WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Словяно-руські старожитності у надріччі Гнилопяті - Реферат

Словяно-руські старожитності у надріччі Гнилопяті - Реферат

відкриті рештки літньої печі та вогнища, а також три господарські ями, у яких були знайдені кістки тварин і фрагменти кераміки, аналогічної тій, що виявлена на площі самого житла.
Датування житла та інших обектів з розкопок у Маркушах встановлюється за римською монетою Антоніна Пія, що її було виявлено в житлі, а також бронзовою фібулою типу ІІІ-Іv ст. н.е. Цим же часом датується і уламок скляного провінціальноримського кубка. На зовнішній поверхні цього скляного виробу - напаяні ниті, що засвідчує високі уміння склороба пізньо-античного часу.12 Очевидно, поселення в Маркушах могло функціонувати, судячи з вказаних знахідок, а також враховуючи керамічний комплекс, у ІІІ-Іv ст. н.е. Можливо, що воно існувало і на початку v ст. н.е. Крім досліджених шляхом розкопок поселень, на території надріччя Гнилопяті відомі і поселення, які зафіксовані шляхом розвідок: Обухівка, Житинці, Пятигірка, Радянське, Пятка, Пилипи Українські, Пилипи Російські, Соснівка, Бобрик, Швайківка, Катеринівка, Гвоздава, х.Ріг, Райки, Голодьки, Скраглівка, Бердичів, Семенівка, Бистрик, Іванківці, Кикишівка. Це означає, що щільність заселення регіону була у першій половині І тис. н.е. досить значною.
Археологічні памятки другої половини І тис. н.е. стали відомими на землях надріччя Гнилопяті завдяки роботам археологічних експедицій Інституту археології НАН України у 40-х роках xx ст. Йдеться про поселення корчацько-празькоі культури v-vІІ ст. н. е., а також про селища культури Луки-Райковецькоі vІІІ-Х ст. ЦІ памятки характеризують соціально-економічний розвиток східно-словянського населення в період формування феодальних відносин, що завершився утворенням могутньої ранньофеодальної держави Київської Русі.
Поблизу від с. Райки в 1946-1947 рр. археологічна експедиція під керівництвом В.К.Гончарова відкрила надзвичайно важливі для історичної науки житлові комплекси в урочищах Запасіка і Лука. Урочище Запасіка розташоване на похилих схилах лівого берега Гнилопяті. Тут було виявлено під час розкопок рештки жител-землянок. Вони виявилися чотирикутними в плані 3 х 4 м. У приміщеннях, на глинобитній долівці, були розчищені розвали печей-камянок, кістки домашніх і диких тварин. У цих же приміщеннях знайдено фрагменти товстостінного (сформованого на ручному гончарному крузі) посудув. Це були горщики, стінки яких прикрашені лінійним і хвилястим орнаментом.11 Зіставлення цього посуду з ліпною керамікою корчацьких памяток У-УІІ ст. н. е., які відкрив і досліджував на початку 20-х років поблизу Житомира С. С. Гамченко, показало, що горщики із Запасіки є типологічним продовженням корчацьких і датуються viii-ІХ ст.
Поселення в урочищі Лука розташоване на підвищенні дюнного походження, витягнутому вздовж р. Гнилопяті, довжиною близько 250 м, шириною від 80 до 120 м. З одного боку підвищення обмежене річкою, з інших - луговими низинами, що затоплюються під час паводків. Археологічними розкопками тут було розкрито 8 жител-землянок. Всі вони мали площу від 12 до 15 кв. м,12 Три житла складали окрему групу, розташовану в центрі підвищення. На відстані 32-38 м від цієї групи виявлено ще одну групу жител, що також складається з трьох землянок. Нарешті ще два житла було відкрито в різних місцях поселення.13 У всіх землянках навпроти входу, в правому куті були розташовані печі-камянки чотирикутньоі форми, складені з великих шматків граніту. У конструкцію печей входили також розбиті або напівоброблені камені-зернотерки. Черені печей у землянках знаходилися на рівні підлоги. Вони