WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Роль меценатства у збереженні культурної спадщини - Реферат

Роль меценатства у збереженні культурної спадщини - Реферат

України (наприклад, в Одесі, Керчі, Херсоні, Катеринославі та ін.). Більшість музеїв Новоросійського краю зобов'язані своїм існуванням місцевим археологам, краєзнавцям, які передавали (жертвували) у їхні фонди більшу частину своїх колекцій. Так, чудова нумізматична колекція статського радника І.П.Бларамберга стала основою для діяльності відкритого 9 серпня 1825 року Одеського міського музею. Одна її частина була ним подарована, а інша - придбана для музею "за тисячу рублів з міського бюджету у 1826 р.". Посередником у цій справі виступив М.С.Воронцов, який звернувся до імператора Миколи I за дозволом витратити міські гроші на розвиток міста і музею, зокрема. Невдовзі дозвіл було отримано. Така ж ситуація склалася і з Одеським музеєм старожитностей, заснованим у 1839 році Одеським товариством історії та старожитностей, першими експонатами якого стали особисті подарунки членів-засновників цього Товариства, а також пожертвування від місцевих державних установ [6, арк. 1, 2зв]. Так, у 1840-х роках професор Рішельєвського ліцею та секретар Товариства М.Мурзакевич надав до фондових колекцій музею багато реліквій, пов'язаних з історією Запорозької Січі, серед них - замовлена ним копія храмової ікони січової Покровської церкви, на якій зображено представників козачої старшини (оригінал ікони загинув під час пожежі наприкінці ХIХ століття), орденські знаки (зірки Андрія Первозванного, Георгія Победоносця і Святого Володимира) та аксельбант Г.Потьомкіна [13, с. 106]. Створення інших не менш відомих музеїв старожитностей на півдні України, також не обійшлося без участі відомих представників інтелігенції того часу, які здійснювали нагляд за їх діяльністю, піклувалися про їх розвиток, передавали власні колекції стародруків та предметів старовини до музейних фондів. Початковий етап в історії музейної справи на Катеринославщині був пов\'язаний з меценатською діяльністю Олександра Миколайовича Поля, який у 1887 році на базі своєї власної колекції, що нараховувала понад 4770 предметів, відкрив приватний археолого-історичний музей. В основу його колекції було покладено історичний матеріал, знайдений О.М.Полем під час проведення ним археологічних розвідок на території Катеринославской губернії. Це були предмети кам'яного та бронзового віків, давніх грецьких колоній, скіфської старовини, а також зібрання зброї, монет та етнографічні матеріали (одяг, скульптура, вироби зі скла, кераміки тощо). Після смерті О.М.Поля, у 1890 році, частина його колекції була покладена в основу відкритого у 1902 році Обласного (губернського) музею. Вона була пожертвувана дружиною О.М.Поля Ольгою Семенівною і нараховувала 2060 предметів старовини [11, с. 211, 216, 218]. Протягом 1902-1912 років у музей надійшли різноманітні стародавні пам'ятки (археологічні, етнографічні, церковні та ін.) із зібрань багатьох місцевих колекціонерів, істориків, краєзнавців-аматорів: В.Антоновича, М.С.Білого, П.О.Гана, Я.Г.Гололобова, А.Синявського та багатьох інших [9; 11, с. 81-82, 105-106, 117]. Меценати не припиняли робити свої дарунки музеям і надалі. Вони жертвували не тільки нумізматичні та писемні старожитності зі своїх особистих колекцій, але здійснювали також і грошову допомогу. Більшість музеїв існували за рахунок щорічних субсидій, виділених Міністерством внутрішніх справ Росії і Міською думою [5, арк. 27, 93-93зв.]. Але цих грошей не вистачало ні на збільшення фондових колекцій, ні на ремонт приміщення, ні, звичайно ж, на будівництво нового приміщення. Тому керівництву музеїв неодноразово доводилося звертатися за фінансовою підтримкою до заможних людей, яким не байдужими були їхні проблеми. Прикладом цього може слугувати благодійна та меценатська діяльність Одеського міського голови Г.Г.