WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → СРСР напередодні другої світової війни.Радянсько-Німецькі договори 1939 року. - Реферат

СРСР напередодні другої світової війни.Радянсько-Німецькі договори 1939 року. - Реферат

Німеччину як союзника. Чемберлен вірив, що зможе домовитися з Гітлеромпро поділ сфер впливу, і німецька агресія буде спрямована проти СРСР.
Проте Німеччина лише приховувала їхні справжні наміри. Задача німецької дипломатії полягали в тому, щоб у глибокій таємниці, але з усією можливою рішучістю "сплочати спілку проти Англії".
Настільки ж короткозорою, як і британська, виявилася політика Франції. Уряд США, йшовши на поступки внутрішній реакції і що намагався створити видимість "невтручання" у європейські справи, фактично притримувався політикою попуску агресивним намірам Німеччини. Правляче коло в США розраховувало на те, що США лише виграють від сутички інших країн, а агресивний курс Німеччини і її союзників допоможе стримуванню комунізму в Європі й Азії.
У умовах зростаючої військової погрози Радянський Союз 17 квітня 1939 р. запропонував Англії і Франції почати переговори про взаємні зобов'язання робити один одному необхідну поміч, у тому числі і військову, у випадку агресії в Європі проти любого з договірних держав. Під тиском суспільної думки Англія і Франція змушені були піти на переговори. Проте переговори зайшли в безвихідь.
Влітку 1939 р. СРСР запропонував Англії і Франції військову конвенцію, що передбачає спільні дії збройних сил трьох держав у випадку агресії. Правляче коло Англії і Франції не окликнулися на цю пропозицію. Над СРСР нависнула погроза зовнішньополітичної ізоляції.
З приходом до влади в Англії кабінету Черчеля й особливо після розгрому Франції Німеччиною положення стало помалу поліпшуватися. Поступово зміцнилося переконання, що антирадянський курс рівносильний розколу потенційних антигитлеровских сил і лише допомагає Гітлерові ізолювати своїх супротивників один від другого. Вже в травні 1940 р. англійський уряд вирішив послати в Москву свого "спеціального і надзвичайного уповноваженого" Стаффорда Клиппса для переговорів про торгівлю, що уряд Чемберлена завів у безвихідь.
Декілька змінився і характер американо-радянських відношень. Уряд США йшов на це повільно і непоступово. Проте, відношення між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки поступово поліпшувалися. У січні 1941 р. державний департамент США повідомив радянського посла у Вашингтоні, що "політика, викладена в заяві, передано президентом представникам преси 2 грудня 1939 р., що звичайно називають "моральним ембарго", більше не буде застосовуватися до Радянського Союзу". Тим самим уряд Рузвельта відмовився від антирадянського заходу, уведеного під час радянсько-фінляндського конфлікту.
У березні 1941 р. американський уряд і в квітні англійській повідомили радянському уряду, що Німеччина готується напасти на СРСР. Сталін не порахувався з цими попередженнями, розцінивши їх як провокацію, маючі ціллю викликати радянсько-німецьку війну.
Уряди США й Англії не залишалися, глухі до повідомлень, що розповсюджувались німецько-фашистською агентурою. Антирадянська обмова знаходила тут благодатний грунт. Правляче коло США й Англії були вкрай зацікавлені в тому, щоб утягнути СРСР у конфлікт із Німеччиною, тому що вони бачили в цьому порятунок для себе. Виходячи зі своїх власних інтересів, уряди США й Англії вирішили попередити Радянський Союз про можливий напад на нього Німеччини.
Попередження урядів США й Англії зовсім не означали, що вони піклувалися про безпеку СРСР. Навіть напередодні нападу Німеччини на СРСР ці уряди намагалися вести подвійну гру: вони хотіли переконати Радянський Союз у своєму дружньому до нього розташуванні й у той же час не лишали думки про розтрощення Радянської соціалістичної держави.
Радянсько-німецькі відношення
Радянсько-німецький пакт про ненапад і секретний протокол
Радянський уряд робив у літку 1939 р. усе можливе, щоб домовитися з Англією і Францією з метою запобігання німецької агресії, зберігання світу. На жаль, ці зусилля не увінчалися успіхом.
У серпні 1939 року Німеччина завершила підготування до війни в Європі. Не бажаючи воювати на два фронти, Гітлер запропонував підписати радянсько-німецький договір про ненапад. Договір обіцяв Радянському Союзу не тільки світ, але і розширення західних меж.
СРСР фактично продовжувала залишатися в положенні міжнародної ізоляції, у якому він виявився в результаті мюнхенського договору. У цій обстановці Сталін і Молотов прийняли рішення погодитися з пропозицією Німеччини про висновок договору про взаємний ненапад.
Радянсько-німецькі переговори почалися 15 серпня 1939 р. у Москві зустріччю з Молотовим посла Шуленбурга. Першим результатом їх явилося підписання торгової угоди між Німеччиною і СРСР.
Гітлер, що поспішав розв'язати конфлікт із Польщею військовим шляхом і не міг уже відмовитися від підготовленого на її напади, 20 серпня 1939 р., направив Сталіну телеграму, у якій наполягав на як найшвидшому підписанні договору про ненапад.
Обговоривши з Молотовим отримане послання і вислухавши повідомлення Ворошилова про хід переговорів з англійцями і французами, Сталін у своїй відповіді Гітлерові дав згоду на приїзд у Москву Риббентропа і підписання угоди про ненапад.
23 серпня Иоахим Риббентроп і В'ячеслав Молотов підписали Договір про ненапад. Разом із договором був підписаний і секретний додатковий протокол. Він не обговорювався ні в Політбюро, ні у Верховній Раді СРСР, ні в уряді. У строго секретному додатковому протоколі говорилося про розмежування "сфер інтересів" у Східній Європі. У радянську "сферу інтересів" відходили Естонія, Латвія, Правобережна Польща і Молдавія (пізніше до цього списку додалася і Литва). Найважливіше значення в цьому проекті мав постскриптум, у якому говорився таке: "Дійсний пакт дійсний лише при одночасному підписанні особливого протоколу по пунктах зацікавленості Договірних сторін в області зовнішньої політики. Протокол складає органічну частину пакту".
Відразу ж, після того як договір був підписаний, припинилася антифашистська кампанія в радянській пресі. Зато Англію і Францію тепер називали "підпалювачами війни".
Проводячи політику нейтралітету, Радянський Союз точно виконував укладені їм із Німеччиною угоди. Радянський уряд всемерно намагався уникати терть із Німеччиною і старанно стежило за тим, щоб не дати їй якогось привода до порушення радянсько-німецьких угод. Такими принципами керувалися не тільки дипломатичні, військові, господарські й інші радянські відомства, що відповідали за стан відношень із Німеччиною, але також преса і радіо.
Сучасні оцінки Радянсько-німецького пакту про ненапад та договору про "дружбу і кордони"
23 серпня 1939 р. світ вразило передане по радіо вночі повідомлення про підписання в Москві радянсько-німецького договору про ненапад. Всім давно було відомо про неприязні стосунки між Берліном і Москвою. Ніхто не чекав якогось зближення між Радянським Союзом і фашистською Німеччиною. Адже Гітлср завжди називав більшовизм своїм ворогом номер один. Навіть у правлячих колах західних
Loading...

 
 

Цікаве