WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Д. Яворницький і П. Саладилов - Реферат

Д. Яворницький і П. Саладилов - Реферат


Реферат на тему:
Д. Яворницький і П. Саладилов
Дмитро Яворницький - відомий український історик, археолог, етнограф, фольклорист, один із фундаторів Катеринославського історичного музею, громадський і культурний діяч, згодом академік ВУАН, "енциклопедист запорозького козацтва" [1].
Петро Саладилов - громадський діяч, полковник Генерального штабу, високий урядовець Міністерства Внутрішніх Справ, член української громади й управи заснованого 1898 р. товариства ім. Т. Шевченка, співзасновник, разом з О. Лотоцьким і П, Стебницьким українського клубу "Громада" (1906) в Петербурзі, співробітник Головного артилерійського управління та Технологічного інституту [2].
Поки що виявлено лише листи П. Саладилова до Д. Яворницького, які зберігаються в особовому фонді останнього у Дніпропетровському історичному музеї і нараховують 23 листи [3]. Хронологічний діапазон листів охоплює період з кінця листопада 1890 р. до половини лютого 1908 р., тобто близько 20 років Д. Яворницький і П. Саладилов підтримували стосунки, що були найбільш міцними протягом 1891 -1892 років, саме коли Д. Яворницький мешкав у Петербурзі, де також жив та працював П. Саладилов.
Можливо, перша зустріч і знайомство Д. Яворницького з П. Саладиловим відбулися десь наприкінці грудня 1884 р.- у січні 1885 р. в помешканні М. І. Костомарова в Петербурзі. А з половини серпня 1885 р. Д. Яворницький остаточно переїхав з Харкова до Петербурга [4]. Тут він одразу поринув у культурно-громадське життя північної столиці.
Д. Яворницький і П. Саладилов належали до найактивніших діячів української колонії в Петербурзі. Окрім П. Саладилова, Д. Яворницький найбільш приятелював у Петербурзі з Г. Вашкевичем, К. Білиловським, Д. Мордовцевим, В. Алексєєвим, П. Стебницьким та ін. Мешкаючи після середньоазіатського заслання в Москві, Д. Яворницький неодноразово приїздив до Петербурга, де зустрічався зі своїми давніми приятелями [5, Од.зб. 144]. Згадував і тужив Д. Яворницький за своїм другом Саладилом і коли вже мешкав у Катеринославі. В листі від 1.02.1906 р. з Катеринослава до К. Білиловського Д. Яворницький пише, що нема "тутечки такого чолов`яги", якому можна було б розкрити свою душу, як ото у Петербурзі ти, або Саладило" [5, Од.зб 173].
Про теплі міцні стосунки між Д. Яворницьким та П. Саладиловим свідчить інскрипція листів останнього, що містить такі формули, як-от: "Козаче", "Друже мій, козаче", "Любий мій друже", "Батьку-рідненький", "Тараканячий кум" [3, Арх. 17473, 17478, 17482, 17483, 17489,]. А сам П. Саладилов в листах до Д. Яворницького підписувався - "Твій кум Таракан" [3, Арх. 17482].
Перший лист П. Саладилова до Д. Яворницького був написаний 27 листопада 1890 р. [3, Арх. 17482]
Листи П. Саладилова містять цінну інформацію щодо видання першого тому книги Д. Яворницького "Історія запорозьких козаків" (СПб., 1892). Д. Яворницький прохав П. Саладилова "держати третю коректу" цієї книги, але службові справи не дали можливості П. Саладилову виконати це прохання.
У справах Д. Яворницького, П. Саладилов зустрічався в Петербурзі з Балашовим, Васютинським, В. Котельниковим, І. Рєпіним, П. Пелехиним та ін. І. Рєпіна він просив, щоб включив у каталог своєї виставки посилання на перший том "Історії запорозьких козаків" Д. Яворницького [3, Арх.17487, 17488]. І Рєпін погодився на це.
Спочатку книгу Д. Яворницького почали друкувати у друкарні Балашова, але остаточно з ним не вдалося домовитись, і друкування книги продовжили в друкарні І. М. Скороходова. Саме П. Саладилов вів переговори з І. М. Скороходовим з цього питання. Досить детально подає П. Саладилов у своєму листі до Д. Яворницького від 27.07.1891 р. умови щодо видання цієї книги [3, Арх.17481], гроші на друкування якої Д. Яворницький позичив у своїх друзів М. Комстадіуса та Л. Попова [3, Арх.17474]. Наклад книги був визначений у 2400 примірників. Матеріальну допомогу обіцяв Д. Яворницькому через П. Саладилова і В. Котельникова - впливова особа Міністерства фінансів, чоловік С. Кисель, доньки дружини М. Костомарова - А. Кисель-Костомарової. П. Саладилов пише про український вечір у Петербурзі в березні 1892 р. (шевченківський вечір), на якому він мав розмову з В. Г. Котельниковим стосовно матеріальної допомоги Д. Яворницькому [3, Арх.17472]. Пізніше Д. Яворницький також звертався до В. Г. Котельникова за допомогою.
У березні - квітні 1892 р. П. Саладилов зустрічався з Д. Яворницьким у Царському Селі у М. Комстадіуса. Микола Комстадіус (1864-?) - приятель Д. Яворницького, військовий, юрист, історик-аматор, згодом генерал, письменник, член Катеринославської вченої архівної комісії, нащадок гетьмана Д. Апостола [6, С. 262-264]. М. Комстадіус був останнім власником маєтку Фаліївка Херсонського пов. Херсонської губ. (нині - село Садове Херсонської обл.). В цьому маєтку Д. Яворницький провадив археологічні розкопки, а також досліджував родинний архів Комстадіусів. Додамо, що під впливом Д. Яворницького М. Комстадіус зібрав цінні документи про історію свого роду в архівах Швеції(його предки по батьківській лінії були за походженням шведи) [7, С. 46-49]. Внаслідок цих археологічних та археографічних досліджень Д. Явор-ницький написав книгу з історії цього села та його власників [8].
Як свідчать епістолярні джерела, Д. Яворницький підтримував дружні стосунки з М. Комстадіусом протягом майже 30 років. Д. Яворницький часто гостював у Фаліївці, в маєтках матері М. Комстадіуса - С. М. Таль та її брата - генерала О. М. Си-нельникова, де також провадив археологічні дослідження [9]. Перед від`їздом у Середню Азію Д. Яворницький деякий час жив у М. Комстадіуса в Царському Селі. А коли опинився на заслан~ ні в Середній Азії, М. Комстадіус зберігав у себе книги та найбільш цінні речі Дмитра Івановича. Саме М. Комстадіусу висловлював Д. Яворницький подяку за допомогу у виданні першого тому "Історії запорізьких козаків" [10, С.12].
Лист П. Саладилова від 17 квітня 1892 р. свідчить про те, що він також добре знав М. Комстадіуса. [3, Арх.17483]
П. Саладилов не відвернувся від Д. Яворницького, коли останній опинився на засланні в Середній Азії. Він розшукував у Петербурзі необхідні для Д. Яворницького книги М. Костомарова, Єрлича та ін., домовлявся з фахівцями стосовно перекладів стародавніх
Loading...

 
 

Цікаве