WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Веслав Маєвський – дослідник військової історії польско-українських стосунків і бойового протистояння в XVI-XVIII ст. - Реферат

Веслав Маєвський – дослідник військової історії польско-українських стосунків і бойового протистояння в XVI-XVIII ст. - Реферат


Реферат на тему:
Веслав Маєвський - дослідник військової історії польско-українських стосунків і бойового протистояння в XVI-XVIII ст.
?
Нещодавно в 1992 р. ми вже мали нагоду хоча б побіжно розглянути новітню польську історичну літературу (70-80-х роках XX ст.) про запорозьке козацтво [1, с. 3-12]. У цьому стислому огляді безперечно мались певні і справді суттєві лакуни, причиною чого є не лише обмежений розмір статті, але взагалі слабкість розробки українською історіографією методів всебічного й об`єктивного аналізу надбань зарубіжної історіографії в галузі проблем історії України й недостатня і неповна поінформованість наших спеціалістів щодо таких досліджень за рубежем. Автор в дійсності не зміг на даному етапі своїх досліджень із достатньою глибиною проаналізувати існуючий корпус праць польських істориків з даної проблематики.
У цій статті робиться спроба розглянути внесок одного з видатних польських дослідників, нашого сучасника,, одного з нами покоління істориків, авторитетного спеціаліста в галузі військової історії і військового мистецтва головно XVI-XVIII ст. професора габілітованого Вєслава Маєвського, з яким автор даної статті мав можливість особисто познайомитись у квітні 1993 р. у бібліотеці Варшавського університету під час нашого трьохмісячного (березень - травень 1993 р.) наукового стажування у Варшаві за фундацією канадського центру Досліджень історії України ім. Петра Яцика (Едмонтон). Польський вчений, з яким нам пощастило, тоді неодноразово зустрічатися, подарував чимало своїх публікацій зі своїми автографами і дедикаціями, деякі особисті матеріали, письмові автобіографічні спогади, написані для нас на наше прохання, які в українській історіографії вперше використані нами при написанні цієї статті.
Вєслав Маєвський - науковий співробітник (бібліограф з 1974 р., наступно ад`юнкт) Військового історичного інституту у Варшаві, професор (з 1992 р.), габілітований доктор з гуманітарних наук (з 1977 р), член Польського історичного Товариства (з 1954 р.), талановитий і результативний учень відомого польського історика професора Станіслава Гербста (1907-1973), народився 7 жовтня 1931 р. в Сеймах на Білосточчині (тепер воєводство Сувальське). У своїх неопублікованих спогадах В. Маєв-ський відмітив великий вплив (ми би сказали - генетичний) на нього його походження з інтелігентської сім`ї: "народився я сином вчителя гімназії - полоністи і вчительки повшехної (вселюдної, загальної) школи. Була це сім`я з патріотичними традиціями: прадід Станіслав Конарський, брат Шимона, емісара, був учасником повстання 1831 р., батько - жовніром ПОВ (Польської Організації Військової) - 1917-1918, "охотник" (волонтер) 1920 р., офіцер АК (Армії Крайової), учасник Варшавського повстання 1944 р., мати - зв`язкова ПОВ у 1918-1919 рр." [2]. Інтерес до історії виник у майбутнього вченого ще у шкільні роки - насамперед завдяки художній літературі, особливо знаменитій трилогії Генріка Сенкєвича. Ось як проф. Маєвський написав про це згодом через багато десятиріч - у 1993 р.: "Читання історичних повістей спрямувало моє зацікавлення історією. Безперечно, захопила мене трилогія Сенкєвича".
