WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Дослідження з історії родини Марковичів-Маркевичів у сучасній вітчизняній та англомовній історіографії - Реферат

Дослідження з історії родини Марковичів-Маркевичів у сучасній вітчизняній та англомовній історіографії - Реферат

Марковичів-Маркевичів. До неї належить історик, професор Новоросійського університету О. І. Маркевич (1847-1903) - постать цікава малодосліджена. Він опублікував багато історичних праць, його інтереси були спрямовані не тільки на середньовічну російську історію а й на краєзнавство, етнографію, історію України, архівну справу. Визначення наукового внеску Олексія Івановича Маркевича до української історичної науки ще попереду, також як і вивчення невтомної громадської та організаційної діяльності.
Один з представників родини - Іван Андрійович Маркович (1747-1814), старший радник цивільного суду Новгород-Сіверського намісництва, був одружений з Єлизаветою Василівною Кочубей, праонукою В. Л. Кочубея, та гетьмана Д.Апостола, двоюрідною сестрою П. Кочубея. Через Кочубеїв Маркевичі були пов`язані з багатьма аристократичними родами України та Росії - князями Баратинськими, Волконськими, Рєпніними, Безбородьками, графами Розумовськими, Милорадовичами [18, № 1-2, с.24-25].
Дочка Івана Маркевича та Єлизавети Кочубей - Пульхерія Іванівна була одружена з Михайлом Івановичем Скоропадським. Нащадки цього подружжя були видатними громадськими та культурними діячами, дехто з них зробив блискучу військові кар`єру. Син - Іван Михайлович Скоропадський (1805-1887), відомий своєю громадською та науково-просвітницькою діяльністю, брав участь у підготовці реформ 1860-х рр., піклувався про створення шкіл та гімназій на Україні. Дружиною Івана Михайловича була Єлизавета Тарновська, що походила з роду меценатів, колекціонерів, засновників Українського національного музею у Чернігові, покровителів літератури та мистецтва [17, с.118-121].
Діти цього подружжя - Петро і Єлизавета - зробили свій внесок у громадське і культурне життя країни, додержуючись традицій своїх предків. Єлизавета Іванівна, графиня Милорадович в заміжжі, була членом "Української громади", підтримувала особистими коштами кілька середніх навчальних закладів, була співзасновннцею Народної бібліотеки і президентом благодійного товариства в Польщі. Вона також була фундатором товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові [18,с.24-25]
Петро Іванович Маркевич залишив блискучу військову кар`єру заради громадської діяльності, за участь в проведенні реформ 1860-х роках нагороджений царськими відзнаками. Весь свій вільний час Петро Іванович віддавав на благоустрій міста Стародуб. Син Петра Скоропадського та Марії Миклашевської, правнук Пульхерії Іванівни Маркевич - останній український гетьман Павло Петрович Скоропадський.
Серед Марковичів-Маркевичів - представників цієї гілки родини - відомий історик, етнограф, поет, музикант, композитор, архівіст Микола Андрійович Маркевич (1804-1860). Треба зауважити, що гілка родини про яку йдеться засвоїла у XVIII ст. сполонізовану форму фамільного імені Маркевичі. У літературі і джерелах трапляються обидва варіанти цього прізвища [12, с.654]. Музика, як і літературно-історичні студії стала фамільною справою Марковичів-Маркевичів. Син Миколи Андрійовича та Уляни Олександрівни Раковин - Андрій Миколайович (1890-1907) служив у сенаті, був головою Петербурзької кримінальної палати, але справжнім його покликанням була музика. Він був одним із засновників Музичного товариства в Петербурзі, а з 1881р. - помічником голови цього товариства. За ініціативою А. Маркевича та при його безпосередній участі незабаром було створено 20 відділень Петербурзького товариства, в тому числі - в культурних осередках України - Києві, Харкові, Одесі. А. Маркевич був блискучим віолончелістом, першим у Росії власником віолончелі Страдіварі. Він також брав участь у благодійних концертах разом з А. Г. Рубінштейном, М.А. Римським-Корсаковим, М. П. Мусоргським, М. О. Балакирєвим, О. К. Глазуновим.
Таким чином, протягом багатьох поколінь у родині Маркевичів з`являються громадські і культурні діячі, історики, етнографи, письменники і музиканти, чия діяльність сприяла збереженню й передачі кращих культурних традицій народу. Отже, можемо стверджувати, що в історії України родина, сімейний осередок, традиції, що спадкуються, виступають важливим фактором тяглості духовної культури, а родинне вогнище є одночасно й культурним осередком.
?
Бібліографічні посилання
1. Грушевский М. Развитие украинских изучении в XIX в.// Украинский народ в его прошлом и настоящем. СПб., 1919. Т. І.
2. Грушевський О. Сучасне українське письменство. Дмитро Маркевич // Літературно-науковий вісник. 1908. Кн.4. Т.42.
3. Два письма Н.А. Маркевича о своем родначальнике Марке Авраамовиче // Киевская старина. 1891. № 12.
4. Державний архів Дніпропетровської області. Ф.2, оп. І, спр. 179.
5. Дорошенко Д. Огляд української історіографії. К., 1996.
6. Дорошенко П. Марковичи // Русская родословная книга. СПб., 1873.
7. Енциклопедія українознавства. Л., 1994. Т.4.
8. Косачевския Е.М. Н.А. Маркевич (1804-1860). Л., 1987.
9. Лазаревскнй А. Прежние изыскатели малорусской старины. А.М.Маркевич // Киевская старина. 1897. №№ 1-2.
10. Лазаревский А. Люди старой Малороссии. М., 1884.
11. Лазаревский А. Предисловие к Дневнику генерального подскарбия (1717-1767). К., 1893.
12. Лопухин А.П. Марковичи // Знциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона СПб., 1896. Т.З6а.
13. Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. К., 1993
14. Модзалевский В.Л. Марковичи // Малороссийский родословник. К., 1912. Т.3.
15. Маркевич А.М. Дневные записки Я.М.Маркевича: В 2 т. М., 1859.
16. НБУ НАН України. Інститут рукопису. Колекція Лазаревського. Ф.1, спр. 53701. Фамильные акты Марковичей.
17. Сарбей В.Г. До 130-річчя-з дня народження В.В.Тарновського // Укр.істор. журн. 1991. №4.
18. Томазов В. Марковичи // Старожитності. 1994. №№ 1-4.
19. Энциклопедический словарь Брокгауза н Эфрона. Спб, 1896. Т.З6а.
20. Lynch K.A. The Family and The History of Public Life // The Journal of Interdisciplinary History, 1994, №4.
Loading...

 
 

Цікаве