WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Поєднання християнських і язичницьких мотивів в орнаментах рушників центральної Чигиринщини - Реферат

Поєднання християнських і язичницьких мотивів в орнаментах рушників центральної Чигиринщини - Реферат

її на полотні не випадкове.
Слід згадати, що в християнській символіці троянда - томістичний центр, що є одночасно й універсальним знаком небесної довершеності й Бога.
Композиція нижньої частини рушника складається з геометричного орнаменту. Це кілька перехрещених ліній, що утворюють ромби з крапками - квадратами всередині, причому кожна з ліній закінчується "сосонкою".
За Б. Рибаковим, ромбокрапкова композиція - це древній знак землі, відомий ще з доби енеоліту (мідно-кам`яний вік - IV - III тис. до н.е.), який побутував протягом кількох тисячоліть [10, 524,525].
Ромб чи квадрат, поставлений на кут і розділений на 4 частини, був символом поля і плодоріддя, крапка - це сім`я. Такі знаки можна побачити в оздобленні кераміки, виробів з каменю, на прадавньому металі. Зокрема, ми можемо спостерігати ромбо-крапкову чотирискладову композицію на трипільському посуді, ритуальних глиняних жіночих фігурках, що мали забезпечити родючість землі та жінки.Думка давніх художників поверталася до такої чотирискладової композиції тому, що для землероба вона асоціювалася з чотирма сторонами світу (північ, південь, захід, схід), а головне, - зі сторонами прямокутного поля" [5, 26].
У вишивку цей знак прийшов уже пізніше, але смислове навантаження його залишилося початковим, пов`язаним з аграрним достатком, плодоріддям людини і землі.
Орнамент "сосонка" ("ялинка"), широко розповсюджений у вишивці ХІХ-ХХ ст., копіює верхньої верхньопалеолітичні наскельні малюнки - нанизані на вертикальні лінії кути, вершиною догори та донизу.
В основі таких "ялинок" лежить кут - знак, відомий ще з початків становлення мистецтва. Кути ніби відтворюють знаки роду, бо кут вершиною донизу - жіночий знак, вершиною догори - чоловічий. Таким чином в період верхнього палеоліту позначали людину.
Як зазначає С. Китова, антропоморфність знаку з`явилася на основі споглядання людиною самої себе: так відтворюється та частина тіла, звідки народжується нове життя [2, 93].
Восьмикінцеві зірки - розетки, зображені на рушникові, - давні солярні знаки, заклинання світлих, добрих сил.
Завершується композиція китицями, якими зазвичай прикрашали нижній орнаментний ряд рушника. Китиці - відомий знак кінця, завершеності.
Неабиякий інтерес викликає рушник з колекції Кам`янського державного історико-культурного заповідника, на якому зображено могилу з хрестом, уквітчаним колосками і виноградним листям (м. Олександрівка).
Найбільш цікавий образ цього рушника півень, що сидить на хресті.
Взагалі цей образ, досить широко розповсюджений у світовій міфології, - пов`язаний з сонцем (як і сонце, півень "відраховує" час). Півень - це зооморфне втілення сонця, небесного вогню. У наших предків, древніх слов`ян, існував звичай приносити півня в жертву, молячись сварожичу - сонцю, вогню.
Півень також символізує перемогу добра над злом, дня над ніччю. В багатьох казках зустрічається мотив півня, що своїм криком розганяє нечисту силу, відлякує мерців.
Саме з півнем пов`язується і символіка воскресіння з мертвих, вічного життя. Адже півень своїм вранішнім співом віщує відродження дня, світла після ночі. Все повертається і починається спочатку [9, 309, 310).
В цьому контексті зрозуміле зображення півня на могильному хресті. Ідея, закладена в сюжет рушника, підсилюється написом: "Итам им счастье".
Листя винограду й хлібне колосся, що обвиває хрест, символізують плодоріддя й достаток. Ці образи ніби доповнюють словесне побажання померлому - відродження й благоденствія у новому житті.
У контексті християнської символіки вишивані переплетення винограду (в даному випадку лише листя) з колосками злаків можна розглядати як символи вина і хліба святого причастя.
Виходячи з опису рушника, можна зробити висновок, що за призначенням він поминальний. У наших предків існував звичай вивішувати рушник (іноді фартух) на могильному хресті. Це було ритуальне дійство, що символізувало передачу або демонстрацію жертви, дару померлому родичеві, від якого живі сподівалися захисту й опіки. Цей звичай був притаманний усім слов`янським народам і особливо стосувався поминальних днів, коли, за народними віруваннями, душі померлих приходять на цей світ відвідати своїх рідних [6, 14].
В деяких місцевостях в такі дні рушник вивішували з вікна і ставили на нього запалену свічку. Рушник ставав своєрідною дорогою, по якій душі померлих можуть завітати до хати [7, 61).
Отже, у своїй доповіді ми спробували прослідкувати, як поєднується християнська та язичницька символіка в орнаментах рушників (за матеріалами фондів Кам`янського державного історико-культурного заповідника). Зробили це на прикладі кількох зразків, де, на нашу думку, прояви язичництва й християнства є найбільш яскравими.
Проте на дослідження чекають і інші рушники, зокрема й ті, де зображено світове древо (серед них і чернецькі), землеробські, весільні, рушники із рослинними, орнітоморфними та антропоморфними зображеннями, рушники з жанровими сценками іт. д.
?
Література
1. Гасюк О., Степан М. Художнє вишивання. - К.: "Вища школа", 1982.
2. 2.Китова С. Полотняний літопис України. Семантика орнаменту українського рушника. - Черкаси, 2003.
3. Китова С. Птахи у фольклорі та вишивці середнього Подніпров`я. - Черкаси: "Сіяч", 1993.
4. Кочереженко С. Вишивка Сумщини // Народне мистецтво, №3-4 1999 р.
5. Кузь В., Синачук Н. Семантика образів старовинних рушників Уманщини. // Берегиня. Число 2`03 (37).
6. ЛупійТ.Семантика рушників увесільній,поховальній та поминальній обрядовості// Берегиня. Число 3`00 (26).
7. Мельничук Ю. Семантикаукраїнських вишитих рушників. // Народне мистецтво. № 3-4, 2004.
8. Мельничук Ю. Семантика українських вишитих рушників. // Народне мистецтво, № 1 -2, 2005.
9. Мифы народов мира. Энциклопедия. - М., 1991.
10. Рыбаков Б. Язычества Древней Руси. - М.: "Наука", 1998.
11. Фоменко І. Давні рушники і їх символіка // Народне мистецтво, № 3-4, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве