WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Прийоми та методи публікації джерел Д.М.Бантишем-Каменським - Реферат

Прийоми та методи публікації джерел Д.М.Бантишем-Каменським - Реферат

року та номеру справи. При публікації витягів із документів у тексті "Истории Малой России" така інформація розміщувалась на полях, при публікації цілих документів - після них. В "Источниках..." подібна інформація про місце збереження джерела у більшості випадків відсутня, в той же час у додатках до 1-го видання та примітках до 2-го видання - подана до переважної більшості джерел. Проведений аналіз показав, що Д.М.Бантиш-Каменський скопіював всі джерела, які знайшов, у тому числі й у архіві Чернігівського губернського правління.
зауваженнями про пошкодження тексту, типу "сей столп во многих местах сгнил", "кажется, без конца", "начальных тетрадей нет", "далее нельзя было разобрать"[7] тощо.
описами зовнішніх атрибутів документів типу "К сей грамоте приложена под кустодиею восковая печать, уповательно Войска Запорожского"[8], "Писана на Александрийской на середней бумаге, запечатана затворчетою печатью под гладкою кустодиею"[9], "Грамота сия сложена была пакетом и к оной приложена, под кустодиею, красного воску печать государева"[10] [5, Ч.1, С.249] тощо. Такі записи почасти передавались іншим шрифтом у вигляді приміток, почасти (у більшості - в "Источниках...") тим самим шрифтом, що і документ.
інформацією про походження документу, засіб його доставки: "Из Витебска отпущено 13 дня мая 1708 года, с Гетманом присланным челядником, Мироном Калиниченком", "Послано с киевским рейтаром, с Иваном Щучкиным"[11].
інформацією про мову та почерк документу ("писано на столпцах Белорусским письмом", "Перевод с тетради латинского письма"[12].
інформацією про формуляр ("по обыкновенном титуле Великого Государя и его гетманском"[13]. Можливо, ці примітки були зроблені копіїстами або урядовцями.
Зауваження до змісту документів майже відсутні у витягах та у додатках до 1-го видання "Истории Малой России", іноді зустрічаються у примітках до обох видань. В "Источниках..." таких зауважень знаходиться значно більше. Враховуючи твердження Й.М.Бодянського про публікацію документів у тому вигляді, в якому він отримав їх від історика, із додаванням нумерації деяких справ, які були відзначені зірочкою, а також проведений порівняльний аналіз показав, що саме Д.М.Бантиш-Каменський був автором приміток до змісту документів. Так, у примітках до "Грамоты царя к малороссийскому Запорожскому Войску о склонении оставить Гетмана Брюховецкого и снова поддаться ему" зазначено: "Восьмидесятилетний Протоиерей, Чижевский, бывший настоятилем Богоявленской церкви в г. Гадяче, уверяет, что Гетман Иван Мартинович Брюховецкий, по преданиям, погребён в церкви Богоявления Господня, противо наместной иконы Божия Матери.- В Синодике той церкви, в которой внесён род Брюховецкого, в конце написано: "Гетман Иван Брюховецкий, ктитор и укладчик Свято Богоявленской церкви, и в оной церкви погребён. При оной церкви имеются два колокола под гербом Брюховецкого"[14]. У "Примітках" до 2-го видання "Истории Малой России" Д.М.Бантиш-Каменський зауважив: "В сей Богоявленской церкви и ныне хранится Синодик с означением рода Брюховецкого. В конце оного написано следущее: "Гетман Иван Брюховецкий, ктитор и укладчик Свято Богоявленской церкви и в оной погребён". Там же доселе имеются два колокола з гербом сего гетмана"[15]. Подібними у 2-му виданні "Истории Малой России" та в "Источниках..." є зауваження щодо листів Мазепи до Мотрі Кочубей, з перекладом українських слів.
Розшифровуючи лист графа Головкіна до І.Мазепи, Д.М.Бантиш-Каменський також зазначив, що "слова, заключёные в скобках писаны цифирью, до измены Мазепы, по секретным делам, с ним употребляемою"[16].
