WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Полеміка, навколо гетьманського руху в еміграційній пресі (30-ті рр. XX ст.) - Реферат

Полеміка, навколо гетьманського руху в еміграційній пресі (30-ті рр. XX ст.) - Реферат

заявляють, що "твори" різної, сумнівної вартості ідеологів-компіляторів ОУН як і вся преса ОУН, офіційна й неофіційна, належить до документів цілковитого духового занепаду, до клясичних зразків найбільш банальної й брехливої агітки" [12]. Зрозуміло, що націоналісти не забарилися з відповіддю - іш гетьманців посипалися звинувачення у тому, що їх рух не має реальної сили і існує лише за підтримки німецької влади. Одночасно свою практичну діяльність проти монархічного руху активізували уенерівці: спецслужба Уряду УНР в екзилі навесні отримала наказ розпочати жваву кампанію по дискредитації гетьмана Скоропадського та його оточення. Серед визначених завдань була нейтралізація гетьманської преси, висвітлення його зрадницької діяльності протягом 1918 р. тощо. При цьому підкреслювалося, що "при всіх цих виступах треба уникати критики німців, зазначати можна, що підтримка німцями Скоропадського у минулому була їх помилкою і що вони були Скоропадським звичайно обдурені" [13].
Звісно ж усі намагання політичних течій української еміграції скомпрометувати одна одну в очах Берліну були марними, адже Гітлер та його оточення мало свою позицію щодо української справи. Тому, як би певні українські діаспорні сили не хотіли вплинути на політику німців, всі їхні зусилля були майже марними.
Таким чином, окреслюючи зовнішнє і внутрішнє становище української політичної еміграції в країнах Центральної та Східної Європи напередодні Другої світової війни, слід виокремити декілька основних моментів. По-перше, і це цілком закономірно - діяльність політичних груп українців великою мірою залежала від ставлення до них з боку урядів тих країн, на території яких вони опинилися. Особливо відчутною ця залежність стала в Німеччині після приходу до влади А.Гітлера в 1933 р., а в усьому регіоні - наприкінці 1930-х рр., коли Третій Рейх почав проводити активну загарбницьку політику. Однією з найбільших помилок основних сил української еміграції була орієнтація на німецьку підтримку у справі відновлення незалежної української держави. Усвідомлення хибності такої ставки на Берлін прийшло невдовзі після нападу Німеччини на СРСР, і воно було досить болючим розчаруванням для українських діаспорних політиків.
По-друге, українська політична еміграція з самого початку не становила якогось єдиного організму, розпадаючись на декілька напрямків, досить відмінних між собою в ідеологічному та організаційному плані. Об`єднуючим чинником для націоналістичної, республікансько-демократичної, гетьманської та інших течій була спільна мета - створення власної незалежної держави. Здавалося б, що на цьому грунті доцільною могла стати якщо не інтеграція всіх груп у єдину політичну силу, то хоча б координація їхньої діяльності. Та цього не відбулося, перш за все, через низку протиріч ідеологічного характеру, витоки яких слід шукати ще у подіях української революції, коли різні політичні партії та групи так і не змогли дійти згоди щодо єдиної моделі державотворення. Більше того, різні емігрантські угруповання вели між собою відверту боротьбу, як відкриту, так і приховану. Все це мало наслідком постійні кампанії на сторінках діаспорних видань, звичним явищем були наклепи та безпідставні звинувачення один одного, взаємне дезінформування тощо. Характерним був навіть стиль написання полемічних статей та нарисів, якому не бракувало виразних епітетів і просто лайки. Звісно, що не має жодної певності того, що об`єднана українська еміграція змогла би дієво впливати на розвиток подій навколо України. Та принаймні, виступивши єдиним фронтом українцям, можливо, вдалося б привернути до себе та до своїх претензій більшу увагу з боку провідних діючих сил тодішньої Європи.
В цілому ж, слід визнати, що проблема взаємовідносин різних течій в українській еміграції в міжвоєнну добу заслуговує на детальне вивчення і ґрунтовну наукову розробку. Дана невелика праця є лише спробою окреслення основних моментів одного з аспектів історії української діаспори 20-30-х рр. XX ст.
?
Бібліографічні посилання:
1. Див., напр., цілу збірку праць - Липинський В. Студії. Том 1. Історико-політолої ічіш спадщина і сучасна Україна / Гол. ред. Я. Пеленський. - Київ; Філадельфія, 1994.
2. Див.: Королишин М. "За об`єднаний український провід"// За всенаціональну єдність / Під ред. М. Королишина. - Торонто: Батьківщина, 1983. - С.134-148; Пеленський Я. Передмова / Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 - грудень 1918). - Київ; Філадельфія, 1995. - С. 11-35; Бей Л. Коротка історія Української гетьманської організації Америки // Український консерватизм і гетьманський рух: історія, ідеологія, політика. Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія "Історія, економіка, філософія" / Гол. ред. Ю.І. Терещенко. - Київ: КДЛУ, 2000. - Вип.4. - С.295-317.
3. З. Див.: Осташко Т. Засновники Українського союзу хліборобів-державників // Гетьманський альманах / Відп. ред. Ю. І. Терещенко. - 4.1. - Київ: ВЦ КНЛУ, 2002. - С.81-91; Сидорчук Т. До характеристики світогляду гетьмана Павла Скоропадського у міжвоєнну добу (з неопублікованого листування П. Скоропадського з О. Назаруком) // Український консерватизм і гетьманський рух: історія, ідеологія, політика. Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія "Історія, економіка, філософія" / Гол. ред. Ю.І. Терещенко. - Київ: КДЛУ, 2000. - Вип.4. - С.331-350; Сидорчук Т.М. Гетьманський рух напередодні Другої світової війни та Осип Назарук // Записки НТШ. Праці історико-філософської секції. - Львів, 2000. - С. 236-254; Сирота Р. З історії одного судового процесу або гетьманська справа у Великій Британії // Україна модерна. - Львів, 2000. - Ч. 4-5. - С.450-472.
4. Сидоренко Н.М. Гетьманська преса в Європі // Український консерватизм і гетьманський рух: історія, ідеологія, політика. Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія "Історія, економіка, філософія" / Гол. ред. Ю.І. Терещенко. - Київ: КДЛУ, 2000. - Вип. 4. - С.322.
5. Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. - Київ: Генеза, 2000. - С.215.
6. Войнарович Б. "Ювилей" новітньої малоросійщини // Тризуб. - Париж, 1938. - Ч. 20 (15 травня). -С.13.
7. Ростовець М. Скоропадський і скоропадчуки. - Саскатун: Новий Шлях, 1938. - С. 31.
8. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж-Нью-Иорк-Львів, 1993. -С.40.
9. 9.Ростовець М. Скоропадський і скоропадчуки. - Саскатун: Новий Шлях, 1938. - С. 40.
10. Назарук О. Слово до українських людей доброї волі (У відповідь українським націоналістам) / У Нація в поході: Орган української державницької думки. - Берлін, 1940. 25 вересня. - Рік II. - Ч. 13-14 (30-31). - 50 с.
11. Губчак О. Польські аналогії ( слово донаціоналістів ) // Нація в поході. - Берлін, 1940. 25 листопад. - Ч. 17-18.-С. 13-14.
12. Гриневич І. Сумерк одної мафії // Нація в поході: Орган української державницької думки. - Берлін, 1939. 15 квітня. - Рік 1. - Ч.4. - с.7.
13. Сідак В.С., Веронська Т.В. Спецслужба держави без території: люди, події, факти. - Київ: Темпора, 2003. - С.103
Loading...

 
 

Цікаве