WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Атестати запорозьких козаків в архіві Коша нової Запорозької Січі як джерело до вивчення козацьких біографій - Реферат

Атестати запорозьких козаків в архіві Коша нової Запорозької Січі як джерело до вивчення козацьких біографій - Реферат

расходовь записокь..." [32]. Служив він з 1757 р. "верно и радетельно" підканцеляристом у Військовій канцелярії, потім до 1765 р. на Кодацькому перевозі. Кіш "по дошедшим к нам од подчиненных наших старшин о нем похвальним рекомендациям", видав атестат для одруження його у Сумах і увільнення від військової служби.
Полковий старшина і товариш куреня Незамаївського Матвій Іванович Сьомак (Сіомак) почав службу в 1755 р., в 1758 р. направлений Кошем писарем полковим у Гард, потім, в 1761 р. - у Самарськупаланку, на Кодацький перевіз, згодом на Самарський міст, де збирав податки, охороняв кордон і здійснював "заграничніе проведывания"... В 1764 р. М.Сьомак, бажаючи "женитися в Малой России или где случится просил от Войска Запорожского низового на добропопорядочние те служби при Войску... аттестата... к дальнейшему службе продолжению".
Вже згадувана "ведомость" називає кількість "при войсковой канцелярии канцеляристских служителей - 20" [33]. За даними тієї ж відомості до їх складу не були зараховані ще 5 писарів і стільки ж - "подписариев", тобто писарчуків при полковниках (бугогардовому, перевізькому, самарському, кодацькому), а також: з командою, посланою для лову риби у верхів`я Дніпра, - і писар, і писарчук; у команді, що добувала сіль у Прогноях - писар і писарчук; на військових перевозах Кодацькому та Микитинському також по писарю і помічнику. Таким чином, за проведеними підрахунками канцелярських служителів налічувалося в Січі у 1755 р. 38 чоловік. Якщо до них додати ще і писарів у куренях, про яких також маємо інформацію, і "товмачів", то коло осіб, що мали відношення до діловодства Січі значно розшириться.
До складу Військової канцелярії належали також перекладачі або "товмачі". Безпосередні контакти із сусідами - кримським ханом і кочовими ордами через ділове листування вимагали певної кількості перекладачів. В останні десятиліття Січі серед них називаються Василь Рубанов, Ілля Муратов, Кость Юр`єв, Василь Петрович (Нечай), Кость Сербин, Андрій Дмитрович Константинов, Степан Донець, Лазарев, Федір Семенів, Семен Дементьєв, Григорій Швидкий. Досить часто служителі канцелярії поєднували обов`язки канцеляристів і перекладачів, або діяли спільно, виконуючи завдання січової адміністрації. Крім посередницької діяльності у складі різних регулюючих органів та посольств, в обов`язки військових товмачів входила розвідувальна служба. Під виглядом посильних чи купців вони проникали до Криму, Туреччини і збирали відомості про таємні наміри урядів цих держав, внутрішнє становище та військові сили.
Залучені до служби у Військовій канцелярії обов`язково були козаками запорозьких куренів. Деякі згодом "по темь службамъ и по усмотрению... згодности удостоены в том куренъ" [34] - почесним військовим званням товариша куреня. Ряди канцеляристів поповнювалися за рахунок грамотних людей, що прибували на Січ із Лівобережної України, освіту деякі з них отримали в Києво-Могилянській академії чи братській школі, добре знали граматику, синтаксис, володіли, крім української, російською мовою, а також польською, турецькою, знали латинь. Були серед них вихідці зі шляхетних сімей, духовенства, люди різних національностей. Підписарій Бугогардової паланки Павло Чернявський був сином польського шляхтича, комісара Солонецького староства [35], перекладач Степан Донець - "греческий синъ" що в "городь Черкассы съ малолетства завезенъ", був уродженцем м. Царграда, до козаків Переяславського куреня прийнятий у 1765 р. [36], полковий осаул Микола Білий народився в м. Тарговиці в сім`ї священника Кирила Василіва, де "славяно-росийской граматики постиг" [37]. Однак досить часто майбутні канцеляристи потрапляли на Січ малолітніми і грамоті училися тут же, серед них Степан Яблонський, Василь Чернявський [38].
Полковий старшина Василь Стефанов (Чернявський) мешкав у Січі з і малих літ у Пашківському курені, навчившись "письменності славено-россійськой" був приведений до присяги і "до письменнихъ дель употребленъ, а по достижениі в том ихъ знання, к войсковому Кодацкому перевозу для ведення при нем писменнихъ дель определенъ", в 1765 р. він був призначений полковим писарем [39]. Послужний перелік "ратних справ" полкового старшини Чернявського доповнюється даними про перебування у державних справах в Очакові, Єдичкульській орді, керівництвом партіями і участю у походах, в одній особі атестат характеризує його як полководця, дипломата, розвідника, адміністратора і політика, його служба продовжувалася до 1770 р.
"Канцелярским служителем главной нашей резиденциі войсковой" був з 1758 по 1762 р. Олексій Орлаш, згодом, також полковий писар [40]. Біографія Олексія Орлаша насичена фактами, які свідчать про активну участь у політичних подіях Січі, хоч він залишився козаком Шкуринського куреня. В 1763-1764 рр. він був учасником комісії з розмежування земель запорозьких з Кримом. Разом з П.Головатим Олекса Орлаш їздив у складі депутації запорозької у Санкт-Петербург в 1767 р. для складання Нового уложення, і забезпечував листування депутації з Кошем. Атестат О.Орлаш отримав у 1770 р.
Посада військового канцеляриста була для багатьох козаків першим службовим щаблем для досягнення більш високого військового звання. Так виходець із Лівобережної України товариш куреня Левушківського Григорій Шрам почав службу в Військовій канцелярії в 1747 р., через 10 років за "за верную и непорочную службу был определенъ... полковнм писаремъ" [41].
У XVIII ст. всі паланки Війська Запорозького мали канцелярії з меншим штатом, ніж Військова, вони знаходилися у військових паланках і підпорядковувалися паланковій адміністрації. Звичайно вони складалися з писаря і помічника "подписария". Відомо з атестатів, що їх очолювали писарі: Дем`ян Ілліч Вірменко (Мальований) протягом 1773-1774 рр. канцелярію Комісарівської паланки, Барвінківської паланки у 1775 р. - Іван Неживий, Кодацької паланки - у 1755 р. Василь Волинський, переведений в 1762 р. вже паланковим писарем у Самарську паланку [42]. Усунення з посади писаря відбувалося за розпорядженням Коша з урахуванням "рекомендацій" як військової, так і паланкової старшини. Звичайною справою було і переміщення з одного місця служби на інше, підтвердженням тому є вже наведені приклади, послужний список Павла Семеновича Зеленського, що у 1756 р. був писарем у Гарді, а наступного року - вже в Самарській Товщі (паланці) [43].
За рішенням комісії 1754 р. про встановлення кордону з татарами Кіш призначав на Микитинську заставу військових товмачів, які мали регулювати переміщення козаків і татар у татарські володіння та зворотному напрямі, видаючи їм паспорти (візи). З 1761 р. до 1765 р. товмачами на заставі були: В.Муратов, К.Юр`єв, В.Рубан, Ф.Семенів, А.Дмитрієв (Константинів). Дмитрієв, як свідчать документи, змінив "переводчика Семенова" по його смерті, був призначений з відома
Loading...

 
 

Цікаве