WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → І.Є.Забєлін – дослідник скіфських царських курганів півдня Катеринославщини - Реферат

І.Є.Забєлін – дослідник скіфських царських курганів півдня Катеринославщини - Реферат

ХІХ ст. методичному рівні. Спочатку повністю знімалася верхня частина насипу, після чого в більш твердому ґрунті прокладалися орієнтовані зі сходу на захід траншеї - центральна та в південній частині -з окремими контрольними "пошуковими ходами". Після виходу на материковий грунт, коли з'являлася "чорна пляма", тобто могила, її досліджували повністю із максимальною увагою до деталей. Разом з тим, залишалися недостатньо дослідженими значні сектори насипу, під якими могли бути впускні могили, а також такі важливі елементи всього курганного комплексу, як крепіда та рів. Саме цим було обумовлено відновлення у 1979-1986 рр. повного археологічного дослідження Чортомлицького кургану та інших великих скіфських насипів Півдня України, проведеного у співдружності вченими Інституту археології АН УРСР (Київ), Державного Ермітажу (РРФСР, Ленінград), Німецького науково-дослідницького товариства, Геттінгенського університету (ФРН).
До сьогодення точиться дискусія відносно того, скільки поховань містив Чортомлицький курган, в якій послідовності вони створювалися давнім населенням, якими були форми поховальних споруд і сполучення між ними.
За даними досліджень 80-х років ХХ ст. і вивчення польової документації І.Є. Забєліна вчені схиляються до думки про існування у Чортомлицькому кургані центральної могили із п'ятьма поховальними камерами і ще однієї північної впускної могили. За межами центральної гробниці знаходилися три кінські могили, в яких поховано 11 царських коней у коштовній збруї [7]. Кількість верхових коней і характер їх вбрання - з золота, срібла та бронзи - відбиває структуру соціального устрою Скіфії з трьох "царств", про які згадував Геродот. Поряд з могилами коней знаходилися поховання "конюхів".
Під час досліджень 1984 р. було відкрито поховання воїна - охоронця великого скупчення античних амфор з вином (усього 58 амфор). Під кам'яною крепідою знайдено рештки ритуального поховання дорослої людини із відтятим черепом, в якому можна бачити жертвоприношення, що передувало будівництву насипу.
Як насип, так і підземні споруди Чортомлика становили єдиний архітектурний комплекс, якому немає аналогій в інших курганах, зведених для скіфської знаті. В ньому було поховано царя, царицю, знатних воїнів з їхнього почту та безліч коштовностей, серед яких славнозвісна електрова амфора, золоті обкладинки горіту та золоті піхви мечів з високохудожніми зображеннями.
Історичні цінності з Чортомлицького кургану надійшли до Ермітажу, за винятком тих, що згідно договору із власницею землі Е.П. Зейфарт були віддані їй. Вивчення колекцій дає підстави для датування часу спорудження Чортомлицького кургану 340-320 рр. до н.е. [8].
Розкопки Чортомлицького кургану надали хрестоматійну славу І.Є. Забєліну (1820-1908), російському історику та археологу, якому ми завдячуємо відкриттям безцінних скарбниць минулого Придніпровського краю. З його ім'ям зв'язано становлення в історичній науці таких перспективних напрямків, як історія народного побуту і матеріальної культури. І.Є. Забєлін зробив значний внесок у розвиток музейної справи в Росії, в розробку важливих проблем з історії країни, археології, джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін, залишивши по собі пам'ять як "теоретика археології", "історика російського мистецтва", "історика-художника", "історика-філософа", "талановитого самородка".
