WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Відомість про залінійні поселення від 17 січня 1762 р. як джерело до історії Старосамарської сотні Полтавського полку - Реферат

Відомість про залінійні поселення від 17 січня 1762 р. як джерело до історії Старосамарської сотні Полтавського полку - Реферат

ведение Воиска Запорожского, с коих козаки должны отправлят воисковую службу, а посполитые быть в прислушании до Войска Запорожского" [10, 200].
Отже, згідно з відомістю, на 1756 р. населення Старої Самари становило152 двори, 164 хати, 165 сімей [13, 114 зв. - 121 зв.]. Старшина Старосамарської сотні: сотник Іван Березань (з 1752 р.), переселенець з м-ка Березна Чернігівського полку (1744); городовий отаман Федір Байрак (з 1752 р.), переселенець з м-ка Нові Санжари Полтавського полку (1742); писар Данило Любарський, козак з м. Миргород (1751); осавул Іван Касян переселенець з Білицької сотні Полтавського полку (1744); хорунжий Панас Бабенко,переселенець з Китайгородської сотні Полтавського полку (1745) [13, 114 зв.]
Як видно з наведених у таблиці даних, на 1756 р. більшість населення Старої Самари складали "старожили", перший з них - запорозький козак КорнійТаран, який оселився там у 1732 р. [13, 119 зв.]. Це ще разпідтверджує,що після зруйнування Новооогородицької фортеці поселенняперестало існувати тільки юридично, потрапивши до розряду "безуказнонаселснных".
За підрахунками, зробленими на основі даних відомоті, кількість козацького й посполитого населення в Старій Самарі була майже однаковою - 49 3 % (75 дворів) становили козацькі двори, решта - посполиті. Загалом в залінійних поселеннях Полтавського полку переважало козацьке населення, за винятком слобід, оселених вздовж р. Оріль, вище впадіння в неї Берестової Личкова, Котівка, слободи в урочищах Вища Мажарова, Нижча Мажарова, Перещепино, Козиревому) - вони належали окремим власникам, частка козацького населення в них становила біля 37 %. У Старій Самарі, як правило, в одному дворі була одна хата, в якій мешкала одна сім`я. Тільки в одному в дворі в одній хаті мешкало дві сім`ї, у 12 випадках (7,9 %) - на одному дворі знаходилося дві хати, де мешкало дві сім`ї.Загалом, співвідношення "двір-одна хата-одна сім`я" було типовим для залінійних поселень.
Найбільший відсоток населення Старої Самари становили вихідці з Полтавського полку, Запорожжя, Миргородського полку та Речі Посполитої (Правобережної України) (див. Таб. 2)
Таблиця 2
Кількість дворів %
Полтавський полк
Запорожжя
Миргородський полк
Річ Посполита
Гіляцький полк
Ніжинський полк
Прилуцький полк
Слобідські полки
Волощина
Задніпров'я
Київський полк
Лубенський полк
Чернігівський полк 88
18
14
14
4
3
3
3
1
1
1
1
1 57,9 %
11,8%
9,2 %
9,2 %
2,6 %
1,97%
1,97%
0,66 %
0,66 %
0,66 %
0,66 %
0,66 %
0,66 %
Серед переселенців з Полтавського полку найбільше було прибульців з Новосанжарівської (16 дворів), Кобеляцької (15 дворів), Білицької (13 дворів) та Китайгородської сотень (12 дворів). Вихідці з Речі Посполитої прибули до містечка, головним чином, з Київського воєводства, один двір було осаджено переселенцями з м-ка Меджибіж Подільського воєводства. Більшість з них несли козацьку службу (69,2 %).
Вихідці з Запорожжя були, здебільшого, колишніми січовиками, які одружилися в Старій Самарі, тільки один двір населили колишні військові піддані. З них 33,3 % рахувалися посполитими (шість дворів), решта -козаками. Щоправда, невідомо, чи несли останні службу на користь сотенного правління. Принаймні, 11 квітня 1745 р. Старосамарська сотенна канцелярія повідомляла, що "от оних живущих при Старой Самаре запорожских козаков никакой служби не продолжается" [18, 29 зв.].
