WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Український діяч Дмитро Маркович - Реферат

Український діяч Дмитро Маркович - Реферат

Волосні старшини зустріли монарха з хлібом і сіллю на рушниках й вітали його по-українськи. По-суті, це служило єдиним виявом того, що цар мандрує по Україні. Влада запопадливо піклувалась, щоб на час приїзду самодержця місто було очищене від "неблагонадійних" піднаглядних. Адже останні уявлялися Олександру III якимись "страшними бузу вірами-терори стами". На них чекали обшуки, в`язниці, висилки [17, 8].
Не менш небезпечними привиджувались царю й діячі українського національно-демократичного руху. Так, Іменний указ Олександра III заборонив О.О.Русову назавжди проживати в межах Херсонської губернії і приписував негайно виїхати з Херсона [17, 9]. За цих обставин Д.В.Маркович був змушений переїхати у Катеринодар, де закінчив розпочату в Херсоні п`єсу "Не зрозуміли", яку опублікував у журналі "Зоря" (1894 р.) під псевдонімом "Дм.Оленич" [4, 290].
У середині 1890-х рр. Д.В.Маркович опинився в м. Каліш, поблизу Варшави і став працювати мировим суддею. На теренах етнічної Польщі Дмитро Васильович першим в українській літературі зобразив трагічне становище польських селян, багато хто з яких емігрував, сподіваючись знайти кращу долю за океаном. Ці реалії знайшли відбиток в оповіданні "Бразіліяни" (1896 р.) [4,290-291].
Кривди людського життя, які Д.В.Маркович постійно бачив в якості юриста, спричинили моральну кризу. Дмитро Васильович зробив спробу подолати її, переселившись на село, у придбаний маєток у с. Михайлівцях Острозького повіту на Волині. Тут Д.В.Маркович надавав допомогу селянам, організував на науковій основі кооперацію. Український діяч користувався безумовним авторитетом серед хліборобів, обирався ними почесним мировим суддею [4, 291].
Під час Першої російської революції Д.В.Маркович брав участь у діяльності конституційно-демократичної партії і навіть впливав на вибори в м. Острозі [2, 1]. На той час український письменник мав уже певний творчий доробок. У 1908 р. видавництво "Вік" видало його збірку оповідань "По степах і хуторах", яка вмістила 14 раніше надрукованих літературних творів. Проте поразка революції й початок політичної реакції призвели до ідейних розчарувань митця художнього слова, який перестав писати. Пізніше Дмитро Васильович писав: "1906, 7, 8 роки спалили мою душу, й творити я не міг [12, 454].
Але попереду були нові випробування. Вночі 21 лютого 1912 р. загін поліції зробив трус у помешканні Д.В.Марковича. Юрист за фахом, Дмитро Васильович висловив протест щодо незаконних дій слуг царського режиму. За це його притягли до судової відповідальності. За рішенням суду від 3 вересня 1912 р. Д.В. Маркович мав сплатити штраф у 50 крб., а в разі несплати міг бути підданий арешту на 5 діб [4, 291 - 292].
У 1913 р. Д.В.Маркович переїхав до Вінниці, придбавши у власність гарний будинок з великою садибою у Старому місті. З 1915 р. він працював у справі об`єднання усіх кредитних та ощадно-позичкових товариств Поділля в єдиний губернський центр "Подільський Союз кредитових та ощадно-позичкових товариств" під скороченою назвою "Подільський Союз-Банк". 1 листопада 1915 р. Д.В.Марковича обрано головою правління цієї організації. На цій посаді він перебував упродовж 1915-1917 рр. [2, 1].
У подальшому, починаючи з 1918 р., Д.В.Маркович обирався почесним головою "Подільського Союз-Банка" і своєю енергією й моральним впливом на селянство забезпечив успішну діяльність цієї організації. Вельми показово, що її фінансовий баланс збільшився з 53284 крб. у 1915 р. до 8752321 крб. у 1918 р. [2, 1 зв.].
