WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України - Реферат

Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України - Реферат

ст.). Там було також вказано, що найважливіші з них публікуватимуться окремо. І здійснено це було у тому ж другому томі. Це 20 ордерів Г.О.Потьомкіна (1788-1791) та 10 рескриптів Катерини ІІ до правителя Катеринославської губернії В.Каховського (1792) з архіву Катеринославського губернського архіву, які змальовують заходи російського уряду по відвоюванню Північного Причорномор'я і зміцнення там своєї влади (№№14-15). Хоча упорядника не вказано і М.Н.Мурзакевич лише раз "засвітився" у примітках до першої публікації, можна певно твердити про його підготовку до друку обох. Так само, ймовірно, М.Н.Мурзакевич причетний до публікації документу про забудову міста Гаджибею у 1794 р. Тому важко погодитись з думкою О.І.Маркевича (1900), що публікація деяких з рескриптів могла належати А.О.Скальковському. Це могло бути так, якщо б він, як стверджував і сам О.І.Маркевич, "не розійшовся" з владним секретарем Товариства. Це очевидніше з огляду на те, що А.О.Скальковський у першому томі у своїй статті опублікував два рапорти В.Каховського (1792), в яких містились описи Очаківської області, знайдені 1839 р. в Херсонському губернському архіві (№38). Подібні документальні вкраплення у своїх працях у цей період робили (крім Соколова, Сафонова і Скальковського) архієпископ Гавриїл, М.Н.Мурзаке-вич, П.І.Ляликов, К.П.Смол'янинов (№№39-43, 45-46).
Серед неопублікованих джерел варто відзначити листи турецького візиря до головнокомандуючого російською армією І.Гудовича під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Переклад з турецької мови зробив О.Ф.Негрі (1850). Друга половина 40-х років, як і попереднєп'ятиліття, виявилось для нього непродуктивною в археографічному відношенні. Не побачив світ його переклад фірмана турецького султана Селіма ІІ до польського короля Стефана Баторія (1577). Ймовірно, до цього спричинилось не вірне датування документу - адже Селім ІІ Мест, син Роксолани, помер у 1574 р. Така ж доля спіткала турецький текст договору між Росією і Туречиною, і так само було з уривками твору Васиф-Ефенді про російсько-турецьку війну 1768-1774 рр.
Посилена увага науковців Товариства до таких визначних осіб в історії Південної України як Катерина ІІ та О.Г.Потьомкін відобразилась і в опублікованих наративах. У листопаді 1851 р. на засіданні було зачитано журнал відомої мандрівки самодержиці на південь імперії у 1787 р. Джерело його постачання й упорядник невідомі (знову "підозрюємо" М.Н.Мурзакевича). Головне, що журнал передали до видавничого комітету і оперативно опублікували (1853) витяг з нього про маршрут, починаючи з Кременчуга (№26). Щоправда, не було опубліковано копії деяких матеріалів про цю мандрівку представлені у вересні 1851 р. предводителем дворянства Херсонського повіту М.П.Вертиляком. На засіданні вирішили не передавати їх до видавничого комітету, а "зберігати в архіві Товариства".
У листопаді 1849 р. на засіданні заслухали опис обряду погребіння Г.О.Потьомкіна (13 жовтня 1791 р.), зачитаний М.Н.Мурзакевичем У травні 1851 р. учитель кишинівської духовної семінарії М.І.Неводчиков надіслав список уже надрукованої 1791 р. в Яссах промови архієпископа Амвросія під час погребіння Г.О.Потьомкина. Джерело опублікували у третьому томі (№30). Менше поталанило його знахідці у місцевій семінарській бібліотеці. Він спочатку повідомив, а потім і переправив до Товариства (1852) "Слово" архієпископа Гавриїла під час "відкриття" Вознесенського намісництва 10 травня 1795 р. у Новомиргороді. Далі видавничого комітету "Слово" не пробилось. Заключає перелік опублікованих джерел цієї групи опис подорожі перебування в Яссах митрополита Іони, який опосередковано торкається особи Потьомкина. Опис надійшов з Тифліса від історика Грузії П.І.Іоселіана.
Найціннішим з зібраних і неопублікованих до середини 50-х років джерел був щоденник відомого вченого-природознавця, академіка Петербурзької академії наук Й.А.Гільденштедта (1745-1781) з описом подорожі на південь імперії (1773-1774). Джерело потрапило до Товариства від інспектора сільського господарства південних губерній Росії Д.М.Струкова. Щоденник, що надійшов (грудень 1853 р.) уже в російському перекладі, зробленому одним з чиновників того відомства (Енгельгардт), було гідно оцінено і вирішено навіть опублікувати окремою книгою. Проте надруковано його було лише у 1879 р. і не окремо, а в одинадцятому томі "Записок" (С.180-228). [16]
Варто зазначити, що історичні джерела, опубліковані Товариством, не обмежувались історією Південної України. Адже своїм завданням воно ставило досліджувати територію підпорядковану управлінню новоросійського і бессарабського генерал-губернатора. Більше того, науковці цікавились і тими джерелами, що відосилися до минулого регіонів поза межами генерал-губернаторства.
Так, у першому томі було надруковано грамоту і указ російського царя Петра І. Грамоту (від 14 жовтня 1704 р.) адресовано полковникові Ізюмського полку Ф.В.Шидловському (№6). В цьому об'ємному документі мова йде про необхідність наведення порядку на південному прикордонні цього наймолодшого тоді полку на Слобідській Україні. Зокрема говорилось про правобережжя Сіверського Донця, район торських і бахмутських соляних промислів - регіон, який був зоною спільного заселення і господарчої діяльності запорозьких і донських козаків, населення слобідських полків і Гетьманщини, і в той же час був об'єктом нападу татар. Копію грамоти представив архієпископ Гавриїл (В.Ф.Розанов). Згодом у розпорядженні Товариства опинилось ще кілька її списків, але всі зусилля знайти оригінал виявились марними. Тому було вирішено надрукувати зведений із всіх списків варіант, а за основу взяти примірників архієпископа Гавриїла. Упорядник як і в попередньому випадку залишається невідомим.
Указ Петра І (від 21 вересня 1724 р.) про розшуки кам'яного вугілля у басейні Дону у межах тодішньої Воронезької губернії М.Н.Мурзакевич знайшов в архіві фортеці Св. Дмитра Ростовського. Сам же він підготував його до друку і опублікував з невеличкими примітками і коментарем (№7). А у другому томі невтомний секретар, наче віддячуючи місцю зібрання архівних матеріалів опублікував реляцію від 24 вересня 1761р. про закладку фортеці Св. Дмитра Ростовського(№21).
Окреме місце серед археографічних публікацій посідають грамоти господарей Молдавського князівства. До 1849 р. їх знахідки були випадковими, але три з них було надруковано уже у першому томі. Надеждін М.І., готуючи статтю про один з міських центрів східних слов'ян Пересічень, намагався пов'язати його історію з населеним пунктом у Бессарабській області (нині селище Пересічене Оргіївського району Республіки Молдова). На прохання Товариства бессарабський військовий губернатор П.І.Федоров допоміг віднайти і представив авторові
Loading...

 
 

Цікаве