WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України - Реферат

Внесок Одеського Товариства історії та старожитностей у становлення археографії на півдні України - Реферат

Московського товариства історії та старожитностей російських підготовка одеського видання припинилась.
Згодом, у 1851 р. М.Н.Мурзакевич знову повернувся до твору С.Мишецького. Як виявилось "воронцовський" список відрізнявся від чотирьох інших, на основі яких "Історію про козаків" було опубліковано. Вбачаючи виняткове значення джерела для історії Південної України, його було вирішено надрукувати окремим виданням. Для збільшення наукової ваги цієї археографічної публікації упорядники (М.Н.Мурзакевич, С.В.Сафонов, М.П.Вертил'як) підготували науково-довідковий апарат (передмова, понад сто приміток), посилили її одним розділом, якого бракувало у цьому списку і додали "Опис Запорозької Січі" В.Чернявсько-го. Обидва джерела були опубліковані у 1852 р. однією книгою під назвою "История о казаках запорожских, как оные издревле зачалися, и откуда свое происхождение имеют, и в каком состоянии ныне находятся, сочиненная от инженерной команды". Це повна назва твору С.Мишецького, який у книзі зайняв більшу частину (С.1-78). Решта книги (С.79-92) - "Описание Запорожской Сечи, состоящее в четырех разделениях, показующих положение Сечи, всех оной земель с выгодами и лесными дачами, также соединение татар и происходимые от оного запорожцами разорения. 1766." В.Чернявського.
"Історія про козаків" стала єдиним окремим археографічнимвиданням за весь час існування Товариства. Воно стало відомим серед науковців і навіть популярним серед чорноморських козаків, які прохали надіслати їм примірники книги. Такі історики як Д.І.Дорошенко, М.І.Марченко, М.А.Литвиненко, В.О.Голобуцький вказували на наукову цінність цієї археографічної публікації. Останнім часом дослідники поновили спробу джерелознавчого аналізу цих творів. [14, С.190-200]
Наступного року після появи згаданої книги вийшов друком третій том "Записок". В ньому архієпископ Гавриїл опублікував донесення генерала П.Текелія до Катерини ІІ про знищення Запорозької Січі (№32). Цінність цього документа відзначив М.І.Марченко. [15, С.179] Такою, трагічною за змістом, публікацією на сторінках "Записок" було започатковано міцну традицію видання історичних джерел з історії українського козацтва.
Значне місце археографи Товариства приділяли історії Південної України кінця ХУІІ-ХУІІІ ст.- часу боротьби Російської імперії за приєднання краю, подальшого його заселення і освоєння. Характерною особливістю зібрання джерел була перевага актового матеріалу, що і відбилось на сторінках "Записок".
Боротьбу Московського царства з Кримським ханством наприкінці ХУІІ ст. відобразили два джерела, надіслані з Москви. Одне з них надійшло від російського купця І.М.Царського, московського почесного громадянина і відомого збирача старожитностей. Це - список з відписки боярина Б.Шереметєва до царів Івана і Петра про взяття фортеці Кізікермен (1695) (№25). У 1851 р. І.М.Царський надіслав три пам'ятки житійної літератури та дві реляції про бойові дії під Очаковом (1737) та Ізмаїлом (1791), які тоді не було надруковано. Як відомо, гетьман І.С.Мазепа брав активну участь у боротьбі з Кримським ханством. У згаданій відписці його було схвально згадано кілька разів. Саме І.С.Мазепа був причетний до складання "Опису Дніпра" (1697). Петро І після успішних Азово-Дніпровських походів доручив гетьманові зробити ретельний опис ріки, зокрема на татарському прикордонні від м.Переволочної до Чорного моря. До Одеси "Опис Дніпра" потрапив у 1848 р. завдяки І.І.Беляєву - дійсному члену Московського товариства історії та старожитностей. Примітками опубліковане джерело спорядили М.Н.Мурзакевич та М.М.Бухтеєв (№31).
Перша половина ХУІІІ ст. була відзначена в "Записках" одним джерелом - спеціальним документом ("інструмент") щодо встановлення кордонів між Росією та Туреччиною (1742) після війни 1735-1739 рр. (№20) Упорядника не зазначено, але вказівка на знайдення його в архіві фортеці Св. Дмитра Ростовського не залишає сумнівів, що ним був М.Н.Мурзакевич. Завдяки невтомному секретареві у 1852 р. до зібрання Товариства потрапив щоденник (список з оригіналу) одного з російських воєначальників згаданої вище війни Б.К.Мініха, який було опубліковано уже у четвертому томі.
Процесу посилення військової присутності і заселення Південної України у середині ХУІІІ ст. не було присвячено окремих археографічних публікацій. Проте декілька документів було надруковано у статтях. Так Г.І.Соколов опублікував витяг з документу про фортецю Св. Єлисавети (1754 р.), історії якої він присвятив і саму статтю (1850, №44). Дослідник у 1842-1845 рр. займався упорядкуванням архіву цієї фортеці, склав його опис. Залишається лише пожаліти, що звідти не було надруковано більше джерел. У своїй статті С.В.Сафонов у першому томі "для переконливості оповідання" вніс у канву описуваних подій шість документів (№37). Вони торкаються історії переселення архіпелазьких греків на південь України (1764-1797). У 1845-1852 рр. він надіслав Товариству кілька документів з історії Нової Сербії (1752-1764), а також три ордери Г.О.Потьомкіна (1783-1788), які не було тоді опубліковано.
У 1853 р. М.Н.Мурзакевич надрукував (у третьому томі) опис Азовської губернії (1776-1783), складений у 1779 р. (№27). Упорядник відзначив, що джерело знайдено у Катеринославі, а його публікація - вагоме доповнення до першої частини "Хронологічного огляду історії Новоросійського краю" А.О.Скальковського (і вказав навіть до якої сторінки). Ущіпливе зауваження М.Н.Мурзакевича цілком стає зрозумілим, якщо мати на увазі їх зіпсовані особисті стосунки. Тут принагідно зазначимо, що саме завдяки "Геродоту Новоросійського края" стали можливими у "Записках" кілька археографічних публікацій. Як відомо, А.О.Скальковський задумав наприкінці 30-х рр. створити в Одесі історичний архів. Для цього він і здійснив подорож по архівах Новоросійського краю (1839 р.). Відібрані для цього архівні матеріали надійшли до Одеси. Проте у Петербурзі заперечили його начинанню, на що не могло не вплинути протистояння дослідника, який хотів одноосібного цим займатись, та Товариства, керівництво якого (в тому числі М.Н.Мурзакевич) вирішило, що це справа колективна. За наказом М.С.Воронцова було створено комісію (1843) для огляду, описання і повернення матеріалів до архівів штабу Чорноморського флоту та катеринославського, херсонського і таврійського губернських правлінь. Хоча А.О.Скальковського включили до комісії, але поступово його участь там стала неможливою. Комісія працювала повільно, склад її змінювався. Нарешті роботу по огляду 85 справ було завершено (1849), а записка з їх описом з'явились у другому томі (№52). Укладачі записки - О.Ф.Негрі, Г.І.Соколов, Й.Г.Михневич, П.І.Ляликов та Є.П.Шевельов - надрукували кілька витягів з оглянутих документів (70-90-ті рр. ХУІІІ
Loading...

 
 

Цікаве