У революційному 1917 р. Д.В.Маркович знову брав участь в українському національному русі, головував на багатьох загальних зборах з різних питань [2, 1 зв.]. За доби Української Центральної Ради його призначають генеральним прокурором [11, 1470]. Після поразки УЦР, за часів Української Держави гетьмана П.Скоропадського, Д.В.Марковичу запропонували посаду прокурора Генерального суду. Д.В.Маркович поїхав на аудієнцію до гетьмана, щоб пересвідчитися у щирості його курсу на розбудову української самостійної держави. Але коли П.Скоропадський проголосив федерацію з Росією, Дмитро Васильович рішуче розірвав з ним [4, 293]. У 1919 р., в період відродження Української Народної Республіки, він обіймав посаду міністра юстиції, проживаючи у Вінниці. Смерть у листопаді 1920 р. перервала діяльність українського діяча [2, 1 зв.]. Нащадки завжди пам`ятатимуть Дмитра Васильовича Марковича, його внесок у поступ української національної справи.
?
Бібліографічні посилання:
1. Архів Михайла Драгоманова. Т. 1: Листування Київської Старої Громади з М.Драгомановим (1870- 1895 рр.). -Варшава: Праці Укр. наук, ін-ту, 1937.-443 с.
2. Біографія Д.В. Марковича // Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України. - Ф. X, спр. 4850, арк. 1 - 1 зв.
3. Єфремов Сергій. Історія українського письменства. - К.: Ретіпа, 1995. - 688 с.
4. Історія української літератури XIX століття (70 - 90-ті роки): У 2 кн. Підручник / ОД. Гнідан, Л.С. Дем`янівська, С.С. Кіраль та ін.; За ред. О.Д. Гнідан. - К.: Вища шк., 2002. -Кн. 1.-575 с.
5. [Маркович Д.В.]. Автобіографічний нарис // ІР НБУ НАН України. - Ф. 1, спр. 1733, арк. 1-16.
6. Маркович Дмитро. Весна. Малюнки з життя 1870-х років // По степах і хуторах:
Оповідання. Драма. Спогади. - К.: Вид-во худ. літ-ри "Дніпро", 1991. - С.247 - 299.
7. Маркович Дмитро. Життя одної людини // Там само. - С. 458 - 482.
8. Маркович Дмитро. З давно минулого. Про Олександра Кониського // Там само. - С. 509-514.
9. Маркович Дмитро. З давно минулого. Спогади судового слідчого // Там само. - С. 312-314.
10. Маркович Дмитро. Заметки и воспоминания об Афанасии Васильевиче Марковиче // Там само. - С. 483 - 508.
11. Маркович Дмитро // Енциклопедія українознавства. Т. 4 / Гол. ред. проф, д-Реферат на тему: Володимир Кубійович. - Л.: НТШ ім. Т. Шевченка у Львові, 1994. - С. 1470.
12. Маркович Дмитро. Лист до читача. 17.08. 1917 р. // По степах і хуторах. - С. 454 - 455.
13. [Маркович Д.В.]. Службова записка // ІР НБУ НАН України. - Ф. 1, спр. 1121, арк. 1 -Юзв.
14. Маркович Дмитро. Судова помилка // По степах і хуторах. - С. 340 - 382.
15. Материалы о революционньїх и других нелегальних кружках в г. Елисаветграде и об участниках зтих кружков (обзор, обвинительньїй акт, списки, донесення, рапорти, переписка и др. 1884 - 1887 гг. // Державний архів Одеської області. - Ф. 5, оп. 1, спр. 1239, арк. 1-127.
16. Міщенко О. Маркович Дмитро // Українська література у портретах і довідках.
Давня література XIX ст. - К.: "Либідь, 2000. - С. 193 - 194.
17. РусоваС. Пам`яті Д.В. Марковича: Спогади С.Русової, читані на засіданні наукової шкільної ради Кам`янецького університету 24 липня 1921 р. // ІР НБУ НАН України. - Ф. X, спр. 6357, арк. 1 - 16.
18. Франко Іван. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Зібр. тв.: У 50 т. Т.41: Літературно-критичні праці (1890 - 1910). - К.: Наук, думка, 1984. - С. 194 - 470.
19. Чикаленко Євген. Спогади (1861 - 1907). - К.: Вид-во "Темпора", 2003. - 416 с.
Loading...

 
 

Цікаве