WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Веслав Маєвський – дослідник військової історії польско-українських стосунків і бойового протистояння в XVI-XVIII ст. - Реферат

Веслав Маєвський – дослідник військової історії польско-українських стосунків і бойового протистояння в XVI-XVIII ст. - Реферат

безперечно, і критика джерел чи студій. Частина цих рис притаманна традиції польської військової історіографії. Є проте методичні досягнення, які є власним його дітищем: правило визначення місця кожної битви і операції в історію розвитку цього мистецтва, синтетичний метод опису терену в оперативному масштабі, дослідження терену як істотного елементу реконструкції битви" [7, S.18].
У неопублікованих спогадах В. Маєвського, які є у моєму роз-порядженні, маються певні істотні й конкретні доповнення до розкриття суті методики Гербста: "Вважаю, що школа Гербста навчила мене підходу до історії спробою зрозуміння і симпатії" не лише до поляків, але і їх противників. Займався я і польським листопадовим повстанням 1830-1831 рр., і українським повстанням 1648-1664 рр. Поведінка польської військової старшини, яка виступала проти повстання у листопадову ніч 1830 р., дала мені змогу зрозуміти певною мірою позицію реєстрової старшини в 1648 р. в неопублікованій праці про Жовті Води" [8].
При цьому Вєслав Маєвський виклав своє наукове кредо, принципові положення, позиції та підходи до студій над історією війн і військового мистецтва. Ось його слова: "Війни розділяють народи. Вважаю, що ретельне подання історії війн може зближати народи. Ретельно зображення військових подій є можливим лише на підставі військово-історичного переживання, проникнення, поставлення себе в становище полководців обох сторін, боротьбу між якими досліджуємо. Це неможливо без зрозуміння і симпатії" для вождя наших противників. Не задовольняє перемога, досягнута над боягузливим, не вивченим противником, воєначальником якого є дурень. Бажаючи підкреслити власну перемогу, треба подати противника з найкращої сторони фахово-військової" [8].
Саме таке затлибелння у сутність історико-військових подій на основі ретельного, скрупульозного і всебічного охоплення, і вивчення джерел притаманне всім працям Вєслава Маєвського. Воно є запорукою їх високого наукового рівня, вірогідності зображення або відображення реальних подій.
Професор В. Маєвський, згідно відомостей,, поданих нам у травні 1993 р. є автором 178 наукових праць, не рахуючи циклу біографічних довідок про військових діячів, воєначальників, керівників народних повстань і рухів не лише польських, але й українських у монументальному польському біографічному виданні. Сюжети основної наукової тематики професора Маєвського у часовій дистанції дуже великі - від середньовіччя по XIX ст., охоплюють насамперед війни XVII ст. (польсько-шведські 1600- 1629 рр., польсько-турецькі 1620-1634 рр., Хмельниччину, часи "Руїни", польсько-шведські 1655-1660 рр. ("Потоп"), польсько-турецькі 1672-1699 рр. (XVIII ст.), повстання Тадеуша Костюшка (XIX ст.) листопадове повстання).
За своєю формою праці В. Маєвського складають декілька груп: 1) праці у колективних монографіях ("Польські військові традиції", т. 1, 1990 [9] (польськ. мовою), "История военного дела в Польше", Варшава, 1970.- рос. мовою до XIII Міжнародного конгресу історичних наук у Москві [10] та ін.); 2) статті у наукових збірниках - періодичних і серійних виданнях таких як: "Студії і матеріали до історії військовості" [11], "Перемишльський щорічник" [12] та ін.; 3) рецензії; 4) дискусійні виступи; 5) інформаційні статті; 6) бібліографічні та біобліографічні довідки-статті та ін.