Маразлі, який пожертвував 30 тисяч рублів на будівництво нового будинку для Одеського музею старожитностей та публічної бібліотеки. Приміщення було побудовано у 1883 році за проектом архітектора Ф.В.Гонсіоровського на Біржовій площі на місці занедбаного будинку Одеського товариства історії та старожитностей. Через 9 років також на кошти Г.Г.Маразлі до будинку було зроблено прибудову [1, с. 2; 17, с. 58]. Це дозволило бібліотеці збільшити книгосховище майже вдвічі, а музеєві - змінити характер основної експозиції, яка відтоді розміщалась в 10 залах і вестибюлі, а не в чотирьох кімнатах, як раніше [6, с. 7]. На жаль, незважаючи на наявність глибоких соціально-історичних традицій, культура благодійності та меценатства у сучасному українському суспільстві поки ще не набула належного розвитку. Таке ставлення до благодійності не в останню чергу пов'язане з реаліями сьогоднішнього дня. Враховуючи існуючий історичний досвід, слід зазначити, що благодійність ефективно сприяє не тільки становленню і розвиткові науки, культури й освіти, але також і взаємодії особи, суспільства й держави. Сьогодні одну з ключових позицій у здійсненні благодійної та меценатської діяльності відіграють представники так званої бізнес-структури. Але тепер визначальними мотивами прояву благодійності для українських меценатів є не релігійно-етичні, соціальні чи культурні моменти, а лише можливість заявити про себе, підтвердити значимість власної ваги, отримати додаткову рекламу. Тому важливо, щоб у цій справі зазвучала і релігійно-етична, культурна складова, що споконвічно було властиво українському народові. ? Література 1. 246 заседание Императорского Одесского общества истории и древностей 3 февраля 1892 года. - Одесса, 1892. - 9 с. 2. Бориневич А.С. Благотворительность // Одесса.1794-1894. - Одесса, 1894. - Вып.1. - С.705-708. 3. Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Энциклопедический словарь. - СПб., 1891. - Т.4 (Кн.7). - 472 с. 4. Даль В. Толковый словарь живого Великорусского языка: В 4-х т. - М., 1978. - Т.1. - 699 с. 5. Державний архів Одеської області (далі - ДАОО). - Ф.93. - Оп.1. - Спр.172. - 120 арк. 6. ДАОО. - Ф.93. - Оп.1. - Спр.174. - 68 арк. 7. Донік О.М. Благодійність в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) // Український історичний журнал. - 2005. - № 4. - С. 159-177. 8. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" // Голос України. - 1997. - № 194. - 15 жовтня. - С.4-5. 9. Каталог Екатеринославского областного музея им.А.Н.Поля: Археология и этнография / Сост. А.Скриленко, В.Бабенко. - Екатеринослав, 1905. - 296 с. 10. Кравченко Е. Благотворительность как механизм личностного и общественного взаимодействия: историческая ретроспектива // Я. - Харьков, 2006. - С. 4-5. 11. Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип.3: Листи музейних діячів до Д.І.Яворницького. - Дніпропетровськ, 2005. - 740 с. 12. Саманцова О.В. Мотиваційні чинники добродійної діяльності підприємців другої половини ХІХ - початку ХХ ст. (на прикладі Донецького економічного регіону) // Сторінки історії: Збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 23. - С. 35-36. 13. Стрижова І.А. Внесок професорів Новоросійського університету у пам'яткоохоронну справу ІІ половини ХІХ ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія: Збірник наукових праць. - Вінниця, 2006. - Вип. 11. - С. 104-108. 14. Стрижова И.А. Из истории становления памятникоохранного дела на юге Украины // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк. - 2005. - № 2. - С. 53-57. 15. Тазмин Ю.Н. Меценатство и благотворительность в России. К вопросу о мотивациях // Социологические исследования. - 2002. - № 2. - С. 92-97. 16. Чередниченко А. Українське меценатство поступається спонсорству //Хрещатик. - 2003. - № 67 (2274). - 14 травня. 17. Шувалов Р.А. Благотворительная деятельность Г.Г.Маразли // Григорий Григорьевич Маразли: меценат и коллекционер: Сб. ст. - Одесса, 1995. - С. 46-75.
Loading...

 
 

Цікаве