WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Лебедина пісня» видатного історика Вернера Конце - Реферат

Лебедина пісня» видатного історика Вернера Конце - Реферат


Реферат на тему:
"Лебедина пісня" видатного історика Вернера Конце
?
Вернера Конце, як і багатьох інших цікавих німецьких істориків, щось не вельми шанують в Україні. Нам трапився казус, що один з вітчизняних дослідників назвав його погляди "реваншистськими". В переліку літератури грубенької львівської "Історії Центрально-Східної Європи" [1] ви не натрапите на його твори. Попри те, що манускрипт, прочитаної нами праці, майстром було не закінчено 1986 р., а вперше дану розправу надруковану десять років тому, ми все ж вирішили поділитися роздумами про ту книгу з українським читальником, хоча б з огляду на те, що проблеми Центрально-Східної Європи, європеїзму, Сходу й Заходу в українській історії є наразі надзвичайно актуальними.
Верне Конце (1910-1986) - професор історії Гайдельберзького університету, один з найвидатніших німецьких істориків післявоєнного часу. Насамперед, він відомий завдяки своїм дослідженням з соціальної (структурної) історії, як історії всеоб`ємливої, яка охоплює як духовні цінності, так і економічні відносини [2]. Поруч з цим напрямком досліджень, В. Конце ще на початку наукової кар`єри захопився славістикою та проблемою відносин німців зі "сходом", не без впливу свого вчителя Ганса Ротфелза. Дослідник написав чимало статей і розвідок з історії Литви, Польщі, Білорусі, Росії, де він, як соціальний історик, розглянув проблеми аграрного й індустріального суспільства на даному просторі, дослідив історію села, національне питання в Центральній Європі [3] тощо. Розробку подібних проблем продовжують учні й послідовники вченого [4].
Дане видання - початок незавершеної вченим праці, надзвичайно цікавої й корисної для будь якого дослідника Європи. Начерк В. Конце складається зі вступу й трьох різних за розмірами частин. Найдетальніша й найбільша перша: "Початок й розвій у Середньовіччя"; дещо менша наступна: "Загроза й утвердження (14-17 століть)"; для останньої третьої частини: "Модерні князівства й вершина дворянської культури. Габсбурґи - Романови - Гогенцоллерни", дослідник встиг зробити лише шкіц.
Прикрим і незрозумілим для українського історика виявиться розуміння Східно-Центральної Європи В. Конце, її для нього важко точно визначити - це своєрідний трикутник між Балтійським морем, Альпами й Адріатикою. Власне, сподіваємося написати про те окрему роботу, Центр і Схід Європи визначається тим, де знаходиться дослідник. Для Конце, як і в основному більшості німецьких і австрійських дослідників, Центральна Європа - зона контактування німецькомовного світу з іншим слов`янським, угорським, прибалтійським. Як би нам не хотілося, Україна лише опосередковано потрапляє у цю схему й то переважно по Збруч [5]. В свої чергу українські вчені сприймають приязнішу польську модель (але вже не Східно-Центральної, а) Центрально-Східної Європи, де для поляків теж потрібна зона для контактування, цього разу з українцями й білорусами, Росія (Московська держава) опиняється поза рамками цього утворення [6]. Себто, і Україна й Білорусь відіграють в "Європах" не зовсім визначену роль, хоча, здається, обидві країни з домінантою православ`я, впливом Візантії, кирилицею й соціальними інституціями в Середньовіччя радше тяжіють до Європи Східної. Але Східна Європа для одного з найвідоміших інтелектуалістів-істориків Єне Шуча [Jen? Sz?cs], то лише Росія [7]. Ми зупинимось на цій цікавій й популярній темі дещо далі, відзначивши, що в Східно-Центральній Європі В. Конце "Україна" й "українці" (русини (Ruthenen)) представлені не часто.
У вступі історик досліджує виникнення й функціонування поняття "Mitteleuropa" (Центральна Європа) чи "Zwischeneuropa" (МіжЄвропа) 1848-1939 рр. Власне, словотвір "Східно-центральна Європа" (Ostmitteleuropa) набув свого історико-політичного значення в багатій німецькій мові лише після 1918 р. До того поняття "Центральна Європа" охоплювало мрії Німецького Союзу: німецькі держави (з 1867 р. Німеччину) й Австрійську імперію (з того ж 1867 р. Австро-Угорщину) з усіма залежними землями. Після 1918 р. нова Версальська система визначила нові кордони - й "санітарну зону" від Радянської Росії. Нововиниклі держави між СРСР й Німеччиною й стали ОстміттельЄвропою (не забуваймо, до неї тоді входили країни Прибалтики, й поділена між кількома "урядами" Західна Україна). Але, як побачимо і далі, основною лінією розподілу між Центральною і Східною Європою є розподіл церков, католицької й православної (с.6). Проблеми заселення простору Центральної Європи пояснюють як політико-соціальні структури, так і національну напруженість в реґіоні 19-20 ст., й сягають своїм корінням 9-10 ст. Характерною рисою регіону є німецька присутність, а з 15 століття ще й поява єврейського населення. "Слов`яни, угорці, німці, євреї асимілювали й асимілювались на цьому просторі". В Середньовіччі в Центральній Європі надибаємо подібні політичні утворення - в центрі таких державних устроїв знаходилася "нація" багаточисленного дворянства, яка гуртувалася довкола "корони" - символічного й персоніфікованого осердя. У 18-19 ст., коли старі дворянські "нації" уже не могли бути державницькими, Східно-Центральну Європу розподілили три імперії (Романових, Габсбурґів, Гогенцоллернів), в середині приєднаних земель і розвинулися нові національні рухи.
Після змістовного вступу в першому розділі В. Конце розглядає формування своєрідного центрально-європейського реґіону як боротьбу між "Сходом" і "Заходом" християнської Європи (зітхаємо при словах "Схід" і "Захід"). Хрещення в римсько-католицькому обряді короля (Herzog) Мешка Польського (966 р.) з одного боку, й хрещення київського князя Володимира 988 р., що вернуло Київське князівство до грецької церкви, з другого, були вирішальними датами для процесу "християнізації" й розподілу Європи. Отже, В. Конце для історії утворення Східно-Центральної Європи використовує структурний процес "християнізації", розглядаючи в ньому як місії Кирила й Мефодія, так і енергійну політику Болеслава Хороброго щодо церковної незалежності Польщі, чи скажімо, "прийняття" римсько-католицького християнства прибалтійськими народами. Розподіл Центральної і Східної Європи - "Розподіл між латинською і грецькою православною церквами" (с.33). Однак Східно-Центральна Європа відрізняється не лише від Східної, але й Центральної (Mitteleuropa) Європ. І якщо східний кордон цього простору визначився церковною приналежністю, то західний визначили політичний простір і відносини зі спадкоємцями імперії Каролінґів (східний кордон імперії є
Loading...

 
 

Цікаве