WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Український народолюбець Борис Грінченко на Катеринославщині - Реферат

Український народолюбець Борис Грінченко на Катеринославщині - Реферат

Виру, в однокласну школу. Але 30 вересня 1885 р. він виїхав з Нижньої Сироватки, кинувши учителювання й поїхавши на батьківський хутір [12, с. 79]. Невдовзі Б.Д.Грінченко замислив прилучитися до земської діяльності. Наприкінці 1885 р. він поїхав на Херсонщину і півтора року працював статистиком губернського змства, збираючи по селах різноманітні відомостіз народного життя. Водночас народолюбець продовжував займатися літературною працею: писав оповідання й казки. У 1886 р. він опублікував другу збірку "Під сільською стріхою" [1, с. 568; 14, с. 160, 13, 17]. Б.Д.Грінченко працював земцем-статистиком недовго - до весни 1887 р. Залишивши посаду, розпочав шукати заробітку. Влітку того ж року відома діячка освіти Х.Д.Алчевська, за рекомендацією М.Ф.Лободовського, запросила Бориса Дмитровича вчителювати в Олексіївську школу Слов'яносербського повіту на Катеринославщині. Незабаром розпочався катеринославський період педагогічної діяльності українського народолюбця, який тривав 6 років [1, с. 569; 12, с. 80]. Олексіївська школа була однокласною земською. Їїбюджет складав 600 крб., 2/3 якого надавало земство, а 1/3 сільська громада. Х.Д.Алчевська стала попечителькою школи, виділяла власні кошти на утримання цього навчального закладу, побудувала шкільний будинок, добирала вчительські кадри [12, с. 80]. Укладаючи з Х.Д.Алчевською словесну угоду, Борис Дмитрович висунув одну умову: якщо іспити покажуть добрі знання учнів, його не можуть звільнити з посади. Після цього, в середині вересня 1887 р. подружжя Грінченків прибуло до Олексіївки [12, с. 82]. З собою народні вчителі привезличималу бібліотеку, де були видання на різних мовах. Так, у ній налічувалось кілька примірників Біблії, видрукуваної французькою, німецькою, церковно-слав'янською й російською мовами і Новий Завіт - сербською мовою [12, с. 121, 124]. Сільська школа стояла навигоні, напроти будинку Алчевських. Шкільне приміщення містило прихожу, два класи, бібліотеку, вчительську та сторожів-ку. Навколо школи височили ряди різних дерев, проте світу у приміщеннях було багато. На чисто вибілених стінах висілигеографічні карти й малюнки з природознавства. Бібліотечний фонд налічував чимало книжок. Там само розміщувались глобуси, наочні засоби вивчення різних типів народів, деякі колекції. Олексіївська школа справила гарне враження на Грінченків. Навчальний процес мав розпочатися 2 жовтня, після Покрови [12, с. 85, 86, 87]. Хоча Олексіївська школа діяла вже сім років, рівень підготовки учнів виявився низьким - не щастило з учителями. Тому Б.Д.Грінченко заходився надолужувати раніше втрачений час, займаючисьіз здібними учнями по 8-9 годин на день. Чимало довелосьпопрацювати народномуучителю у справі налагодження дисципліни й зовнішнього вигляду школярів [12, с. 93, 98, 100, 103, 104, 106]. Чільне місце в діяльності педагога-народолюбця займало вдосконалення навчального процесу, важливим інструментом чого стала підготовка нових навчальних посібників. Уже в 1888 р. Борис Дмитрович розробив україномовний посібник "Настина читанка", який став засобом української освіти й виховання не тільки власної доньки, а селянських дітей Олексіївки. У 1889 р. Б.Д.Грінченко написав ще один посібник - "Граматика", що служив тим же цілям [4]. У процесі спілкування педагог прагнув пробудити в учнів творче мислення. У грудні 1888 - лютому 1889 рр. Б.Д.