WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Дослідження з історії родини Марковичів-Маркевичів у сучасній вітчизняній та англомовній історіографії - Реферат

Дослідження з історії родини Марковичів-Маркевичів у сучасній вітчизняній та англомовній історіографії - Реферат

с.ІV-V]). Через кілька місяців Прокопович знов звертається у листі до свого учня, на цей раз вже з Санкт-Петербургу: "О, если бы по твоему... примеру во всех возбудилась жажда знания вопреки тиранству предвзятого мнения. Тога была бы надежда, что из тьмы воссияет истина..." (Цит. за [11,с. IV-V]). Отже, Я. А. Маркевич мав всі підстави стати вченим монахом, але реалізував він себе в світському житті. На час закінчення навчання в академії Я. А. Маркевича його тітка вже була гетьманшею і залучила до своїх господарських справ, знайшла для нього наречену з найзаможнішої й найвпливовішої родини на Україні того часу - Олену Полуботківну. Тітка також сприяла отриманню маєтків в 1718 та в 1721 рр. Наступним після І. Скоропадського був гетьман П. Полуботок - тесть Я. А. Маркевича, отже кар`єра Марковича була поза загрозою. У 1725 р. Я. А. Маркевич бере участь у Сулацькому поході, події якого відбито на сторінках щоденника, який він вів. Новий гетьман Данило Апостол позбавив Андрія Марковича полковницького звання через велику кількість скаргна нього з боку старшини, кар`єра Якова Андрійовича теж припинилась. Щоб виправдатися Маркевичі - батько і син - поїхали до Москви в пошуках можновладних захисників. Головним чином ці пошуки вів більш дипломатичний Яків. За півтора роки Яків зміг владнати батьківські справи, повернувся додому, де взявся за збирання мита. Тепер Я. А. Маркевич, улюбленець Прокоповича, стає завзятим господарем. Він ретельно фіксує свої господарчі справи в тому ж щоденнику. Кар`єра Я. Маркевича більш не піднеслась: у 1739 р., він претендував на посаду генерального судді, та його сподівання не здійснилися. У 1740 р. до Малоросії прибуває новий правитель генерал Кейт. Допитлива за натурою людина, Кейт цікавився українським минулим і в особі Я. А. Маркевича знайшов гідного співбесідника. Яків Андрійович давав Кейту книжки з особистої бібліотеки, ділився своїми знаннями [11, с.ІV-V].
У 1741 р. Я. А. Маркевич був серед депутації до Єлисавети Петрівни, з нагоди її вступу на престол. У 1762 р. Я. А. Маркевич отримав відставку одночасно з почесним званням генерального підскарбія [11, с.ІV-V]. Я.А.Маркевич залишив по собі щоденник, що хронологічно охоплює півстоліття (1717-1767) й займає за обсягом 10 фоліантів. Освічена і перспективна людина, Я. А. Маркевич фактично не реалізував себе на службі, втіливши всі свої кращі ідеї, у своєму щоденнику.
За життя Я. А. Маркевича, в 1736 р., Маркевичі одержали дворянство, дещо пізніше їхній герб було внесено до загального гербовника дворянських родів Російської імперії. Яків Андрійович започаткував сімейну традицію щодо історичних студій, яку підтримали його онуки - Яків та Олександр Маркевичі та більш далекі нащадки - М. А. Маркевич, О. В. Маркевич, О. І. Маркевич, - першою спробою дати узагальнюючу характеристику Малоросії. Велика цінність для тогочасного читача полягає в тому, що це погляд на Малоросію з середини, на відміну від поверхових висновків щодо народу цієї країни, які робили чужинці і які могли стати поштовхом до спотворених, майже анекдотичних уявлень про Україну.
Молодший брат Я. М. Маркевича, О. М. Маркевич був людиною дуже освіченою, постійно займався цілеспрямованою розумовою та практичною діяльністю. У 1807 р. він займав посаду Чернігівського губернського регістратора, у 1820 р. О. Маркевича було призначено Глухівським повітовим суддею, а у 1826 р. його було обрано Глухівським маршалком дворянства. Суспільну працю О.Маркович поєднував з літературною діяльністю. Багато років він веде щоденник "Смеси или записи ежедневные", де відбивається критичний погляд автора на суспільство, в якому він живе, на літературу, яку він постійно читає. З цих записок ми дізнаємось про ро-динне коло Маркевичів, про стосунки між родичами. О. М. Маркович видав двома томами щоденник свого діда [15], публікував також особисті архівні документи, які за своїм змістом, доповнюють "Дневые записки малороссийского генерального подскарбия Якова Маркевича". Серед небагатьох друкованих праць О. М. Маркевича - "Историческая и статистическая записка о дворянском сословии її дворянских имуществах в Черниговской губернии". О. Лазаревський припускає, що О. М. Маркевич готував "Описание Малороссии", до якого б увійшли статистичні дані про Україну, опис її звичаїв. Лазаревський також повідомляє, що О. М. Маркевич мав на меті описати економічну та політичну історію України [9]. Тематика рукописних творів О. М. Маркевича досить різноманітна: це історичні, етнографічні, літературно-критичні нариси, праці з агрономічної справи тощо.
У XVIII ст. Маркевичі продовжують політичну і громадську діяльність, встановлюють родинні зв`язки з українською старшино, кою верхівкою, розширюють свої маєтності.
Нащадком третього сина Андрія Маркевича - Семена - був відомий український етнограф, патріот, кирило-мефодієвець, дуже-обдарована людина, Опанас Васильович Маркевич, чия дружина, Марія Олександрівна Вілінська, видавала твори під літературним псевдонімом Марко Вовчок. Син цього подружжя, Богдан Опанасович Маркович займався революційною антиурядовою діяльністю, з 1885 по 1887 р. він перебував під наглядом поліції, а згодом був ув`язнений у Новомосковській в`язниці Катеринославської губернії [4]. Небіж Опанаса Васильовича - Дмитро Маркович (1848-1920) був письменником, про творчість якого так озивались сучасники: "сумні малюнки у оповіданнях з сільського життя. Від цих малюнків на читача віє сумом і одчаєм" [2, с. 17-21], але індивідуальною прикметою його творчості було знання і вміння описати мальовничі краєвиди батьківщини. Д. Маркович видав збірку "По степам і хуторам", комедію з сільського життя "Не зрозуміли". В особистих паперах Д. Маркевича містяться цінні згадки про родинне коло. Громадська діяльність Дмитра Маркевича припадає на початок XX ст. Юрист, просвітник, кооператор стає прокурором Генерального суду в Україні часів П.Скоропадського, "малий внесок в українську культуру зробила інша гілка
Loading...

 
 

Цікаве