WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Релігійна боротьба між греко-католиками і православними на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років - Реферат

Релігійна боротьба між греко-католиками і православними на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років - Реферат

становили абсолютну більшість (90%) у Тереблі, Углі, Кричові, Чумальові та володіли церковним майном [53]. Проти православних вірників Буштина та Новобарова у 1923 р. були порушені судові процеси. З православних священиків, що працювали у названих селех слід відзначити І. Чернявіна (Буштино), І. Гриня, ієромонаха Бориса (Мидляка) (Теребля), С. Багана (Угля), І. Сидора (Кричово), Д. Томашівського (Чумальово) [54].
Активізація православного рухуспостерігалася також на Рахівщині. 24 травня 1923 р. греко-католицький священик О. Ронайт з Ясіня повідомляв єпископа про те, що 29 травня 1923 р. православний ієромонах Олексій (Кабалюк) має намір приїхати в село з метою заснування православної громади. Священик просив єпископа звернутися до відповідних органів і заборонити православним вчинити заплановані дії [55]. У листах до кружного начальника у Рахові та жупана у Великому Севлюші єпископ Антоній (Папп) просив захисту греко-католицької церкви і вимагав заборонити діяльність Олексія (Кабалюка) у с. Ясіня [56]. Незважаючи на протести греко-католицького єпископа 29 травня 1923 р. Олексій (Кабалюк), у супроводі 3 монахів таки відвідав Ясіня. Він відправив службу на могилі матері та відвідав збори в будинку Ю. Кабалюка, де було засновано православну громаду [57]. 16 січня 1924 р. стражмістер Й. Петрік з Квасів повідомляв, що у Білин прибув православний священик М. Розман, котрий відправляв богослужіння біля греко-католицького храму. Значна частина населення, що була присутня під час служби записалася потім у православну віру. Серед головних активістів православного руху у Білині, Й. Петрік називав М. Поповича та вчителя М. Волянського [58]. 8 квітня 1924 р. жителі с. Великий Бичків у повному складі перейшли у православ'я [59]. 20 листопада 1923 р. рахівський греко-католицький парох М. Дем'янович у листі до єпископа писав: "Кабалюк Лей 7 новембра на полудне приїхал, у едного вірника свого поселився, там различныя обряды кончил, и в ночи из хижы до хижы ходил и всякія моленія отправлял" [60]. 8 листопада 1923 р. в день св. Дмитра Олексій (Кабалюк) на кладовищі у Рахові відправив службу на якій були присутні до 300 осіб. 9-11 листопада 1923 р. він відвідав Ясіня і Кобилецьку Поляну, де виконував різноманітні треби для православних вірників [61].
Дещо слабша релігійна боротьба між греко-католиками і православними у першій половині 1920-х рр. була на Волівщині (нині Міжгірщині). Православний рух спостерігався у Воловому, Прислопі, Верхньому Бистрому, Нижній Колочаві, Торуні, Лопушному, Титковцях, Завійці. 24 березня 1923 р. за розпорядженням заступника голови окружного комітету у Воловому Л. Бартунєка, греко-католицька церква у Торуні була передана в користування православним [62]. 19 січня 1924 р. під час сутички між православними і греко-католиками декілька селян було поранено жандармами [63]. Через деякий час влада повернула церкву греко-католикам.
