WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Словяно-руські старожитності у надріччі Гнилопяті - Реферат

Словяно-руські старожитності у надріччі Гнилопяті - Реферат


Реферат
на тему:
Слов'яно-руські старожитності у надріччі Гнилоп'яті
Надріччя Гнилопяті, як і землі вздовж річок Гуйви та Роставиці, надзвичайно сприятливий в екологічному відношенні регіон. На масних чорноземах тут здавна займались землеробством, а широкі заливні заплави річок були чудовими пасовиськами для свійських тварин. Багаті поклади залізних болотних руд, граніту, пісковика, сланцю, у тому числі і про^ілітового сланцю-шиферу з району Овруча, використовувалися населенням Східної Волині для розвитку ремесел. Цьому сприяли також різноманітні сорти глини, використання яких було основою гончарного виробництва. Обширні ліси краю давали будівельний матеріал, а також паливо і деревне вугілля, вкрай необхідне для залізоробного, ковальського та інших ремесел.
Завдяки таким чудовим природним умовам територія порубіжжя Древлянської і Полянської земель була густо заселена з давніх часів, про що свідчать численні археологічні памятки. Археологічне вивчення вказаного регіону розпочалося ще наприкінці xix ст, і було продовжено на початку xx ст.1 У ті роки найбільше уваги було приділено дослідженням курганних могильників. Розкопкам були піддані десятки і сотні курганів, які дали, незважаючи на те, що не завжди збереглася їх повна польова документація, значні нові матеріали з давньоруської історії краю. Що ж стосується памяток, які передували утворенню Київської Русі, а тим паче - і старожитностей першої половини та середини і тисячоліття нової ери, то вони почали вивчатися з 20-30-х років xx ст. У регіоні течиіі Гнилопяті, по Роставиці були проведені розвідкові роботи силами Інституту археології НАН України, а також місцевими Житомирським та Бердичівським краєзнавчими музеями. Серед дослідників того часу згадаємо відомих археологів С.С.Гамченка, І.Ф.Левицького, С.В.Коршенка, Т.М. Мовчанівського,
Активізація пошукових археологічних робіт на території Схщноі Волині припадає на період після переможного завершення Великої Вітчизняної війни. У 1945-1946 рр. на території південно-східних районів Житомирської області працювали експедиції інституту археології НАН України, які виявили цілий ряд памяток черняхівської культури на Роставиці та Гнилопяті. У цих роботах взяли участь Бердичівський та Житомирський краєзнавчі музеї. Наприкінці 40-х і у 50-ті роки значну роботу з виявлення археологічних памяток у надріччі Гнилопяті здійснив відомий краєзнавець Г. Г, Богун.2 У ті ж роки на території краю досліджував старожитності східних словян першої половини і середини І тис. н. е. і автор.3 Чимало цікавого принесли у ті роки і дослідження, які провела у Житомирському районі І. П. Русанова4, зокрема на правому березі Гнилопяті, неподалік від впадання її у р. Тетерів. По обох берегах Гнилопяті здійснені розкопки і проведені розвідки на поселеннях черняхівської культури, тут зафіксовано понад 30 місцезнаходжень першої половини І тис. н. е.5 Стаціонарні дослідження здійснені на поселеннях Слободище і Маркуші. Розкопки 1955 р, на поселенні в Слободищах були проведені автором з участю М. Ю, Брайчевського та Г. Г. Богуна. Рештки селища розташовані на першій надзаплавній терасі правого берега Гнилопяті, в урочищі Слободка. Поселення займає південний схил похилого мису, Контури його за матеріалами розвідувальних робіт: 750-800 м у довжину при ширині -85-100 м. На поселенні було досліджено залишки наземного житла - 7,1 х 4,6 м. Контури його зафіксовані за вкрапленнями глиняної обмазки і розташуванню двох глинобитних печей доброї збереженості.
Піч №1 була виявлена в північно-східній частині приміщення. Вона була глинобитною і звернута устям на північний захід. Вона була зведена на підсипці і мала грушовидну у плані форму. Довжина її основи від устя до тильної частини - 1,8 м, ширина основи - 1,5 м. Черінь печі був завалений великою кількістю глиняної обмазки з відбитками пруття, деревяних конструкцій. Це, безсумнівно, рештки куполовидного склепіння печі, Черень був добре вимащений кількома шарами глини, що засвідчує його тривале використання.
Піч №2 була розташована західніше першої. Своїм отвором вона була звернута на південний захід. Ця піч також грушовидна в плані. Довжина печі від устя до тильної частини - 1,5 м, ширина 1,1м. Вона, як попередня, була збудована на підсипці, але її основа на відміну від першої була повністю викладена камінням. Поверх камяноі вимостки був вимащений глиною черінь. Над черінем, також як і в печі № 1, знаходилася велика кількість глиняної обмазки з кої відбитками деревяних конструцій (рештки склепіння). У північно-західній частині житла, на утрамбованій глиняній основі лежав нижній круглий камінь від ротаційних жерен. Знайдені також глиняні конічної форми грузила від ткацького верстата і біконічні пряслиця - грузики для веретен. Керамічні матеріали представлені гончарним і ліпним посудом. На поселенні виявлено носову, лопастну частину залізного наральника, а також фрагмент привозного з провінцій римлян у Північному прчорноморї скляного кубка. Знайдено також скульптуру з кістки, яка подає зображення птаха.6 При обстеженнях і шурфовці у Слободищі виявлені залишки залізоробного виробництва. Так, на одному з розкопів було знайдено скупчення кричного заліза, що знаходилося у заглибленні діаметром 0,40 м. Вага цього кричного заліза становила 7,5-8 кг.7 Крім того, простежені скупчення залізних шлаків біля краю поселення, на схилі -ближче до річки.
Черняхівське поселення Слободище віднесено до одного з пунктів волинської групи, оскільки у кераміці (особливо ліпній) простежуються ті ж самі особливості, що характерні для поселення Пряжів поблизу Житомира, а далі у північно-західному напрямку - памятки волинської групи черняхівськоі культури зафіксовані у цілому ряді пунктів на території Рівненської та Волинської областей.
Поселення волинської групи чєрняхівськоі культури досліджувалося у 1959 р. також поблизу с. Маркуші Бердичівського району. Рештки селища розташовані у 1,5 км на південь від села, в урочищі Мадьярщина, по обидва боки безіменного струмка, що впадає у Гнилопят-ку, притоку р. Гнилопяті.8 Поселення займає першу надзаплавну терасу, простягнувшись по обох берегах струмка на 600-800 м при ширині 70-90 м.9 На поселенні відкрито залишки наземного житла прямокутної у плані форми - 4 х 8,5 м. У північній половині приміщення було розчищено залишки печі чотирикутної у плані форми - 2 х 2 м. Основу печі складали шматки граніту розміром 15-20 см. Зверху камяноі викладки було покладено глину. По периметру основи печі лежали шматки сильно перепаленої глини (мабуть, рештки склепіння). Поблизу печі знайдено 22 глиняних конічної форми грузила, які були покладені поблизу печі для того, щоб глиняна їх основа просохла. Такі грузила, які відомо, використовувалися у ткацькому виробництві.
У південній частині житла також розчищено залишки печі, але її збереженість гірша, ніж попередня. Площа, зайнята рештками цієї печі - 1,5 х 1,8 м. Поруч з цією пічкою знайдені уламки і одне ціле грузила з глини; конусоподібні, пірамідальні і круглі.Кераміка, що походить з житла, представлена гончарними і ліпними виробами таких форм, які характерні для волинської групи черняхівськоі культури. За межами житла
Loading...

 
 

Цікаве