Грінченко випускав разом зі своїми вихованцями рукописний ілюстрований журнал "Думка", в якому школярі могли прочитати мудрі вислови, загадки, казки, народні пісні, оповідання. До шевченківських роковин у журналі було вміщено вірші на пошану Кобзаря [6]. Б.Д. Грінченко повністю віддавався нелегкій учительській праці. Отже, відносно вільними залишалися лише недільні вечори та свята. У ці дні до подружжя Грінченків часто заходили селяни, а іноді й вони відвідували хліборобів [12, с. 117, 118]. З перших днів перебуванняБориса Дмитровича в Олексіївці місцеві селяни були вражені, що він розмовляв з ними по-українськи, поводив себе культурно, просто, дотримувався високоморального способу життя. Тому, виявляючи свою прихильність, до Грінченків заходило багато батьків школярів. Особливо людно бувало у святкові дні. На Різдво й на Меланки селяни приходили колядувати, засівати та щедрувати, на Пасху - обмінювались пасками тощо. Притягувало до подружжя народних учителів й те, що вони у разі потреби лікували селян, аджемедичний персонал у цій місцевості на 20 верст навкруги був відсутній [12, с. 136, 138]. Незважаючи на велику зайнятість у школі, Б.Д.Грінченко не припиняв літературної діяльності, вивчив чеську мову. В олексіївський період Борис Дмитрович написав цілу низку оповідань з народного життя. Це, зокрема, "Каторжна" (1888 р.), "Олеся", "Грицько"(1890 р.), "Украла", "Кавуни" (1891 р.), "Панько", "Батько та дочка" (1893 р.) та ін. [11, с. 333-343, 344-348, 350-355, 356-359, 360-366, 367-370, 371-389]. У 1891 р. творчий доробок письменника збагатився повістю "На распутті" [10]. Грінченкова проза просякнута знанням реалій народного життя, щирою любов'ю до людей, до рідної землі. Чітка життєва позиція письменника-народолюбця відбилася в наступних рядках оповідання "Олеся": "Кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя" [11, с. 346]. В Олексіївці Б.Д.Грінченко виявив неабиякий інтерес до літературознавства, літературної біографістики. У цей період з-під його пера вийшли біографічні нариси, життєписи "Грігорій Квітка" (1890 р.), "Євген Гребінка" (1891 р.) та ін. [5; 7]. Тоді ж Борис Дмитрович активно працював у галузі української поезії. Свідченням цього стали рукописні збірки "Вірші 1889 - 1892 рр.", "Галицькі вірші" (1892 р.) [2; 3]. За визнанням самого Б.Д.Грінченка, поезія складала лише випадкове явище в його діяльності. Попри всі недоліки, вона була наповнена ідеалами правди, свободи, просвіти, глибоким патріотизмом [17, с. 2, 38, 39]. Водночас народолюбець не припиняв роботу над лексичними нотатками, матеріалами, що записував з народних вуст [8]. Згодомлексика, зібрана Б.Д.Грінченком на Катеринославщині, увійде до його чотиритомного "Словаря української мови". Утім у зазначений період в урядовій політиці щодо освіти посилилися охоронно-консервативні тенденції. Керівництво міністерством усе сильніше дбало про те, щоб у народнихшколах не зароджувалось ніяке "вільнодумство". Напевно, до начальства дійшли чутки про педагога-народолюбця в Олексіївці, якийписав твори під псевдонімом "Чайченко". Томувранці 30 квітня 1888 р. до Грінченків з'явилися жандармський ротмістр, жандармський вахмістр та поліцейський наглядач,які зробили на їхній квартирі трус. Лише за те, що Б.Д.Грінченко мав псевдонім Чайченко, він був заарештований з вилученням рукописів й листів. Проте незабаром ротмістр визнав, щозробив трус через помилку [12, с. 126,141, 144-146]. Певно, цей перший прикрий епізод не набувнегативного продовження через авторитет Х.Д.Алчевської, яка прихильно ставилась до Б.Д.Грінченка та його дружини. Адже на початку 1860-х рр. подружжя Алчевських брало участь у
Loading...

 
 

Цікаве