За повідомленням греко-католицького часопису "Душпастирь" у 1925 р. православні володіли греко-католицькими церквами, або церковним майном у наступних селах: Берлебаш, Барбово, Березники, Нижній Бистрий, Буштино, Волоське, Вільхівці, Вучкове, Горонда, Колочава-Горб, Горінчово, Данилово, Дулово, Заднє, Іза, Калини, Канора, Копашнево, Кошельово, Крайниково, Липча, Великі Лучки, Руська Мокра, Нанково, Прислоп, Акна Рахів, Рахів-Розтока, Росушка, Руське, Нижнє Селище, Синевир, Теребля, Терешул, Торунь, Угля, Уйбарово, Мале Урмезово, Чапівці, Червеньово, Чумальово, Шандрові, Широкий Луг, Ясіня, Бороняво. За допомогою влади греко-католики до жовтня 1925 р. повернули собі власність у Великій Кривій, Підплеші, Бедевлі, Стеблівці, Нижньому Ясіні, Великому Бочкові, Старому Давидкові, Кушниці [64]. Боротьба між православними і греко-католиками досягла апогею в с. Верхня Апша, де 24 квітня 1926 р. був убитий пострілом з рушниці місцевий православний священик І. Попович.
23 квітня 1925 р. був прийнятий чехословацький закон "Про взаємні відносини між різними віросповіданнями". Закон спрощував процес зміни віросповідання. Особа, якій виповнилося 16 років зверталася до окружного уряду з усною, або письмовою заявою про перехід у іншу церкву. Після чого окружний уряд видавав прохачу письмове посвідчення та повідомляв священика, з церкви якого виступив вірник [65]. §.10 IV частини Закону регулював питання користування цвинтарями. Вказувалося, що якщо у селі представники одного віросповідання не мають кладовища, то вони повинні ховати своїх покійників на сільському цвинтарі, але якщо останній відсутній, то тоді на цвинтарі іншого віросповідання [66]. Необхідно відмітити, що деякі параграфи закону 1925 р. ідентичні вимогам православних громад, що були викладені в меморандумі до президента ЧСР Т. Масарика у 1920 р. Таким чином, влада намагалася припинити релігійну боротьбу, що виникала внаслідок відсутності необхідних розпоряджень. З боку місцевих чеських урядовців було чимало зловживань у вирішенні релігійних питань. Наприклад, Мукачівський окружний начальник Соліч заборонив православному священику В. Коломацькому відправляти службу у Старому Давидкові навіть у приватному будинку [67].
Отже, період першої половини 1920-х рр. на Підкарпатській Русі відзначався релігійною боротьбою між представниками греко-католицької та православної церков. Чехословацька влада у перші роки свого врядування проводила толерантну політику стосовно всіх релігійних конфесій. Відсутність чіткого законодавства про культи призвело до того, що православні вірники, де вони мали більшість у селах, почали займати колишні греко-католицькі храми. На Підкарпатській Русі постала складана ситуація з церковним майном, яким після переходу у православ'я навіть усієї громади, володіла Мукачівська греко-католицька єпархія. Слабка поінформованість населення та відсутність чіткого керуючого центру у православній церкві призводило до конфліктів з поліцією та окружними урядами, що негативно відзначалося на обличчі православного руху.
?
Список літератури:
1. Хомин П. Церковне питання на підкарпатській Русі // Нива. - Львів. - 1922. - січень. - 42. - С. 48-49.
2. ДАЗО. - Ф. 28. Оп. 5. - Спр. 10. - Арк. 7.
3. Там само. - Арк. 8 об.
4. Там само. - Арк. 9.
5. ДАЗО. - Ф. 28. - Оп. 5. - Спр. 63. - Арк. 10-10 об.
6. ДАЗО. - Ф. 63. - Оп. 2. - Спр. 113. - Арк. 27.
7. ДАЗО. - Ф. 63. - Оп. 2. - Спр. 49.- Арк. 22.
8. ДАЗО. - Ф. 151. - Оп. 7. - Спр. 499. - Арк. 1.
9. Там само.- Арк. 1 об.
10. Там само. - Арк. 2 об.
11. Там само. - Арк. 3 об.
12. Там само. - Арк. 5.
13. ДАЗО. - Ф.28. - Оп.3. - Спр. 35. - Арк. 1.
14. Лучанскій "отпуст" // Наука. - 1920. - 5 децембра. - С. 3.
15. "Велики Лучки и православіе в Подкарпатской Руси" // Русин. - 1921 р. - 1 января. - С. 2.
16. Карпато-Русскій вестник. - 1921. - 8 мая. - С. 6.
Loading...

 
 

Цікаве