WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Самарський Пустельно-Миколаївський монастир. Архітектурна та мистецька спадщина XVIII – XIX ст. - Реферат

Самарський Пустельно-Миколаївський монастир. Архітектурна та мистецька спадщина XVIII – XIX ст. - Реферат

[18]. У 1760 році настоятель обітелі Володимир Сокольський "произведен в начальникм Сечевых церквей",а у 1774 році по проханню війська і по ходотайству Г.О.Потьомкіна "пожалованный даже в Архимандриты" [19]. Нові фортифікаційні роботи було виконано у 1768 році монахом Семеном Абазоном. З дозволу настоятеля він "все устроил и расположил в монастыре наилучшим образом, по правилам тактики, приспособительно к требованиям военного времени, для удобнейшего отражения вражеского нападения" [20]. Завдяки вчасно виконаним роботам, монастир благополучно вистояв напади татарської орди 1769 року. На початку царювання Катерини ІІ монастирь продовжував "более и более улучшаться и возвышаться в своих постройках и хозяйственных заведениях". Після зруйнування Запорозької Січи у 1775 році монастирю ще на деякий час вдалось зберегти свої володіння. Але вже у 1780 році його передали Києво-Межигірському монастирю, що знаменувало собою початок нового періоду в житті обителі. У 1778 році святу обитель відвідав грецький Митрополіт Ігнатій Готфійський. Він звернув увагу настоятеля та монахів на старезність та нетривкість головного храму святої обителі. Святим Синодом було дозволено у 1780 році збудування нової соборної церкви Святого Миколая. Дерев`яна нова церква повинна була мати п`ять верхів. Але вона так і не була збудована. Замість старого дерев`яного головного собору , закладено у 1782 році, новий кам`яний, стараннями відомого в історії запорозьких козаків "дикого попа" - Кирила Тарловського, і колишніх військових старшин [21]. Закінчено будівництво нового собору у 1787 році. Після закінчення будівництва Миколаївського собору Самарський монастир здобув надзвичайно потужну композиційну домінанту, яка беззастережно підпорядковувала собі всю навколишню забудову. Мабудь, і сам К. Тарловський не міг сповна передбачити ступінь довершеності та образної виразності свого останього архітектурного дітища. Новий монастирський храм ознаменував собою появу одного з найяскравіших творінь будівельного мистецтва другої половини XVIII ст. на теренах колишньої Запорозької Вольниці. Цей витвір органічно увійшов в мальовничі самарські ландшафти, вдало доповнюючи нерукотворну красу тутешньої природи величним витвором людських рук. 1788 року було заведено російським урядом в Гетьманщині та Степовій Україні "штати" для монастирів, се б то деякі з них (от як Нехворощанський, аорельський, Сокільський та інші) зовсім знищено, а в тих, що зоставлено, одібрано усі села й значну більшість грунтів [22]. Собор в ім`я святителя Миколая, Кам`яний, хрещатий у плані, фасади перетинає розвитий карниз, розділяючи стіни на два яруси. Пам`ятка хоч і вціліла, але дуже постраждала від часу. Втрачено барабан головної бані з купольним завершенням, і ймовірно, з численними перебудовами, втрачено фронтони барокової форми, а замість них з`явилися властиві класіцизму трикутні фронтони. Повністю перебудовано інтер`єр, але вцілів ліпний барочний декор, арочне обрамлення вікон, характерізуюче будівлю як приклад архітектури бароко [23]. Собор в ім`я святителя Миколая, Кам`яний, хрещатий у плані, фасади перетинає розвитий карниз, розділяючи стіни на два яруси. Пам`ятка хоч і вціліла, але дуже постраждала від часу. Втрачено барабан головної бані з купольним завершенням, і ймовірно, з численними перебудовами, втрачено фронтони барокової форми, а замість них з`явилися властиві класицизму трикутні фронтони. Повністю перебудовано інтер`єр, але вцілів ліпний барочний декор, арочне обрамлення вікон, що характеризує будівлю як приклад архітектури бароко [23]. З 1791 року колишній військовий монастир, з наказу церковного уряду, стає "загородним домом" Катеринославських архієреїв. На захід від собору у 