не переривався свідчить і той факт, що коли Ксенія Яківна на початку 1920-х рр. навчалася в Петроградському університеті, в семінарі відомого вченого В.П.Адріанової-Перетц, вона листувалася з Дмитром Івановичем й брала активну участь у справі видання "Словника української мови" Яворницького в Петрограді [29]. Однак цей проект не здійснився. Резюмуючи, зазначимо, що Я.Г.Гололобов, безумовно, посідав одне з провідних місць в колі катеринославських діячів кін. Х1Х - поч. ХХ ст., брав активну участь у створенні міської інфраструктури, у багатьох культурно-громадських починах в краї. Література 1. Лазебник В.І. Столиця Придніпров'я (1881-1916 рр.) // Дніпропетровськ: Віхи історії. Дніпропетровськ, 2001. С. 88. 2. Дніпропетровський історичний музей (далі ДІМ). ДА. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 18. 3. [Оршер О.Л.] Литературный путь дореволюционного журналиста. М.; Л., 1930. С. 12-17; Русские писатели 1800 -1917: Биографический словарь. М., 1989. Т. 1. С. 616-617. 4. Лазебник В.І. Столиця Придніпров'я. С. 119; Вона само. Гололобов Яків Георгійович // Катеринослав - Дніпропетровськ 225: Видатні особистості та обличчя міста. Дніпропетровськ, 2001. С. 20; Абросимова С.В. Історія Катеринослава на сторінках видань губернського статистичного комітету // Грані. 2001. № 3. С. 9-12. 5. Наприклад, див.: Журналы Екатеринославской городской думы за 1905 год. Екатеринослав, 1906. С. 26, 49, 50, 67 та ін. 6. Див.: Вязигин А.С. Гололобовский инцидент. Харьков, 1909. 7. Русские писатели 1800-1917. С. 617. 8. ДІМ. Ф. 10. Арх-13263. 9. Там само. Арх-13289. 10. Там само. Арх-13264. 11. Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Дніпропетровськ, 1997. Вип. 1. С. 466.
Loading...

 
 

Цікаве