WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → І.Є.Забєлін – дослідник скіфських царських курганів півдня Катеринославщини - Реферат

І.Є.Забєлін – дослідник скіфських царських курганів півдня Катеринославщини - Реферат

Забєліна 1840-1850-х років переважали нариси й статті з історії вітчизняної культури й побуту. Молодий історик наполегливо акцентував увагу на необхідності розширення предмета і вдосконалення методів історичної науки, вбачаючи пріоритетність у вивченні історії міст і областей, у всебічному розширенні джерельної бази досліджень і критичному підході до них, у доступності наукового мовного стилю тощо. У наукових публікаціях 1850-х років виявляється зростання інтереса І.Є. Забєліна до теоретичних проблем археології. Він зосереджує увагу навколо наукової розробки таких питань, як перехід від емпіричного етапу археології до її теоретичного осмислення, визначення предмета археології як самостійної науки, теоретичного обґрунтування головних категорій і понять археології, зокрема, "археологічна пам'ятка", "археологічний факт". Молодий вчений висловлював думку про те, що предмет історії усвідомлюється не шляхом безпосереднього спостереження, а через історичне джерело, яке виступає зв'язуючою ланкою між знанням і реальною дійсністю [13].
У 1850-х роках І.Є. Забєлін виявив прихильність до ліберального руху, обстоюючи ідейні основи західницького напряму. Принципові підходи в його дослідженнях визначилися, зокрема, у визнанні необхідності ліберальних реформ, усвідомленні та активній популяризації ідеї про подолання ідеалізації патріархальних устоїв, пригніченого становища жінки у сім'ї та суспільстві. Він дослідив причини нерівноправності жінки і дійшов основного висновку про те, що упередженість щодо жінки як особистості була тим сильнішою, чим нижчим був ступінь народної освіти [14]. З процесом лібералізації Росії І.Є. Забєлін пов'язував надії на зменшення тиску цензури. Відтак він сподівався на реалізацію можливості об'єктивного дослідження історичного процесу, прогресивний розвиток суспільної і наукової думки у галузях літератури, історії та суспільствознавства [15].
Програмною стала стаття І.Є. Забєліна "Размышления о современных задачах русской истории и древностей" [16], про яку професор історії Київського університету В.С. Іконніков та доцент В.Б. Антонович відзивалися: "При недостатке теоретических работ в нашей историографии эта статья составляет значительное явление в ученой литературе как серьезная попытка уяснить критические приемы обработки русской истории" [17]. У названій статті прагнення вивчати історичний процес через призму побуту і пошук законів суспільного розвитку в "домашньому побуті" народу є найбільш суттєвою рисою історичного світобачення І.Є. Забєліна. Теза про прогресивний характер історичного процесу, пріоритет генетичного підходу при вивченні історичних подій, вимога максимально точного опису фактів, перенесення акценту з діяльності провідних осіб на події народного життя, перехід від переважної в минулому воєнно-дипломатичної тематики до історії окремих установ, спільнот, соціальних станів - це характерні ознаки ліберальної історіографії, які визначилися як методологічне підґрунтя наукового світогляду І.Є. Забєліна.
9 червня 1859 р. І.Є. Забєлін, відомий на той час історик, прийняв запрошення графа С.Г. Строганова ібув зачислений до штату Імператорської Археологічної Комісії з правами її молодшого члена. Протягом 1859-1873 років він проводив планомірні розкопки курганів у південних повітах Катеринославської губернії (тепер Дніпропетровська та Запорізька області) і на Тамані. У 1859-1861 роках на території теперішнього Томаківського району Дніпропетровської області він досліджував групу курганів (Гермесів, Краснокутський, Кам'яна Могила, Томаківська Гостра Могила, Слоновська і Томаківська Близниці). Протягом 1862-1863 років здійснювалися розкопки Чортомлика. Археологічні роботи на Лівобережжі Дніпра він продовжив у 1865-1868 роках, дослідив кургани Козел, Велика і Мала Цимбалки. У 1864, 1869-1873 роках проводив розкопки на Таманському півострові. Недостаток досвіду і практичних вмінь щодо польових археологічних досліджень з самого початку їх проведення Забєлін компенсував прискіпливим ставленням до своєї роботи, що, поєднуючись з його живим професійним інтересом до історичних джерел, матеріальної культури, старожитностей, скоро дало позитивні результати.