1798 році Карп Яковенко, новокодацький мешканець, будує дерев`яну чотирьохярусну дзвіницю. Поряд з собором у 1815 році будують трапезну церкву в ім`я Преображєнія Господня. Вона менша за інші церкви монастиря. Остаточно її обновив єпископ Серапіон, пізніше похований під полом церкви. На місці дерев`яної чьотирьохярусної дзвіниці, будують нову дзвіницю головної церкви. Це сталося у 1828 році , в один рік з будівництвом архієрейского будинка [24]. З колокольні було чудово видно усю монастирську округу: ліс, річку, величний та своєрідний Троїцький собор в Новомосковську та деякі села. Коло трапезної будують третю церкву, в ім`я Георгія - побєдоносця, поставлена при архієрейському будинку у 1838 році. Архієрейський будинок спочатку був дерев`яний. Отже з вище наведеного видно, що третій етап формування монастирського комплексу завершився у 40-х роках XIX ст. Нажаль інтерес дослідників завжди привертав увагу Миколаївський собор, а монастирський комплекс досі лишається поза увагою науковців, і тому хочеться звернути увагу на специфіку створення цього архітектурного ансамблю, який сформувався в середині ХІХ ст. До цього часу було побудовано усі будівлі композиції головного ядра, в суворій залежності від параметрів першої і головної будівлі. Собор слугує основним мірилом при формуванні композиції. Відстані між спорудами та їх висоти так чи інакше знаходились у залежності від собору. Це гарно видно з плану Самарського монастиря 1865 року. Давні зодчіприпускали розкриття перед прихожанами спочатку загального вигляду композиції центральної групи на фоні оточуючого середовища . Вже потім, під час пересування по центральному майдану - території, яка увібрала в себе усі головні споруди комплексу (собор, трапезну, дзвіницю и др.), доступної прихожанам і віддаленої від господарчої зони спорудами як правило другорядної важливості - показати деталі будівель [25]. Подальші споруди ставилися як правило на відстані приблизно двох, рідше трьох висот від попередніх будівель. Виходячи з історико-культурної цінності, а також враховуючи те, що комплекс неодноразово перебудовувався і має у своїй структурі різночасові нашарування, потрібно розглянути методи, за допомогою яких можна на сучасному етапі з`ясувати силуетні особливості в оточуючому середовищі. На жаль, поки що не вдалося віднайти будь яких графічних матеріалів, які могли б надати можливість уявити хоча б план і розташування підземної церкви у складі монастирського комплексу. Питання підземних (печерних) церков дуже цікаве і мало досліджено. Базуючись на різноманітних матеріалах з історії печерних монастирів можливо зробити висновок, що причина підземного влаштування не була утилізована, вона містила у собі символічне значення. В будівництві монастирських комплексів архітектурним втіленням світла Божого стало саме підземне влаштування обителі, головною якісною ознакою якого є відсутність денного світла. Факт протистояння темряви і світла, розуміється прагненням печерників до іншого, дійсного в їх розумінні світла, ніж сонячне тварне світло [26]. Печерна церква Самарського монастиря потребує більш ретельного вивчення, оскільки має величезне значення і є безцінним інформаційним джерелом минулого. Поряд з архітектурними спорудами, невід`ємну частину Самарського монастиря становлять пам`ятки образотворчого мистецтва, хоча, як не дивно, переважна більшість тих пам`яток, що зберігаються в різних місцях, а деякі зникли зовсім, ще чекають грунтовного наукового дослідження. Певною мірою це стосується найбільшої святині монастиря - чудотворної ікони Самарської Богородиці, намальованої, ймовірно, в 30-х роках XVIII століття. Це, ймовірно, найстаріша ікона на усю колишню Катеринославщину. Уряд одібрав ікону у Нових Кайдаках з місцевої церкви (зараз її вже не має) і передав на переховування до архієрейського будинку. Без слідства заборонялось визнавати ікони чудотворними (наказ царя Петра І). Ікона перебувала в Катеринославі до 1808 р., а тоді
Loading...

 
 

Цікаве