WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Атестати запорозьких козаків в архіві Коша нової Запорозької Січі як джерело до вивчення козацьких біографій - Реферат

Атестати запорозьких козаків в архіві Коша нової Запорозької Січі як джерело до вивчення козацьких біографій - Реферат

Київської губернської канцелярії "для переводу приходящихъ с разнихь турецких и татарских мест в Вийско Запорожское Низовое, а временемъ от войска отходящых писем". Особливо відзначалося володіння ним "с искусством языка и письма турецкого" [44].
Не викликає сумніву, що таких служителів для канцелярії Війська Запорозького і грамотних людей навчали в Січовій та парафіяльних школах при церквах на території Вольностей Війська Запорозького. Найголовнішою школою на Запорожжі була січова школа, навчання в якій проводили київські ченці. Як свідчать документи, вона функціонувала в Січі вже в 40-х рр. XVIII ст. Козак Брюховецького куреня, а згодом військовий канцелярист ФедірЛата з`явився в Кош в 1744 р. і "был из того года в сечевой школе атаманом" [45]. Хлопчики, що навчалися в школі, ділилися, залежно від віку на дві громади, кожна з яких обирала собі отамана і мешкала в окремому, хоч і невеликому приміщенні. Називали їх у Січі "школьниками". В 50-60 рр. січову школу очолював товариш куреня Кущівського Андрій Іванович Крячок. Атестат на А.І.Крячка свідчать про те, що в Січ він прийшов малолітнім в 1750 р., близько 15 років пов`язав із січовою школою та, оскільки вирішив одружитися у селі Красному, то просив увільнення від служби в 1773 році. Атестат йому видали "в благополучном от опасной болезни месте при речке Каменке" 31 жовтня 1773 р. [46]. Факт поширення епідемії у Січовій школі і дії А.І.Крячка зафіксовані у січових документах.
Козак куреня Брюховецького Федір Лата з 1744 р. пройшов у Січі шлях від школяра і отамана січової школи, канцеляриста і посильного у партіях, та завжди службу відправляв "по верноприсяжной своей должности радетелно", "вел себя честно и постоянно". За свої якості обраний парафіянами настоятелем Свято-Троїцької церкви у селі Самарчику [47].
Верхівка січового товариства складалася із старих і досвідчених військових керівників. Оцінювалися люди, що перебували в екстремальній прикордонної ситуації, дуже часто за своїми організаційними і військовими здібностями. "Знатними військовими товаришами" ставали колишні військові отамани, полковники, писарі. Прізвища їх відомі за публікаціями названих істориків, це близько 80 осіб. Н.Василенко-Полонська характеризувала їх, як активну групу, що відстоювала до кінця свої інтереси, права і вольності Запорожжя. Примикаюча до них потенційно керівна верхівка Коша - це товариство запорозьких куренів, в атестатах: "знатний товариш куреня..." Співвідношення виданих цій категорії військових службовців атестатів явно переважає за кількість атестатів простих козаків.
Деякого уточнення потребує категорія полкових писарів, яка є за своїм змістом ширша, ніж досить часто поєднана з нею категорія паланкових писарів. Подана в атестатах характеристика колишніх канцеляристів як "полкових старшин" навела Рябініна-Скляревського на думку, що ця категорія козаків формувалася з освіченої верстви козацтва. Історик вважав, що так називали себе "писарі нової формації" 8 випускники Січової школи, молодики при кошовому чи курені, згодом канцеляристи, а надалі - відповідальні особи за діловодство паланки, перевозу, вони мали реальні шанси обійняти полковницькі чи старшинські посади. Очевидно, в Запорозькому Війську
Існувала звання "полкового писаря", і удостоєні його козаки не тільки очолювали паланкові канцелярії, але і виконували обов`язки посланців від Коша, входили до складу комісій, посольств. Досить згадати писаря полкового Андрія Товстика, що відстоював інтереси Коша в суперечках з керівництвом Новоросійської губернії, полкового старшину і писаря С.Маєвського та інших.
Кожна політична ситуація за короткотривалий час існування Нової Січі виносила на гребінь політичного життя нові постаті. Боротьба з переселенцями, І будівництво фортець і укріплених ліній, депутації столичників, заворушення і ` змови у Січі, вибори в Комісію 1767 р., переписи і розмежування земель, приїзд ; відомих осіб, військові операції - всі більш чи менш значущі події висували на передній план осіб, довкола яких гуртувалися інші. Особливо часто події скеровувалися колишніми і діючими отаманами і військовими писарями.
Знатний товариш Щербаківського куреня Василь Золотаревський для отримання атетстату звертався в Кіш особисто - "явяся в Кош нам словесно представил", що "родился де он в Сечи Запорожской" (мається на увазі на підпорядкованій війську території), служачи в курені потрапив у 1736 р. в полон, дослужився з канцеляристів до військового осавула, у 1755 р. одружився в м. Ромни Лубенського полку на дочці сотенного хорунжого, та просив у зв`язку зі зміною місця проживання видати атестат для продовження служби [48]. З проханням про увільнення від служби Золотаревського до Коша звертався В.Кочубей. Золотаревський був знатним товаришем Війська, а от Сидір Семенович Юха (в атестатах "Сидор Семенов сын Юха") був товаришем куреня Калниболотського, написане канцеляристом слово "знатний" викреслено у чернетці [49].
Павло Руденко свідоцтво про службу просив видати за поданим у Кіш зразком, оригінал його атестата зберігся в іншому зібранні. Документ написаний розбірливим чітким почерком, датований 17 листопада 1771 р., завірений сургучевою червоною печаткою і підписаний військовим писарем. Додамо до біографії Руденків, що в "Компуті значкового товариства Полтавського полку 1736 р." названий серед полкових служителів Лука Руденко, який збирав грошове утримання на полкову старшину у якості комісара [50]. Павло Руденко перебував у складі товариства Корсунського куреня, куди після завершення служби привів двох синів. І цікава подробиця, пов`язана з родичами Руденків, кошовими Іваном і Костем Малашевичами, що обидва у Січі "на службе здесь и представилися" [51].
Особливо цікаві біографії представників різних народів та причини появи їх у Січі. Козак Кущівського куреня Василь Перехрест народився в Чигирині, в сім`ї єврея Айзика, в 1748 р. "будучим тамо по купеческому промыслу" Війська Запорозького Низового козаком куреня Пластунівського Яковом Коваленком "з добровольного его согласия в Сечь Запорожскую вывезен", де ієромонах Пафнутій Яснополянський в Січовій церкві його охрестив. Прийнявши присягу, Перехрест служив "добропорядочно" у Війську, що підтвердив атестат 1755 р. від імені кошового Григорія Федорова з товариством, виданий туди, "где он прожелает жительство своє иметь яко и постройку" [52]. Не завжди в документах викладена вся інформація за схемою, але фіксувалися цікаві випадки входження до козацької керівної групи представників інших народів. Найдавніший послужний список мав товариш куреня Конелівського, татарин за походженням, пов`язаний з військовою службою з 1718 р. Михайло Ахметович Довбня, який "посилаєм был в крымские области для проведывания", у різних званнях служив до отримання чину військового старшини, а в 1762 р. вийшов зі служби,
Loading...

 
 

Цікаве