WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Катеринославська складова спадщини Н.Д.Полонської-Василенко - Реферат

Катеринославська складова спадщини Н.Д.Полонської-Василенко - Реферат

пані приїздила та й все, бо тепер же жінок пускають і в саму Січ" [18]. Не відомо, чим булавикликана така тонка іронія з боку Д.І.Яворницького. Можливо, це був наслідок ревнивого ставлення до критичних зауважень в роботах Н.Д.Полонської-Василенко щодо ідеалізації істориком запорозького козацтва як рівноправної общини [19]. Можливо, ревниво ставився як до київської дослідниці, що зазіхає на місцеві архіви та історію запорожців. Відомо, що сам дослідник в цей час цікавився проблемами колонізації північних окраїн Запорозьких Вольностей, досліджував документи другої половини XVIII століття [20]; напрям досліджень його учня і аспіранта І.С.Степаніва також безпосередньо пересікався зі студіями Н.Д.Полонської-Василенко. Іван Симонович Степанів, співробітник науково-дослідної кафедри історії України Дніпропетровського ІНО, у 1926-1927 рр. вивчав по документам архівів Дніпропетровська (фонд Новоросійської губернської канцелярії) та Одеси (Архів Коша) останні роки існування Запорозької Січі, друкував статті на основі своїх архівних пошуків [21]. Цікаво, але праці двох дослідників, що вийшли з різницею у рік, мають майже однакові назви, хоч звісно відрізняються за змістом і джерельною базою [22].
В усякому разі, наукові зв'язки між Д.І.Яворницьким та Н.Д.Полонською-Василенко довгий час залишались суто формальними. Відомо, що Д.І.Яворницький протягом 1922-1924 рр. очолював Катеринославське губернське архівне управління, і це був період активного збирання документів XVIII-XIX століття до губархіву, паралельно з цим архівні матеріали збирались ним для вивчення і зберігання у музеї [23]. Музейна колекція документів з архіву Коша, Азовської губернської канцелярії не могла не зацікавити вчену, тим паче що вони безпосередньо стосувались напряму її студій. Але нагоди опрацювати документи XVIII століття з музейної збірки Д.І.Яворницького у 1927 р. вчена так і не отримала. Зміцнення і потеплішання зв'язків відбулося пізніше, вже у 1930-х роках, коли Д.І.Яворницький через листування з Н.Д.Полонською-Василенко дізнавався про новини та життя ВУАН, звертався за інформацією у справі академічної пенсії, надсилав свої роботи, виказував у листах зауваження щодо змісту праць самої вченої [24]. Тому у спогадах Наталі Дмитрівни згадка про зустріч і визнання її Д.І.Яворницьким у 1927 р. як відомого дослідника Запорожжя видається дещо зсуненою у часі.
Перебування та робота Н.Д.Полонської-Василенко у Дніпропетровському губархіві відзначились неприємним інцидентом, пов'язаним з іншим київським дослідником - Миколою Михайловичем Ткаченком, автором роботи "Утворення Нової Сербії на Запорозьких землях у 1752 р." (Україна, 1926. - №2-3. - С.146-159). М.М.Ткаченко у 1924-1927 рр. був аспірантом М.С.Грушевського, займався розробкою Рум'янцівського опису Малоросії, історією Лівобережного селянства [25]. Крім того, увагу історика привертав й сусідній з Малоросією регіон, а саме:історія заселення Степової України у XVIII столітті, іноземні військові колонії-поселення, боротьба за право колонізації запорозьких земель між Запорожжям і старшиною лівобережних полків. Дослідник приїздив раніше Н.Д.Полонської-Василенко до Дніпропетровського губархіву, але за умов відсутності описів фондів попрацював лише декілька днів, домовився із архіваріусом, що якщо той буде знаходити під час своєї роботи цікаві для М.М.Ткаченка справи - відкладатиме і повідомлятиме його. Тому вчений архіваріус і дослідник Василь Олексійович Греков не очікував тієї заповзятості, з якою почала працювати Н.Д.Полонська-Василенко. Він повідомив їй про попередню домовленість із М.М.Ткаченком, але був спантеличений, коли дослідниця і без описів почала провадити суцільну евристику потрібних їй фондів. Згодом він сам надав дослідниці свої попередні описи, складені ним "по Запоріжжю". За певний час Н.Д.Полонська-Василенко переглянула близько 12 тисяч справ і була обурена "забороною через третє лице" М.М.Ткаченка. Історик у листі до свого чоловіка була дуже стурбована тим, щоб потім не було розмов, мовляв вона відняла тему у М.М.Ткаченка і скористалась матеріалами на які він розраховував, хоча ще й не знайшов [26].
Таким чином, науковець переглянула матеріали фондів Новосербського корпусу, Новоросійського губернатора та губернської канцелярії, Катеринославського намісницького правління, частину документів скопіювала, зробила виписки по своєму дослідженню, з частиною документів, що надсилались з архіву до ВУАН на її замовлення, закінчувала працю вже в Києві. Архівна евристика цього разу носила суцільний характер, хоча самі фонди колишніх губернських установ зазнали значних втрат і були переформовані порівняно з 1914 роком.
Який же саме матеріал з Катеринославських (згодом Дніпропетровського) архівів ввела до наукового обігу Н.Д.Полонська-Василенко? Звісно, що виділення цієї "катеринославської" складової джерельної бази студій дослідниці має дещо формальний характер, та на користь такого аналізу свідчить як недостатня вивченість спадщини Н.Д.Полонської-Василенко так і те, що більшість опрацьованих нею документів згаданих фондів загинули під час Великої вітчизняної війни. Отже, доробок дослідниці в окремих випадках має унікальний характер. В актуалізованій науковцем спадщині катеринославських архівів можна виділити декілька складових:
- опубліковані джерела;
- підготовлені до друку, але так і неопубліковані документи;
- історичні факти, встановлені з джерел та залучені до історичної реконструкції історика.
В першу чергу зазначимо групу опублікованих Н.Д.Полонською-Василенко джерел. В наукових студіях вченої археографічна діяльність займала помітне місце і вже поставала предметом історіографічного вивчення [27]. Характерною рисою едиційних робот вченої було те, що публікації документів в окремих статтях передувала історична реконструкція конкретних подій і процесів, відтворених на базі нижче друкованих джерел (тенденція, притаманна українській археографії ще з кінця ХІХ ст. і закладена археографами Київської археографічної комісії). Це стосується, в першу чергу, трьох праць вченої в кожній з яких опубліковані джерела саме з Катеринославських архівів: "Перші кроки єврейської колонізації в Південній Україні (зо студій з історії колонізації)" (1930 р.) [28]; "Матеріали до історії гірничої промисловості Донбасу" (1931 р.) [29] і "Майно запорізької старшини як джерело для соціально-економічного дослідження історії Запоріжжя" (1931 р.) [30].
Іноземна колонізація Південної України безпосередньо входила до досліджуваних Н.Д.Полонською-Василенко проблем. Тому справа "О поселении в Новороссийской губернии жидов" (1775-1781 рр., на 142 арк., за описом - фонд Новоросійського губернатора) привернула особливу увагу вченої. З неї історик видала три документи: Перепис євреїв Новомиргородського шанцю 1778 р., Перепис єврейських родин, призначених на поселення у Крюкові 1778 р., Звернення до губернатора євреїв Дмитрівського шанця з приводу їх переводу з місця на місце, 1778 р.
Loading...

 
 

Цікаве