WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Інституційна організація єпархіального управління карпаторуської православної церкви (1926-1930) - Реферат

Інституційна організація єпархіального управління карпаторуської православної церкви (1926-1930) - Реферат

Сремських Карловцях готувалося проведення Собору СПЦ. Пізніше до них приєдналися Василь Гайду та ігумен Амфілохій (Кемінь). У зверненні до сербського патріарха, вони висловили протест проти дій уряду ЧСР та просили звернутися до Ліги Націй з вимогою, щоб чехи не втручалися у внутрішні справи православної церкви і визнали її нарівні з рештою релігійних віросповідань, що існували в республіці [12].
У тому ж 1926 р. чеський уряд видав закон за №122 про православну церкву в Підкарпатській Русі, в якому мовилося: всякий церковний православний прихід вважається затвердженим державою, якщо він був зареєстрований настоятелем церкви станом на 1 січня 1926 р. Але, на жаль, цей закон тримався в таємниці до 1928 р., коли чехословацький уряд видав розпорядження за №124, в якому було докладніше пояснено рівноправ`я православної церкви з іншими віросповіданнями в Чехословаччині [13].
Собор СПЦ, що відбувся у листопаді-грудні 1926 р. прийняв рішення про призначення єпископом для православних Підкарпатської Русі та Східної Словаччини Іринея (Чирич) - владику Новосадсько-Бачкського. Чеський посол Ян Шеба у звернення до членів Синоду СПЦ виступив проти обрання Іринея (Чирич) та вимагав іменувати іншу особу, але Синод відкинув пропозицію посла, наголосивши, що чеська влада не має права втручатися у церковні справи [14]. Згідно архівних документів приїзд єпископа Іринея (Чирич) на Підкарпатську Русь був призначений на 19 грудня 1926 р. Цього ж дня, чеський посол у Белграді Ян Шеба повідомив Міністерство Закордонних справ Югославії, що відбулася його зустріч з Сербським патріархом Димитрієм. Патріарх порушив питання найшвидшого від`їзду на Підкарпатську Русь єпископа Іринея (Чирич) та його помічника Дамаскина (Грданичка). Вказувалося, що головна місія єпископа Іринея (Чирич) - ознайомити з справами православної церкви протосингела Дамаскина, та за кілька місяців, повернутися до Нового Саду. Посол стверджував, що патріарх гарантував обрання Дамаскина (Грданичка) постійним єпископом для Підкарпатської Русі. Посол також просив підтвердити позицію міністерства Югославії у справі поїздки вище названих осіб [15]. Таким чином, можливо під тиском Ліги Націй, чеський уряд змінив свою позицію щодо єпископа Іринея (Чирич), який 13 січня 1927 р., у супроводі секретаря приїхав до Праги. Візит єпископа до Праги був закономірним явищем, він мусив висловити лояльність до чеського уряду та узгодити умови свого перебування в державі на посаді керуючого православною церквою. Під час відвідин міністерства Шкіл і Народної освіти єпископу Іринею (Чирич) було порекомендовано під час перебування на Підкарпатській Русі уникати політичних справ і займатися виключно церковними питаннями [16]. Цього ж дня єпископ Іриней (Чирич) зустрівся з єпископом Чехословацьких земель Гораздом (Павлік), ставлеником СПЦ, з яким обговорив питання діяльності православної церкви в державі та усунення юрисдикції архієпископа Савватія (Врабец)[17].