При публікації деяких джерел замінювалось позначення дат буквами на цифрове.
У "Источниках..." та додатках до 1-го видання "Истории Малой России" були розміщені виключно архівні джерела, у тому числі й дума, написана І.Мазепою, що зберігалась у слідчій справі Кочубея та Іскри.
Таким чином, видання документів Д.М.Бантишем-Каменським можна вважати значним внеском у формування української археографії. Недоліками цих публікацій джерел була відсутність системи у створенні необхідних заголовків та приміток, але, не зважаючи на це, вони використовувались і сучасними дослідниками. Історик одним із перших опублікував джерела з історії Гетьманщини у комплексі, в хронологічній послідовності, що сприяло розвитку історичних досліджень в Україні.
Публікації фрагментів наративних джерел та історичних творів попередників були використані як ілюстративний матеріал. При їх публікації текст був наближений до мови ХІХ ст., не йшлося про порівняння їх із можливими протографами, практично не фіксувались запозичення з інших джерел. Тобто, археографічний рівень публікації був ще досить низьким.
Д.М.Бантиш-Каменський став одним із перших істориків, хто у своїх працях подав інформацію про окремих українських збирачів джерел, таких, як А.Чепа, О.Шафонський, О.Рігельман та інші, чим були зроблені перші кроки у розвитку історіографії джерелознавства. Саме із твору Д.М.Бантиша-Каменського пізніші дослідники отримали інформацію про надання А.І.Чепою матеріалів йому та Я.М.Марковичу, та зникнення їх частини після раптової смерті останнього у Петербурзі. Звідти також можна було дізнатись про намір Г.М.Теплова написати історію України, про збирання ним історичних джерел та отримання останніх після його смерті Іваном Перфільєвичем Єлагіним[17]. Повідомлення про осіб, що надавали історику матеріали, можуть бути використані як історіографічні джерела.
Публікації документів були зроблені у вигляді витягів, а також цілісних джерел. У переважній більшості подавалась інформація про місце зберігання документу, рік та, рідше, номер справи. При публікації документальних джерел на іноземних мовах у ряді випадків наводився переклад. Опубліковані документи мали заголовки, іноді - примітки до тексту та до змісту. Недоліком здійснених публікацій була несистемність у подачі необхідної супроводжуючої інформації.
В цілому, методика роботи з джерелами та історичною літературою, прийоми публікації джерел, властиві Д.М.Бантиш-Каменському, були характерними для більшості дослідників другої половини XVIII - першої третини ХІХ ст. Подібна методика мала місце у едиційній діяльності ряду пізніших істориків та спеціалізованих археографічних установ.
?
Примітки
1. ИРЛИ. - Ф.339 "Архив Д.Н.Бантиш-Каменського". - №. 1/ 9028. - Л.5.
2. 2 Источники Малороссийской истории, собранные Д.Н.Бантыш-Каменским и изданные О.Бодянским. 1649 - 1722. В 2-хчастях //ЧОИДР. - 1858. - Кн.1. - Предисловие.
3. 3 Там же.
4. 4 Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России со времен присоединения оной к Российскому Государству при царе Алексее Михайловиче, с кратким обозрением первобытного состояния сего края. - М., 1822. - Ч.1-4. - Ч.3.- С.198-212.
5. 5 Там же.- С. 213-220.
6. 6 Там же. - Ч.4. - С.143.
7. 7 Источники Малороссийской истории…- Кн.1. -Ч.1. -С.327; Ч.2. - С.9,330.
8. 8 Там же. - Ч.1. - С.234.
9. 9 Там же. - С.183.
10. 10 Там же. - С.249.
11. 11 Там же. - Ч.2.- С.78,80.
12. 12 Там же. - Ч.1. - С.21,62.
13. 13 Там же. - Ч.2.- С.73.
14. 14 Там же. -Ч.1. - С.189.
15. 15 Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. - К.: Час, 1993. - C.541.
16. 16 Источники Малороссийской истории.- Кн.1. -Ч.2. - С.212.
17. 17 Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства.-С.587.
Loading...

 
 

Цікаве