Маючи у своєму розпорядженні власноручні спогади проф. Маєвського, глибоко переконуємось, який це сповна важливий різновид історіографічних джерел, джерел для вивчення персональної (персонологічної) проблематики, що містить у собі унікальні дані, які не могли ніде зафіксуватись. Із неопублікованих спогадів проф. В. Маєвського стає зрозумілим витоки його толерантного ставлення до українців, українського народу під час досліджень і оцінок складних і гострих військово-політичних подій у стосунках між Річчю Посполитою і козаччиною у XVI-XVII ст. Виявилось, що визначальна роль у цьому ще у давні юнацькі роки належала його батьку, що застерігав сина, для якого він був безперечним авторитетом, в об`єктивності і безсторонності ставлення до цих подій і необхідність мати власну думку стосовно концепції Г. Сенкєвича щодо Хмельницького і Хмельниччини. Ось як про це занотовано у спогадах В. Маєвського: "Під час окупації у Варшаві, а саме десь у роках 1940-44 розмовляв із батьком, що Сенкєвич у романі "Вогнем і мечем" несправедливо зобразив козаків. Батько сказав - спробуй про це написати, подати аргументи. В кінці кінців я не написав цього, але багато над тим роздумував. Бажання довідатись чогось більше про світ, представлений у трилогії, про те, як то було насправді, було одним із серйозних стимулів, які сприяли тому, що я зацікавився військовими подіями половини XVII ст. і польсько-українськими стосунками. До цього ми повернемося нижче, коли скажемо про значення для В. Маєвського того що йому поталанило бути учнем і представником школи С. Гербста, якого він з виключною пошаною називає Професор з великої літератури (маємо на увазі його статтю-некролог "Станіслав Гербст - військовий історик" [3]).
Вищі студії 1-го ступеня В. Маєвський відбув у 1950-1952 рр. не на гуманістичному відділенні Лодзінського університету, а в. 1952-1953 рр. на історичному факультеті Варшавського університету й одержав диплом першого ступеня, після цього в 1955- 1958 рр. закінчив при цьому факультеті вищі магістерські студії і одержав ступінь магістра історії.
Науковий ступінь доктора наук гуманістичних рада історичного факультету Варшавського університету присвоїла В. Маєвському в 1966 р. на підставі докторського диспуту на тему: "Військові події козацького повстання 1664 р. (квітень - грудень)", а науковий ступінь габілітаційного доктора гуманістичних наук отримав 1977 р. на раді цього ж факультету на підставі габілятаційної розправи на тему: "Жовті Води - початок народно-визвольної української війни 1648 р." (назви подаю у перекладі з польської мови [4]).
За своєю професією В. Маєвський працює з 16.Х.1953 р. спочатку в Архіві Акт Нових до 31.XII.1959 р. спочатку на посаді старшого асистента, потім архівіста і старшого архівіста, в 1961 р. був ад`юнктом історичного музею м. Варшави, потім бібліографом, у Центральній військовій бібліотеці, з 1974 р.- у Військовому історичному інституті.
Знаменною подією у творчому житті й науковій долі В. Маєвського було його (Прилучення до школи військового історика С. Гербста, якого інший польський історик Стефан Кенєвич назвав "останній польський полігістор" [5, S. 3]. Крім названої вже статті (1974 р.), В. Маєвський опублікував ще ряд статей про свого Вчителя, а саме в 1981 і 1983 рр. [6] (остання - "З проблематики досліджень Станіслава Гербста над військовою історією на переломі ХУПІ/ХІХ вв"). Його безперечно можна вважати історіографом С. Гербста, який належав до третього покоління військових істориків (перше творили Гурський і Куделька, друге - Маріан Кукєль і Вацлав Токаж). Професор С. Гербст був учнем Токажа і до певної міри магістра і майора Оттона Лясковського.
Вєслав Маєвський, який брав участь у семінарі Станіслава Гербста майже двадцять років з 1952 по 1973 рр., тобто до його кончини, мав усі підстави й моральне право визначитиособливості методики свого Метра і багатьох його учнів. Як він писав у статті, присвяченій пам`яті свого вчителя, "щоб вияснити, який є методичний зміст "школи Гербста", можемо щасливо сягнути особистих слів Професора. Характеризуючи польську "варштатову традицію" військової історіографії, насправді, характеризував свою особисту систему. Вимагав "суджень, опертих на критичному аналізі бойових дій, на скрупульозному аналізі терену й карти, на знанні зі свідченнями обох сторін, з порівнянням досвіду інших часів і країн", Далі В. Маєвський розкривав сутність розуміння "знанні свідчень обох сторін". Саме в цьому, зазначає історик, міститься,
Loading...

 
 

Цікаве