Про останню групу праць проф. В. Маєвського треба сказати окремо, поскільки вони мають велике значення і з історії України і сприяють її науковому висвітленню в сучасній польській історіографії завдяки працям саме цього вченого. Ці статті публікуються у виданні "Польський біографічний словник" - "Polski slownik bograficznny", починаючи з 1968 р. У цьому фундаментальному виданні вміщено 55 статей-життєписів, причому більшість з них - 31 це - статті про українських діячів: Петра Конашевича-Сагайдачного, Сави Кононовича, Адама Мазепи, Івана Мазепи, Андрія Могили, Андрія Мокрського, Семена (Северина) Наливайка, Данила Нечая, Івана Нечая, Тимоша Носача, Степана Опари, Яцька Острянина, Семена Палія, Юрія Папару, Павла Павлюка, Сте-фана (Степана) Бодобайла (Подобайла), Семена Половця, Мартина Пушкаря. Видання це продовжується, і професор Маєвський публікуватиме й надалі свої біографічні розвідки у цій серії.
За змістом і проблематикою опубліковані праці професора Маєвського розподіляються на присвячені історико-військовій тематиці, як основній у його творчому доробку, історіографічні та джерелознавчі студії. Всі вони у сукупності і дозволяють мати уявлення про ступінь і рівень розробки цим вченим різних аспектів військової історії стосовно не лише Польщі, але й України.
Про історіографічні огляди нами вже було сказано вище. В. Маєвський, як один з найвизначніших учнів професора С. Гербста, якого він у своїх працях шанобливо називає Професором і Вчителем, а у бесідах зі мною весною 1993 р- у Варшаві розкрив на великому матеріалі як науковому, так і в ділянці організації наукових студій значення його методики і стилю наукової праці, багато уваги приділив пропаганді і узагальненню досвіду польської військово-історичної школи XX ст., яка безперервно розвивалась, вдосконалювалась і збагачувалась, перебуваючи у постійній динаміці. У В. Маєвського є спеціальна велика стаття, присвячена дослідженню військової історії в Інституті історії Варшавського університету ("Historia wojskowa w Istytucie Historycznym Unixwersytetu Warszawskiego", яка відобразила великий історіографічний досвід польських військових істориків 30-70 рр. XX ст., особливо професорів В. Токажа в 1928-1937 рр. і його учня й наступника С. Гербста у 1945-1973 у Варшавському університеті. В. Маєвський відзначив класичні монографії Токажа Віршавське повстання 1794 р. та польсько-російську війну 1830-1831 рр. У цій статті В. Маєвський наголосив на тому, що В. Гербст -людина-установа, тобто організатор, основоположник наукової школи в галузі військової історії у Польщі. Цей вчений протягом десятиріч проводив наукові семінари, яких певний було підготовлено декілька сот магістрів та кількадесят докторів наук. Гербст зумів показати військові дії на широкому тлі політичних та економічних стосунків, був насамперед істориком військового мистецтва, належним чином оцінював вплив місцевості на військові події. Дуже важливим було розроблення Гербстом історії фортифікації. В. Маєвський не обмежився аналізом творчих здобутківпольських класиків XX ст. військової історії і військового мистецтва, але й розглянув напрямки подальших досліджень у 70-х рр.
Однією з рис стилю наукової творчості В. Маєвського є відкритість і гласність його наукової лабораторії. Публікуючи свої праці, він кожного разу зазначає, що вони були предметом обговорення на наукових семінарах С. Гербста, тобто проходили через призму дискусій і обміну думок професіоналів і однодумців, що й забезпечувало їх високий рівень. Свідчення цього є численні екскурси й роздуми в статтях вченого щодо напрямків його студій.
Сильною і вірогідною стороною досліджень В. Маєвського є виважене й серйозне ставлення до письмових історичних джерел і постійне намагання залучити до досліджень їх сукупність, застосовуючи методи аналізу й співставлення між собою.
Серед спеціальних джерелознавчих праць професора В. Маєвського зокрема тих, що стосуються історії України і мають виключне значення для українських істориків, вважаю за необхідне привернути увагу українських істориків до статті професора В. Маєвського 1981 р. під заголовком: "Критичний огляд джерел до історії повстання Хмельницького початкового періоду (осінь 1647 - травень 1648)", вміщеному у польському періодичному джерелознавчому виданні у 1981 р. [13] Ця стаття заслуговує повної подачі без
Loading...

 
 

Цікаве