Неординарним був життєвий і творчий шлях історика, який народився 17 вересня 1820 р. у Твері в сім'ї бідного чиновника 14 класу, колезького регістратора Єгора Степановича Забєліна. Коли Івану виповнилося лише 8 років, батько помер, залишивши сім'ю без засобів до існування. Матері, Євдокії Федорівні, довелося молодшого сина Петра віддати до дитячого виховного дому, а з Іваном шукати будь-яку роботу. У 12-річному віці Іван потрапив до Преображенського сиротського училища, відомого як "Матроська богадельня", де й провів п'ять років. Пізніше він згадував: "Воспитание в этом училище, мало кому известном, было старозаветное, спартанское, суровое и жестокое" [9]. Інтерес до історії проявився саме тоді, під час перебуваня у сиротському училищі. Серед прочитаних ним книг була "История Государства Российского"М.М. Карамзіна, художні твори Г.Р. Державіна, В.А. Жуковського, О.С. Пушкіна, Ф.М. Глінки, Д.В. Давидова, К.Ф. Рилєєва та інших авторів.
Дальшому визначенню долі І.Є. Забєліна сприяв попечитель Преображенського училища Д.М. Львов, який знав про захоплення вихованця історією. За його рекомендацією, 12 листопада 1837 р. І.Є. Забєлін поступив на службу канцелярським служителем ІІ розряду в Оружейну палату Московського Кремля. Не маючи можливості продовжувати навчання в гімназії, а тим більше в університеті, молодий службовець наполегливо і цілеспрямовано займався самоосвітою, чому у значній мірі сприяли, з одного боку, його феноменальне трудолюбство, допитливість і природній талант, з іншого - праця в Оружейній палаті - унікальному сховищі пам'яток історії та культури, де зберігалися маловідомі широкому колу дослідників архівні матеріали з історії ХVІ-ХVІІ ст. Посада писця обмежувала доступ Забєліна до систематичного вивчення цих матеріалів, тому приходилось займатися своїм дослідженням у вільний від службичас: він швидко навчився читати скоропис ХVІІ ст., оволодів специфічною термінологією, характерною для рукописів даної історичної епохи. З початку 1840-х рр. І.Є. Забєлін стає відомим у наукових колах як автор робіт з історії Москви та "домашнього побуту" московських царів ХVІ-ХVІІ ст. Перша його стаття "Несколько слов о богомольных царских походах" була опублікована у 1842 р. в газеті "Московские губернские ведомости", яку редагував В.В. Пассек - автор статей з етнографії, археології, статистики [10]. Знайомство І.Є. Забєліна з професором Московського університету І.М. Снегірьовим та відомим археографом академіком П.М. Строєвим сприяло формуванню у молодого дослідника професійних навичок наукової роботи, розширенню творчого кругозору, виробленню його дослідницької лабораторії.
У ті роки виявився інтерес І.Є. Забєліна до вітчизняних старожитностей та образотворчого мистецтва. 1844 року він знайомиться з Д.О. Ровинським, знавцем цієї справи, з яким протягом 40-х років подорожував по Підмосков'ю. Молоді дослідники вивчали пам'ятки, що знаходилися в монастирях іпалацах. Згадуючи про ці походи, І.Є. Забєлін пізніше писав: "Мало по малу, к этому присоединилась и церковная утварь и самые здания храмов. Следуя известной системе Ходаковского, мы разыскивали и древние городища, а также курганы" [11]. Необхідно додати, що окрім археологічних цілей, мандрівників нездоланно притягувала живописна природа. Д. Ровинський та І. Забєлін підготували програму видання збірників матеріалів з історії мистецтва, яка залишилася лише в проекті. Матеріали з історії іконопису І.Є. Забєлін опублікував у 1850 р., а з історії матеріальної культури та ремесла у 1853 р. видав дві конкурсні роботи, які були удостоєні перших премій, установлених графом А.С. Уваровим (по 300 рублів кожна), і найвищих нагород Петербурзького Археологічного Товариства [12].
У 1847 р. молодий дослідник став членом-"соревнователем" Товариства історії та старожитностей Російських при Московському університеті (рос. - Общество истории и древностей Российских), у 1851 р. - його дійсним членом. З 1848 р. він працював помічником архіваріуса при Московській Двірцевій конторі, а у 1853 р. почав викладати російську історію та археологію в Константиновському межевому інституті, пізніше - у школі межевих топографів. У 1855 р. І.Є. Забєлін посів місце архіваріуса, де й залишався до переходу в 1859 р. на службу в Імператорську Археографічну Комісію у Санкт-Петербурзі.
Серед публікацій І.Є.
Loading...

 
 

Цікаве