Не випадково у відомості немає даних про земельні володіння Старосамарської сотні - вона їх не мала. Щороку жителі Старої Самари були змушені "покупать грунта" [9, 33] - орендувати їх у запорожців. У1745-46 рр. та на початку 50-х рр. були спроби відмежувати землі п сотню, але вони зазнали невдачі [1, 23-394; 17, 2 зв., 5-6, 13-14, 34, З8] Загалом, відомість є непрямим свідченням того, що основним напрямком міграції населення з містечка були запорозькі слободи - принаймні, в залінійних поселеннях інших сотень не зафіксовано жодного вихідця з Старої Самари.
14 січня 1762 р., в той час, коли комісія завершувала переписування "набіло" результатів своєї праці, Кіш віддав розпорядження розігнати жителів Старої Самари, "чтоб тамо ни единь жителством не оставался" [22, 18 зв.] На початку 1762 р. загін на чолі з військовим осавулом Лук'яном Великим розорив містечко, захопивши сотенний прапор та архів [10, 100 а]. У 1764 р. військовий осавул Макар Нагай прогнав із Старої Самари "от розгону оставшихся" 17 чоловік [24, 5].
Отже, частину відомості, що містить опис Старосамарської сотні, було складено в 1756 р., під час першої спроби комісії у складі В. Магденка, С. Бузанівського та К. Прокопієва описати залінійні поселення. Загалом, дані, відображені у відомості про залінійні поселення від 17 січня 1762 р., ще потребують статистичної обробки та глибшого аналізу, зокрема, шляхом залучення інших джерел ("податкових расположений" для консистентського збору, матеріалів ревізій та ін.). Навіть побіжне ознайомлення засвідчує, що відомість є неоціненним джерелом для вивчення заселення Південної України, її соціальної історії, історії окремих поселень тощо.
?
Бібліографічні посилання:
1. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734-1775. - К., 2003. - Т. 3.
- 952 с.
2. 2.Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734-1775. - К., 2006. - Т. 4.
- 880 с. (макет).
3. Веклєнко В., Ковальова І., Шалобудов В. Археологічне вирішення дискусії стосовнорозташування містечка Самарь та Богородицьком фортеці // Українськийархеографічнийщорічник. - К.-Нью-Йорк,2004. - Вип.8/9. - Т. 11/12. - С.190-221.
4. ПСЗ. - Т.5. - № 2687, 2834.
5. Швидько Г.К. Актові джерела до історії Запорозької Січі // Південна Україна XVIII-XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. - Запоріжжя, 2000.- С.9-18.
6. Эварницкий Д.И. Две поездки в Запорожскую Сечь Яценка-Зеленского, монаха Полтавского монастыря в 1750-1751 гг. - Катеринослав, 1915.- 106 с.
7. Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских казаков. - Владимир, 1903. - Т.2. - 2107 с.
8. Яворницький Д.І. Історіязапорізьких козаків (у 3-х томах). - К., 1990. -ТІ.- 578 с.
9. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). -ф.51. - Оп.З. - Спр.9333.
10. ЦДІАК України. - Ф.51. - Оп.З. - Спр.11368.
11. ЦДІАК України. - Ф.51. - Оп.З. - Спр.11601.
12. ЦДІАК України. - Ф.51. - Оп.З. - Спр.11904.
13. ЦДІАК України. - Ф.51. - Оп.З. - Спр.13796.
14. ЦДІАК України. -Ф.51. -Оп.З.-Спр.16671.
15. ЦДІАК України. - Ф.56. - Оп.З. - Спр.878.
16. ЦДІАК України. - Ф.59. - Оп. 1. - Спр.1012.
17. ЦДІАК України. - Ф.59. - Оп. 1. - Сир. 1377.
18. ЦДІАК України. - Ф.94. - Оп.2. - Спр.64.
19. ЦДІАК України. - Ф.94. - Оп.2. - Спр.69.
20. ЦДІАК України. - Ф.94. - Оп.2. - Спр.75.
21. ЦДІАК України. - Ф.94. - Оп.2. - Спр.85.
22. ЦДІАК України. - Ф.229. - Оп. 1. - Спр. 111.
23. ЦДІАК України. - Ф.229. - Оп. 1. - Спр. 115.
24. ЦДІАК України. - Ф.229. - Оп.1. - Спр.168.
25. ЦДІАК України. - Ф.269. - Оп. 1. - Спр. 1883.
26. ЦДІАК України. - Ф.269. - Оп. 1. - Спр. 1957 а.
27. ЦДІАК України. - Ф.269. - Оп. 1. - Спр. 1966.
Loading...

 
 

Цікаве