були підмащені глиною товщиною 5-6 см або складались з плескатих каменів пісковика. їх супроводжував шар попелу та вугликів. Біля отворів печей виявлені невеликі круглі ямки від деревяних стовпчиків, які захищали печі від розповзання.14 В деяких землянках збереглися ступінчасті входи, викладені плескатими каменями. Удвох землянках, що загинули під час пожежі у давнину, були виявлені обгорілі деревяні колоди, якими були обкладені стінки жител Колоди зміцнювалися при допомозі вертикально вкопаних стовпів. Вертикальні стовпи утримували і деревяне перекриття земляночних будинків. На підлозі відкритих приміщень і частково під завалами печей знайдено значну кількість фрагментів керамічного посуду, а також кісток свійських тварин (бика, коня, свині, вівці або кози). Менше знайдено кісто" диких тварин (косулі, бобра, зайця). В одному з жител, поблизу печі-камянки, стояв перекинутий денцем догори цілий горщик, прикрашений лінійним і хвилястим орнаментом.15
Відкриті у надріччі Гнилопяті памятки типу Луки-Райковецькоі належали, очевидно, одній з груп древлянського літописного населення vІІІ-ІХ ст. Напередодні утворення Київської Русі. Але значення памяток культури Луки-Райковецькоі значно ширше. Тепер аналогічні старожитності відомі на території всієї лісостепової смуги Правобережної України -від Дніпра до Західного Бугу і Дністра, Аналогічні памятки відкрито й на території Молдови, Закарпаття, Південного Повіслення і Словаччини, у Болгарії та Румунії,16 Це означає, що старожитності культури Луки-Райковецької vІІІ-ІХ ст. відображають процес активної консолідації східнословянських літописних племен в процесі формування давньоруської народності та державності.
До давньоруського часу у надріччі Гнилопяті відноситься ряд поселень: Маркуші, Райки, хутір Ріг, Слободище, Швайковка.17 Частина з цих поселень укріплена, тобто являє собою залишки городищ (Райки). Давньоруські городища, в тому числі і такі, що згадані у давньоруському літописі, зафіксовані у сусідніх районах, де протікають річки Роставиця, Тетерів. Случ та ін. Це - Ягнятин, Білилівка, Вчорайше. Великі Коровинці, Деревичі, Городськ, Малин та ін. Серед давньоруських городищ Східної Волині Райковецьке відзначалося кращою збережністю. Саме на цю памятку звернув увагу і почав її досліджувати у 1929-1935 рр. відомий археолог Т. М. Мовчанівський. Ці дослідження продовжила експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом В. К. Гончарова у 1946 р. В роботі експедиції взяли також участь співробітники Бердичівського і Житомирського краєзнавчих музеїв. На основі широких польових і кабінетних досліджень В. К. Гончаров опублікував спеціальну монографію.18 У цій книзі подані всі фортифікаційні, житлово-господарські та інші комплекси Райковецького городища, які дали можливість реконструювати й уявно відтворити життя невеликого міста-фортеці, що було центром феодального володіння.
Як показали дослідження, археологічні памятки, що знаходяться поблизу городища біля с. Райки являють значний інтерес, оскільки вони підтверджують безперервне заселення цієї території з віддалених часів. На правому березі р. Гнилопяті, на високій гранітній скелі урочища Кругла Гора, знаходиться городище. На ньому простежено два культурних шари (нижній - пізньотрипільського і верхній - скіфського часу). Отже скіфське городище було побудовано намісці більш давнього поселення трипільської культури кінця iii початку ii тисячоліть до н. е. На тому ж правому березі Гнилопяті, у тому місці, де річка круто повертає на схід, височіє ще одна гранітна скеля, оточена низиною, - урочище Горб. На вершині скелі тут виявлено культурний шар скіфського часу.19 Під час досліджень
Loading...

 
 

Цікаве