14 січня 1927 р. єпископ Іриней (Чирич) приїхав до с. Іза, де видав своє перше архієрейське послання і розпорядження до православного духівництва й народу на Підкарпатській Русі. У першому посланні владика говорив, що він "прибув на Карпатську Русь по благословенню Собору СПЦ і з відома уряду Чехословацької республіки, який обіцяв йому надати свою повну моральну і матеріальну допомогу"в справі організації місцевої православної церкви [18]. З огляду на те, що єпископу Іринею (Чирич) для організації православної єпархії було необхідно жити ближче до світських властей, він тимчасово переїхав до Ужгорода, де 15 січня 1927 р. зробив візит губернатору Підкарпатської Русі Антонію Бескиду, віце-губернатору Антонію Разсипалу та іншим видним особам, з якими обговорював питання, що стосувалися православної церкви [19]. 19 січня 1927 р. єпископ Іриней (Чирич) приїхав у с. Іза у супроводі архімандрита Олексія (Кабалюка) та архімандрита Матвія (Вакаров) [20]. В селі владику зустріли біля 200 осіб, які біля входу до фари (будинок священика при церкві - Ю.Д.) вивісили напис: "Да розрадується душа Твоя о Господі". Перший привітав єпископа Іринея (Чирич) від імені православного комітету с. Іза Юрій Пристая. В церкві з вітальним словом виступив ігумен Амфілохій (Кемінь). Під час богослужіння було присутні біля 400 осіб [21].
Єпископ Іриней (Чирич) проводив місіонерську роботу серед греко-католицьких вірників та духовенства. Так, за повідомленням ізянського стражмістра Вацлава Штіга, єпископа Іринея (Чирич) в Хусті 21 січня 1927 р. відвідали два уніатські священики з Мукачівщини, які виявили своє бажання перейти в православ`я [22] . 14 лютого 1927 р. мукачівський греко-католицький єпископ Петро (Гебей) у листі до вікарія Абрі Тагі вказував, що з достовірних джерел йому стало відомо про участь жінки греко-католицького дяка Задора в урочистостях з нагоди приїзду єпископа Іринея (Чирич) [23].
Після прибуття до Ужгорода єпископ Іриней (Чирич) почав діяльність по організації православної церкви, прагнучи добитися у чехословацького уряду визначення допомоги (конгруа) православному духівництву на підставі чехословацького закону за №122 від 25 червня 1926 р. Про це свідчить його послання до православного населення від 3 лютого 1927 р., де єпископ порушував питання утримання православного духовенства. Єпископ Іриней (Чирич) наголошував, що держава, згідно закону від 25 червня 1926 р. забезпечила духовенству певне утримання, але не всі священики змогли отримати допомогу у зв`язку з рядом вимог. Крім того, священики не отримають конгруа допоки єпархіальне керівництво не узагальнить і не подасть відповідний кошторис. У зв`язку з цим, єпископ просив священиків підготувати і подати до органів влади документи для отримання фінансової допомоги [24].
Активна діяльність єпископа Іринея (Чирич) викликала різку реакцію архієпископа Савватія (Врабец) в Празі. Вже 7 лютого 1927 р. у посланні до духовенства та мирян архієпископ Савватій (Врабец) стверджував, що єпископ Іриней не прийшов на Підкарпатську Русь як пастир, бо має свою область у Сербії. Він переконував вірників, що діяльність єпископа Іринея не принесе на Підкарпатську Русь єдність і мир, а навпаки влаштує розкол ще більший. Архієпископ Савватій (Врабец) закликав не підкорятись розпорядженням Іринея (Чирич) [25]. Хоч чехословацька влада і заборонила архієпископу Савватію (Врабец) втручатися до справ православної церкви на Підкарпатській Русі, його прихильники продовжували антисербську агітацію та пропаганду. Про це свідчать численні листи священиків до єпископа Іринея (Чирич). Наприклад, священик з с. Кушниця ієромонах Сергій (Марушко) 4 квітня 1927 р. заявив, що він не визнає владу єпископа Іринея (Чирич) і підкоряється лише архієпископу Савватію (Врабец)[26]. За повідомленнямсвященика Георгія Русинка з с. Тернова від 9 лютого 1927 р. в Тячівському окрузі архієпископа Савватія (Врабец) підтримували: архімандрит Боголіп (Церковник) (с. Бедевля), священики - Іван Бабич (с. Дубове), Георгій Бедзір (с. Калини), Іван Кивешлігетій (с. Ганичі), Георгій Носа (с. Нересниця), Степан Стойка (с. Вел. Крива) [27], Василь Несух (с. Теребля), Іван Бабинець (с. Дулово), Василь Немеш (с. Угля), Василь Країло (с. Чумальово), ієромонах Миколай (Мадар) (с. Кричево), Михайло Салейчук (с. Колодне) [28].
9 лютого
Loading...

 
 

Цікаве