Заслуги археолога, особливо за дослідження Чортомлицького кургану, були відмічені орденом Станіслава ІІ ступеня. Опис розкопок цього кургану І.Є. Забєлін опублікував у 1856 р. у виданні "Древности. Труды Московского Археологического Общества", пізніше - у збірнику "Древности Геродотовой Скифии" (1872). Названі матеріали увійшли також до першого тому його фундаментальної праці "История русской жизни с древнейших времен" (1876).
Проводячи археологічні дослідження, І.Є. Забєлін вдосконалював методику розкопок курганів. Він точно визначав стратиграфію насипів, сліди давніх знарядь, за допомогою яких споруджувався курганний комплекс, вів щоденник спостережень, робив креслення та малюнки. Водночас, у дослідницькій практиці І.Є. Забєліна виявилися і недоліки. Очевидною є хибність практики вибірковості об'єкта дослідження: розкопки проводилися несистематично, курганна група не досліджувалася у повному обсязі, а вибирався лише один, найбільший курган. При цьому траплялося, що розкопки залишалися незавершеними, якщо археолог потрапляв на безінвентарне поховання. Причинами такого підходу були не тільки традиційні на той час методи археологічних досліджень, але й ставлення власне Археологічної Комісії, яка не вбачала сенсу у витрачанні значних коштів щодо проведення розкопок, які з великим сумнівом могли б дати цінні художні знахідки. Цим, зокрема, пояснюється те, що І.Є. Забєлін розкопував кургани широкимитраншеями, знімаючи лише верхівку насипу. Зазначимо, що об'єктивний аналіз діяльності І.Є.Забєліна як археолога і методики проведених ним археологічних досліджень містився у доповіді Д.М. Анучина, з якою він виступив 10 лютого 1909 р. в Імператорському Московському Археологічному Товаристві. Відомий географ і антрополог, критикуючи методичні прийоми і тлумачення І.Є. Забєліним результатів розкопок, разом з тим високо оцінив його творчу індивідуальність, відмітивши, що останній залишив помітний слід у "літописах російської науки і освіти" [18]. Необхідно також сказати про оцінку сучасними вченими археологічної діяльності І.Є. Забєліна. Порівнюючи її з практикою ведення польових робіт його попередниками, авторитетні вчені (А.В. Архиховський, А.І. Мелюкова, А.Ю. Алексеєв) відмічали ретельність і точність польових спостережень І.Є. Забєліна, рівень яких, а також методичні прийоми проведення великих за обсягом ґрунтових робіт перевершили попередній досвід археологічної практики, що існував до цього [19].
І.Є. Забєлін - один із когорти вчених, які значно вплинули на становлення вітчизняної археології як науки. Його окремі теоретичні положення не втратили своєї актуальності до теперішнього часу. Погляди І.Є. Забєліна на предмет і методи археології у завершальному вигляді відобразилися у рефераті "В чем заключаются задачи археологии как самостоятельной науки?", з яким учений виступив на ІІІ Археологічному з'їзді в Києві [20]. Реферат викликав жвавий обмін думками на з'їзді, в яких переважно визнавалася правомірність і важливість поставлених в ньому питань. І.Є. Забєлін обстоював такі положення: по-перше, розвиток практики археологічних досліджень і усвідомлення наявного матеріалу дозволяє визначити місце археології в системі історичної науки; по-друге, археологія як наука перейшла вже рівень емпірії й тісно підступила до теорії, а недостатня розробка останньої збіднює зміст археологічних досліджень; по-третє, тенденція філософського осмислення археології та її місця в галузі гуманітарного знання свідчить про "самовизначення" предмета науки.
Loading...

 
 

Цікаве